3) Соціально – економічна політика.

• вживались заходи для відновлення промисловості;

• уряд намагався підтримати ремісниче виробництво;

• вживались заходи для розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі;

• 26 січня 1919р. – введено в обіг гривню;

• у промисловості запроваджувався робітничий контроль;

• уряд прагнув надати допомогу безробітним та ін. категоріям нужденних.

В основі ця політика мала декларативний характер (т. як не вдалося відновити діяльність профспілок, Директорія не змогла відстояти інтереси робітників тощо).

Зовнішня політика:

(спрямована на розширення зовнішньополітичних зв’язків)

1) Відносини з радянською Росією.

РНК не визнавав Директорію вищим органом влади в Україні. Уряд УНР прагнув дійти згоди, проте марно.

У грудні 1918р. радянські війська почали наступ на Київ, Чернігів, Харків.

На всі протести голови уряду керівники Росії відповідали, що російських військ в Україні немає, а воєнні дії ведуть війська українського радянського уряду, що є незалежним від РНК Росії.

16 січня 1919р. – Директорія оголосила війну радянській Росії.

Війська РСФРР збільшували масштаби воєнних дій на території України.

2) Відносини з країнами Антанти.

Політики спробували знайти підтримку країн Антанти.

Почались переговори з метою укладання угоди.

Французьке командування висунуло ультимативні вимоги:

• реорганізувати армію УНР;

• вивести зі складу уряд членів соціалістичних партій;

• реорганізувати армію УНР і підпорядкувати її союзному командуванню.

В. Винниченко і В. Чехівський падали у відставку, вся повнота влади зосередилась в руках С. Петлюри, що вийшов з УСДРП.

Антанта не допомогла, більш того, війська Антанти почали активні бойові дії на Півдні Україні й в Криму, керуючись намірами взяти під свій контроль території, залишені німецькими й австро-угорськими військами, і надати допомоги білогвардійському руху.

3) Відносини з Польщею.

Після створення Польської держави в листопаді 1918р. її лідер Ю. Пілсудський висунув територіальні претензії до України.

Польські війська почали бойові дії в Зх. Україні – окупували Сх. Галичину.

Кінець листопада 1919р. – уряд і армія УНР виявились в оточенні більшовиків, поляків, військ Денікіна.

Таким чином обидва українські уряди (УНР та ЗУНР) вважали за необхідне підписати мир з поляками.

- Петлюра – укласти з Польщею військовий союз проти більшовиків (+віддати значну частину Зх. України Польщі);

- Уряд Галичини – турбувався про долю українського населення, що піддається польській експлуатації.

21 квітня 1920р. – підписаний Варшавський договір:

- укр.-пол. кордон повинен проходити по лінії Збруч уздовж сх. кордону Рівненської волості до Прип’яті. В т.ч. Польща одержувала Холм., Підляшшя, Лемків., Зх. Волинь, част. Полісся і Сх. Галичину.

Ці умови були складними для УНР, проте С. Петлюра домігся визнання пол. стороною незалежності УНР, хоча і в дуже урізаних межах.

З цією позицією С. Петлюри не погоджувались укр. політичні діячі в Україні та еміграції.

Тим більше, що 25 квітня 1920р. без оголошення війни 3 пол. армії (150тис.чол.) вступили на територію України.

↓

Почалася полсько-радянська війна, в якій на польській стороні виступили війська УНР. Ця війна призвела до поразки УНР.