2) Причини поразки Директорії унр.

1) Несприятливі зовнішньо політичні умови (на кордонах України -поляки, білогвард., більшовики) + Антанта відмовилась допомогти.

2) нерішучість і непослідовність у проведенні внутрішньої політиці:

- не вдалось створити ефективний державний апарат, боєздатну армію, органи охорони громадького порядку;

- суперечлива аграрна політика.

3) військова перевага ворогів: гол. ворог – війська Червоної армії + до них приєднались загони Н. Махна та Зеленого.

4) серед членів Директорії не було єдності : Винниченко, Чехівський, Шаповал => за союз з більшовиками;

С. Петлюра => за союз з Антантою проти більшовиків + особисте протистояння В. Винниченко та С. Петлюри.

5) широкі маси укр. населення не усвідомлювали загальнонаціональних інтересів, необхідності створення і зміцнення незалежної української держави.

[Значна частина російських, русифікованих робітничих міст України в основному підтримала більшовиків, а селянам (недосвідчені, політично незрілі) було важко усвідомити складну ідею національної незалежності…].

3) Встановлення радянського контролю над Україною.

11-12 грудня 1917р. – в Харкові відбувся альтернативний з’їзд Рад, що проголосив встановлення радянської влади в УНР та обрав Центральний Виконавчий Комітет України (Ю. Медвєдєв).

- війна з Радянською Росією;

- нім. окупація -> рад. війська залишили м. Київ.

- після Гетьманату і в часи Директорії Рад. Росія полегшала думки про встановлення свого контролю над таким стратегічно важливим для її життєдіяльності регіоном.

↓

1) Було отримано модель війни з використанням приблизно троянського.

коня – кінець листопада 1918р. – в Курську під патронатом РНК РСФРР, утвор. Тим час. роб.- сел. уряд України на чолі з П’ятаковим.

2) 24 грудня 1918р. – в газеті «Известия» опубліковано Циркуляр Наркомату закорд. справ РСФРР, що внаслідок анулювання Брестського миру РНК Росія не визнає Україну як самостійну державу і припиняє діяльність всіх представницьких установ України на своїй території.

Вторгнення військ Рад. Росії в Україну + вибухи робіт. повстань та розквіт отаманщини на селі.

Директорія не досягла результату дипломатичним шляхом і змушена була 16 січня 1919р.офіціально оголосити стан війни з РСФРР.

В той же час радянські війська все більше заглибитися в українську територію, ведучи наступ на Полтаву, Катеринослав, Донбас. Радянські війська – 11 тис.чол. + їм допомагали партизани-більшовики + в Україні в 1919 р. – розквіт отаманщини (боролись проти Директорії) 50 тис. чол.

12 січня 1919 р. – радянські війська захопили Чернігів,

1 9 січня 1919 р. – Полтаву,

27 січня 1919 р. – Катеринослав. Поразка Директорії стала очевидною.

5 лютого 1919 р. – війська УНР залишають Київ, а навесні 1919 р. – радянську владу було встановлено на всій території України, крім Надзбруччя і зах. областей.

Отже, приходу Директорії до влади сприяла народна підтримка, швидке формування численної армії, авторитетні та впливові лідери, вдало обраний момент для повстання.

Проте недалекоглядна, суперечлива внутрішня політика; відсутність моделі державотворення, яка б відповідала реаліям; протистояння політ. лідерів; катастрофічно слабіюча армія; міжнародна ізоляція; втрата контролю над розвитком подій були слабкими сторонами Директорії, які не дали змогу їй надовго втриматися при владі та утвердити незалежну УНР.