Рефлексивний блок

1. В адміністративному плані територія України поділяється на:

а) 27 адміністративних областей і АР Крим;

б) 24 адміністративні області і АР Крим;

в) 25 адміністративних областей і АР Крим.

2. Переважна більшість адміністративних областей України були утворені:

а) після 1944 року; г) на початку 30-х років;

б) у 1954 році; д) на початку 40-х років.

в) до 1939 року;

3. Із адміністративних одиниць України найбільш «рухомі» кордони має:

а) адміністративна область;

б) адміністративний район;

в) сільська рада.

4. Області, які утворилися до 1944 року, є:

а) Харківська; в) Дніпропетровська

б) Чернівецька; г) Сумська.

5. Області, які утворилися в 40 – 50-ті роки:

а) Чернігівська; г) Київська;

б) Херсонська; д) Закарпатська.

в) Черкаська;

6. Найменшою одиницею адміністративного поділу є:

а) адміністративна область;

б) сільська рада;

в) міська рада;

г) адміністративний район;

д) міський район.

7. З якою адміністративною областю була об’єднана Дрогобицька область:

а) з Львівською;

б) з Івано-Франківською;

в) з Чернівецькою;

г) з Житомирською.

8. Станіславська область зараз має назву:

а) Львівська;

б) Одеська;

в) Івано-Франківська;

г) взагалі територія області не входить до складу України.

9. Сучасний (на 1 січня 2006 року) адміністративний поділ має:

а) 490 районів 449 міст;

б) 490 районів 457 міст;

в) 470 районів 449 міст;

г) 470 районів 457 міст.

10. Коли відбувся початок переходу на територіальну систему управління (центр – округ - район) замість чотирьох ступневої (губернія – волость – повіт – село).

а) 1922; в) 1918;

б) 1932; г) 1946.

Блок вільного обміну інформацією

Додаток 1.

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про територіальний устрій України»

Цей Закон визначає поняття та засади територіального устрою України, правовий статус і рівні адміністративно-територіальних одиниць, порядок вирішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань територіального устрою.

Стаття 1. Територіальний устрій

1. Територіальний устрій України – це обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці з метою забезпечення населення необхідним рівнем послуг та збалансованого розвитку усієї території держави.

Стаття 2. Засади державної політики у сфері територіального устрою

2. Державна політика у сфері територіального устрою ґрунтується на засадах єдності та цілісності території України, децентралізації у здійсненні місцевого самоврядування та виконавчої влади у поєднанні з централізованою системою контролю за законністю реалізації владних повноважень, збалансованості соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням їх історичних, економічний, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця його проживання.

Стаття 3. Законодавство про територіальний устрій

Питання територіального устрою регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 4. Поселення

Поселення – це компактно заселене місце постійного проживання людей, що склалося внаслідок історичних традицій, господарської та іншої діяльності, має сталий склад населення, власну назву, відокремлену від інших межею забудови територію та зареєстровано в порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 5. Статус поселення

За чисельністю населення та соціально-економічними характеристиками поселення мають наступний статус:

1. Село – поселення з переважно сільською садибою забудовою і сталим складом населення і чисельністю до 5000 жителів, які у більшості зайняті в сільському, лісовому та рибному господарстві, народних промислах, первинній переробці сільськогосподарської та рибної продукції.

2. Містечко – поселення, утворення та розвиток якого пов’язаний з розташуванням на його території промислових підприємств, залізничних вузлів, гідротехнічних та інших споруд і об’єктів з чисельністю населення до 10 тисяч жителів, які у більшості зайняті у несільськогосподарському виробництві чи соціально-культурній сфері, і в якому створено умови для надання населенню адміністративних, соціальних та культурних послуг.

3. Місто – поселення з компактною забудовою та чисельністю населення не менше 10 тисяч жителів, яке має розвинуту соціальну, комунальну, транспортну інфраструктуру, жителі якого у більшості своїй зайняті у промисловості, торгівлі, управлінні, сфері послуг, сфері культури.

Стаття 6. Поселенське утворення

1. Поселенське утворення – одиничні двори (хутори) або місця проживання, що мають тимчасовий характер, несталий склад населення (військові містечка за межами поселень, будинки лісників, шляхових майстрів та бакенщиків, метеостанції, польові стани, дачні та садові поселенські утворення, фермерські господарства тощо).

2. Поселенське утворення не має статусу поселення.

3. Межі поселенського утворення визначаються межами забудови.

