
1.3.Чинники впливу на проведення фінансового контролю.
На даному етапі розвитку української економіки ключовою проблемою багатьох підприємств є ефективність їх функціонування та економічне зростання. Систематично аналізуючи фінансовий стан підприємства, можна встановити тенденції зміни фінансових результатів діяльності, контролювати співвідношення рівня фінансових показників підприємства і його конкурентів як з метою довгострокового планування розвитку, так і для прийняття рішень у поточному плануванні. Фінансовий аналіз може використовуватись для визначення загрози банкрутства, ризику вкладення капіталу у певне підприємство чи вид діяльності. Результати аналізу можуть використовуватися банками для визначення суми позик, які вони можуть без ризику неповернення кредиту надати тому або іншому підприємству. Інструментом дослідження фінансового стану підприємства є фінансовий аналіз.
Загалом фінансовий аналіз можна розуміти як цілеспрямований процес. Різно-манітність означень фінансового аналізу, які наведені в основному викликана не стільки відмінностями в тлумаченні власне поняття аналітичного процесу, скільки відмінностями у розумінні цілей фінансового аналізу.
Згідно з фінансовий аналіз – це процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості і забезпечення ефективного розвитку.
Фінансовий аналіз – це спосіб накопичення і перетворення фінансової інформації. При цьому інформація фінансового характеру використовується з метою:
- оцінки поточного і перспективного фінансового стану підприємства;
- оцінки можливих і доцільних темпів розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;
- виявлення доступних джерел засобів і оцінки можливості та доцільності їх мобілізації;
прогнозування стану підприємства на ринку капіталів.Відзначається, що фінансовий аналіз повинен забезпечувати досягнення таких цілей:
визначення поточного фінансового стану підприємства;
виявлення змін фінансового стану в просторово-часовому розрізі;
виявлення основних факторів, які спричиняють зміну фінансового стану;
прогнозування основних тенденцій фінансового розвитку.
Фінансовий аналіз визначається як процес виявлення критичних точок в діяльності фірми, встановлення основних причин фінансових негараздів і планування заходів щодо їх усунення, а також пропонується така послідовність здійснення фінансового аналізу:
- вибір адекватних показників для аналізу стратегічних проблем;
- розрахунок цих показників;
- порівняння отриманих результатів обчислень з аналогічними показниками даної фірми за попередні роки, а також з нормативними і показниками конкурентів;
- використання показників при упорядкуванні фінансових планів для визначення шляхів вирішення проблем і встановлення майбутніх можливостей фірми.
- вищенаведеного можна зробити висновок, що фінансовий аналіз використовується з метою:
- оцінки фінансового стану підприємства;
-оперативного управління (регулювання) фінансових потоків;
- планування поточної виробничої та фінансової діяльності;
- прогнозування.
Зміст і послідовність виконання фінансового аналізу наведена на рис. 1.
3 . Прийняття рішень |
- оперативне управління (регулювання) фінансових потоків. - планування поточної та виробничої діяльності. -прогнозування основних тенденцій фінансового ризику. |
4 .Коригування управлінськіх рішень з урахуванням змін. |
- Вироблення коригуючтх дій з урахуванням відхилень фактичних значень показників від планових (нормативних), а також дінаміки зовнішніх чинників. |
2 . Оцінка фінансового стану. |
- вибір видів і методів фінансового аналізу типів прогнозних моделей. -виявлення основних факторів впливу на фінансовий стан. -обгрунтування виробу і розрахунок показників фінансового стану. - порівняння отриманих значень з нормативними. - аналіз на оцінка тенденцій змін фінансового стану. |
1 .Збирання та оброблення інформації. |
- встановлення вимог до фінансової інформації. -Вибір способів оброблення фінансової інформації. |
Рис. 1. Зміст і послідовність виконання фінансового аналізу
Cлід зазначити, що існують різні види фінансового аналізу. Наведемо доповнену нами класифікацію видів фінансового аналізу.
Класифікація фінансового аналізу Таблиця
|
|
|
|
|
Ознака |
Вид |
Зміст |
|
|
|
|
|
|
|
За організацією, |
Внутріш- |
Проводиться фінансовими менеджерами підприємства і |
|
|
яка проводить |
ній |
його власниками з використанням всієї сукупності наявних |
|
|
аналіз |
аналіз |
інформаційних показників (результати такого аналізу |
|
|
|
|
можуть бути комерційною таємницею). |
|
|
|
|
|
|
|
|
Зовнішній |
Здійснюється працівниками податкових органів, |
|
|
|
аналіз |
аудиторських фірм, комерційних банків, страхових |
|
|
|
|
компаній з метою вивчення правильності відображення |
|
|
|
|
результатів фінансової діяльності підприємства, його |
|
|
|
|
кредитоспроможності тощо. |
|
|
|
|
|
|
|
За обсягом (повнотою |
Повний |
Комплексне вивчення всіх аспектів фінансової діяльності |
|
|
охоплення) предмету |
аналіз |
і всіх характеристик фінансового стану підприємства. |
|
|
аналітичного |
|
|
|
|
дослідження |
|
|
|
|
|
Тематич- |
Вивчення окремих аспектів фінансової діяльності або |
|
|
|
ний |
окремих характеристик фінансового стану підприємства |
|
|
|
аналіз |
(предметом тематичного фінансового аналізу може бути |
|
|
|
|
фінансова стійкість, рівень поточної платоспроможності, |
|
|
|
|
ефективність використання окремих активів підприємства |
|
|
|
|
або їх сукупності загалом, оптимальність структури |
|
|
|
|
джерел формування фінансових ресурсів тощо). |
|
|
|
|
|
|
|
За об’єктом |
Загальний |
Охоплює фінансову діяльність підприємства загалом |
|
|
фінансового |
аналіз |
без виділення його окремих структурних одиниць |
|
|
аналізу |
|
і підрозділів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Частковий |
Досліджується фінансова діяльність окремих господар- |
|
|
|
аналіз |
ських підрозділів підприємства. Базується, як правило, |
|
|
|
|
на результатах управлінського обліку. |
|
|
|
|
|
|
|
За часом |
Поперед- |
Підготовчий етап фінансового аналізу, який пов’язаний |
|
|
здійснення |
ній |
з вивченням умов проведення фінансової діяльності |
|
|
аналізу |
аналіз |
загалом або проведення окремих фінансових операцій. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Поточний |
Проводиться з метою контролю в процесі реалізації |
|
|
|
аналіз |
окремих фінансових планів або здійснення окремих |
|
|
|
|
фінансових операцій для оперативного впливу на хід |
|
|
|
|
фінансової діяльності (як правило, він обмежується |
|
|
|
|
коротким періодом часу). |
|
|
|
|
|
|
|
|
Заверша- |
Здійснюється підприємством за звітній період (місяць, |
|
|
|
льний |
квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізу- |
|
|
|
аналіз |
вати фінансовий стан і результати фінансової діяльності |
|
|
|
|
підприємства порівняно з попереднім і поточним |
|
|
|
|
аналізами, оскільки базується на закінчених звітних |
|
|
|
|
матеріалах статистичної і бухгалтерської звітності. |
|
|
|
|
|
|
|
За періодичністю |
Одноразо- |
Виконується одноразово на вимогу певної організації |
|
|
здійснення |
вий аналіз |
(посадової особи) при виникненні (очікуванні) особливих |
|
|
|
|
(критичних) умов діяльності підприємства. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Періодич- |
Виконується із встановленою періодичністю незалежно від |
|
|
|
ний аналіз |
зовнішніх чи внутрішніх умов діяльності підприємства. |
|
|
|
|
|
|
|
Для успішного виконання процесу фінансового аналізу важливим є вибір він проводиться.методу, яким.
Найбільш поширеними методами фінансового аналізу є:
- горизонтальний аналіз;
- вертикальний аналіз;
- трендовий аналіз;
- метод фінансових коефіцієнтів;
- порівняльний аналіз;
- факторний аналіз.
Горизонтальний (часовий) аналіз полягає у порівнянні кожної позиції поточної звітності з минулим періодом.
Вертикальний (структурний) аналіз забезпечує визначення структури вислідних фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на вислід загалом.
Трендовий аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності з минулими періодами і виявлення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, яка є вільною від випадкових впливів індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду фор-муються і відповідно оцінюються можливі прогнозні значення показника в майбутньому.
Аналіз відносних показників (фінансових коефіцієнтів) полягає в розрахунку числових відношень показників різних форм звітності, визначенні взаємозв’язку між ними. Фінансові коефіцієнти є вихідною базою для факторного аналізу фінансового стану підприємства.
Порівняльний (просторовий аналіз) – це внутрішній аналіз показників звітності під-приємства, дочірніх підприємств, підрозділів, цехів, а також порівняння показників даного підприємства з відповідними показниками конкурентів, з нормативними чи середньо-галузевими даними.