Стаття 7. Адміністративно-територіальна одиниця

1. Адміністративно-територіальна одиниця – це цілісна частина території держави в усталених відповідно до закону межами, що за наявності відповідних географічних, демографічних та соціально-економічних умов є територіальною основою для організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

2. Межа адміністративно-територіальної одиниці – це умовна замкнена лінія, що відокремлює територію однієї адміністративно-територіальної одиниці від території інших (суміжних) адміністративно-територіальних одиниць або збігається з лінією державного кордону України.

Стаття 8. Система територіального устрою

У системі територіального устрою України встановлюються такі рівні адміністративно-територіальних одиниць: регіон, район, громади.

Стаття 9. Громада

1. Громадою є адміністративно-територіальна одиниця, до якої входять жителі одного або декількох поселень, яка має визначені в установленому законом порядку межі її території і є територіальною основою для створення та діяльності органів місцевого самоврядування громади та надання населенню громади визначеного законом рівня адміністративних, соціальних та культурних послуг.

Стаття 10. Місто-район

1. Громаді, до якої входить хоча б одне місто, чисельність населення якого становить не менше 70 000 жителів, та населення якої забезпечується послугами в обсязі, визначеному законом для громади та району, надається статус міста-району.

2. Місто-район не входить до складу району, в межах якого воно знаходиться.

Стаття 11. Місто-регіон

1. Громади, до якої входить хоча б одне місто, чисельність населення якого становить не менше 750 000 жителів, та населення якої забезпечується послугами в обсязі, визначеному законом міста із спеціальним статусом – Київ та Севастополь.

2. Місто-регіон адміністративно не входить до складу району та регіону, в межах яких воно знаходиться.

Стаття 12. Район

1. Районом є адміністративно-територіальна одиниця, яка об’єднує громади та має відповідну транспортну, інформаційну та іншу інфраструктуру для забезпечення законом адміністративними, соціальними та культурними послугами, які об’єктивно не можуть бути надані у цих громадян.

2. Район створюється за умови, якщо на його території проживає, як правило, не менше 70 тисяч жителів без врахування чисельності населення міст – районів, міст-регіонів, які знаходяться в межах цього району. При утворенні районів враховується перспектива соціально-економічного розвитку території, бюджетної спроможності та наявність інфраструктури для потреб населення, а також поселення, що склалося як соціально-економічний, культурний чи релігійний центр для жителів навколишніх поселень.

Стаття 13. Регіон

1. Регіон – частина території України, яка є адміністративно-територіальною одиницею та утворена з метою здійснення державної політики щодо збалансованого розвитку територій, об’єднує райони та міста-райони, забезпечує реалізацію спільних інтересів цих районів та міст-районів, надання їх населенню визначеного законом спеціалізованих адміністративних та соціальних, та культурних послуг, які об’єктивно не можуть бути надані у районах та містах-районах.

2. Регіонами є такі адміністративно-територіальні одиниці: Автономна Республіка Крим, області, міста-регіони.

Стаття 17. Територія громади та її межі

1. До складу території громади включаються землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони, житлової та громадської забудови, землі сільськогосподарського, історико-культурного оздоровчого рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі водного та лісового фонду незалежно від їх цільового призначення та форм власності, визначених земельним законодавством, розміщені навколо поселень, що входять до складу громади й на які поширюється юрисдикція органів місцевого самоврядування цієї громади.

2. Межа громади відокремлює територію відповідної громади від території інших (суміжних) громад.

Стаття 18. Встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць

1. Межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються:

1. по лінії Державного кордону України;

2. на суходолі – за межами землеволодінь та землекористувань або за характерними точками і лініями рельєфу;

3. на річках та струмках – посередині головного фарватеру судноплавних річок, посередині несудноплавних річок або посередині їх головного рукава, посередині струмка;

4. на озерах та інших природних водоймах – за прямою лінією, що з’єднує виходи меж адміністративно-територіальних одиниць до берегів озера або іншої водойми;

5. на штучних водоймах – відповідно до лінії меж, що проходили на місцевості до їх заповнення, а у разі утворення чи зміни меж адміністративно-територіальних одиниць після заповнення штучних водойм – за прямою лінією, що з’єднує виходи меж адміністративно-територіальних одиниць до берегів штучної водойми;

6. на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через ділянки річок та струмків, - таким чином, щоб міст, гребля або інша споруда повністю знаходилася в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.

2. Межі, що встановлені по річці, струмку, озеру чи іншій водоймі, не підлягають перенесенню внаслідок зміни обрису їх берегів або рівня води, зміни місця знаходження русла річки, струмка.

Додаток 2.