Факторний аналіз дає змогу виявити вплив окремих факторів на вислід за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Факторний аналіз може бути як прямим, коли вислід розкладається на складові частини, так і зворотним (синтез), коли окремі елементи з’єднуються в узагальнюючий показник.
Розглянемо першу з цілей фінансового аналізу оцінку фінансового стану підприємства.
Згідно з фінансовий стан підприємства характеризує його фінансову конкурентоспроможність, тобто його плато і кредитоспроможність, використання фінансових ресурсів та капіталу, можливість фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, можливість у належні терміни сплачувати свої зобов’язання перед державою та іншими господарюючими суб’єктами. Рух будьяких товарно матеріальних цінностей, трудових і матеріальних ресурсів супроводжується створенням та витрачанням грошових засобів. Тому не можна проводити виробничої, господарської та фінансової діяльності на підприємстві, не визначивши його майнового стану і факторів, що впливають на цей стан, не зіставивши прибутки й витрати з метою забезпечення перевищення перших над другими. Фінансовий стан підприємства відображає всі аспекти його виробничо-господарської діяльності. За допомогою аналізу фінансового стану підприємства зацікавлені особи (інвестори, кредитори, менеджери тощо) можуть оцінити минулий, поточний та перспективний стан підприємства в ринковому середовищі і прийняти рішення, які можуть впливати на його подальшу виробничо-господарську діяльність.
У фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої, комерційної та інших видів діяльності, доцільністю та ефективністю їх розміщення і використання у фінансових взаємовідносинах з іншими суб’єктами господарської діяльності, платоспроможністю і фінансовою стійкістю
Для оцінки фінансового стану підприємства найчастіше використовують метод фінансових коефіцієнтів, за яким попередньо встановлюють групи основних показників, а саме – показників ліквідності, стійкості, заборгованості, оборотності, прибутковості, а далі порівнюють їх значення з нормативними, середніми по галузі, а також зі значеннями за попередні періоди. Нормативні значення показників є базою порівняння і можуть встанов-люватись на державному рівні, зокрема для оцінки можливості визнання підприємств банкрутами. Нормативні значення показників фінансового стану підприємства в різних країнах є різними. Вони залежать від стану економіки, в якій працюють підприємства, а також від традицій ведення бізнесу. Наведемо розроблену нами за порівняльну таблицю нормативних значень показників, які використовуються в Україні та Російсь-кій Федерації.
Системи показників оцінки фінансового стану підприємства |
Таблиця 2 |
|
|||||
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|||
Показники фінансового стану підприємства |
Нормативне значення коефіцієнта |
|
|||||
Україна |
|
Росія |
|
|
|||
|
|
|
|
||||
1. Показники ліквідності та платоспроможності |
|
|
|
|
|
||
1.1. Коефіцієнт поточної ліквідності |
>1 |
|
1-2 |
|
|
||
1.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (кислотний тест) |
>1 |
|
>0,6-0,8 |
|
|
||
1.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
0,2-0,35 |
|
0,05-0,2 |
|
|
||
1.4. Коефіцієнт готівкової ліквідності |
0,0* |
|
0,0 |
|
|
||
1.5. Маневреність робочого капіталу |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
||
1.6. Коефіцієнт структури робочого капіталу |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
||
2. Показники фінансової стійкості та заборгованості |
|
|
|
|
|
||
2.1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) |
>0,5 |
|
>0,6 |
|
|
||
2.2. Коефіцієнт фінансової стабільності |
>1 |
|
>1 |
|
|
||
2.3. Коефіцієнт фінансового лівериджу |
0,0 |
|
0,3-0,6 |
|
|
||
2.4. Коефіцієнт загальної заборгованості |
0,0 |
|
<0,5 |
|
|
||
2.5. Коефіцієнт довготермінової заборгованості |
<0,5 |
|
0,0 |
|
|
||
2.6. Коефіцієнт забезпечення власними коштами |
>0,1 |
|
>0,1 |
|
|
||
2.7. Коефіцієнт загальної фінансової стійкості |
0,0 |
|
0,8-0,9 |
|
|
||
3. Показники оборотності |
|
|
|
|
|
||
3.1. Коефіцієнт оборотності |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
||
3.2. Час обороту |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
||
3.3. Коефіцієнт оборотності запасів |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
||
3.4. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
||
3.5. Коефіцієнт оборотності чистого робочого капіталу |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
||
3.6. Коефіцієнт оборотності активів |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
||
4. Показники прибутковості підприємства |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||
4.1. Рівень рентабельності продукції |
0,0 або |
|
0,0 |
|
|
||
|
0,15+b**+0,15b |
|
|
|
|
||
4.2. Граничний (маржинальний) коефіцієнт прибутковості |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
||
4.3. Прибутковість загального капіталу |
0,0 або 0,1+b+0,1b |
|
0,0 |
|
|
||
4.4. Прибутковість власного капіталу |
0,0 |
|
0,0 |
|
|
Примітки: * – під 0,0 слід розуміти, що для цього показника нормативне значення не розроблене; ** – b, темп інфляції.
Порівнюючи нормативні значення, які пропонуються українськими і російськими експертами, необхідно зазначити такі особливості:
Жодне нормативне значення показника ліквідності, яке запропоноване українськими авторами, не збігається з нормативами, які пропонуються російськими авторами. У випадку показника поточної ліквідності це пояснюється тим, що мінімальне значення показника поточної ліквідності в Російській Федерації, при якому підприємство не буде оголошене банкрутом, становить 2. Однак російські експерти вважають, що досягнення цього значення для більшості національних підприємств не є реальним, а нормативне значення повинно перебувати в межах від 1 до 2. Для інших двох показників ліквідності (коефіцієнта швидкої ліквідності і коефіцієнта абсолютної ліквідності) українські нормативні значення є вищими від російських. З цього можна зробити висновок, що російські експерти вважають стан підприємства нормальним при меншій кількості високоліквідних активів; відмінності між нормативними значеннями показників фінансової стійкості та заборгованості в Україні та Росії є незначними. При цьому слід зазначити, що нормативне значення для коефіцієнта загальної заборгованості в Україні взагалі не встановлене, оскільки вважається, що воно залежить від галузі, в якій працює підприємство, тоді як в Росії значення цього показника повинно бути меншим від 0,5; як в Україні, так і в Росії не для всіх показників розроблені нормативні значення. Причиною цього є те, що значення багатьох нормативних показників диференціюються залежно від галузі. В такому випадку треба порівнювати розраховані поточні показники з середньогалузевими або досягнутими за попередні періоди часу.
Порівняння поточних показників підприємства з середньогалузевими або з показни-ками провідних підприємств галузі дає змогу співставити власний фінансовий стан з фінансовим станом конкурентів. Таке порівняння є важливим, якщо в галузі, в якій працює підприємство, рівень конкуренції є високим. При цьому слід враховувати, що розміри підприємств є різними, тому порівняння не завжди є адекватним.
Порівняння показників за звітний період з показниками за минулі періоди дає змогу фінансовій службі виявити негативні чи позитивні тенденції, які склалися в певних аспектах діяльності підприємства, а також виявити причини цих тенденцій. Таким порівнянням можна врахувати фактор часу, тобто оцінити фінансовий стан підприємства в динаміці.
Ще одним аспектом аналізу фінансового стану підприємства є можливість його оцінки з точки зору короткострокових і довгострокових перспектив. У першому випадку крите-ріями оцінки фінансового стану є ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися з короткостроковими зобов’язаннями. З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства характеризується структурою джерел засобів, тобто мірою залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.
Крім того, в процесі аналізу фінансового стану підприємства необхідно враховувати фактори, які впливають на фінансовий стан підприємства. Такими можуть бути не лише кількісні, але і якісні чинники, зокрема зміна політичної і загальноекономічної ситуації, перебудова організаційної структури управління галуззю чи підприємством, зміна форм власності, кваліфікації персоналу тощо.
Перерахуємо чинники, які впливають на фінансовий стан підприємства, поділивши їх на внутрішні і зовнішні. До чинників внутрішнього впливу на фінансовий стан підприємства можна віднести:
- організаційну структуру управління підприємством, яка впливає на фінансовий стан через систему прийняття рішень. Якщо ця система є неефективною або нераціональною (не забезпечує швидкого прийняття управлінських рішень, неефективні міжособові комуніка-ції), то вона негативно впливає на фінансовий стан підприємства;
- організаційну структуру підприємства, яка впливає на рівень досягнення планових значень основних економічних показників і відповідно зумовлює значення показників фінансового стану підприємства;
- систему взаємовідносин з постачальниками і покупцями. Якщо така система є раціо-нальною, то це дає змогу підприємству вчасно поставити готову продукцію та закупити сировину і матеріали, що відповідно дозволяє спрогнозувати майбутні фінансові резуль-тати підприємства;
- систему грошових потоків підприємства. Ефективність такої системи проявляється у
вчасності грошових розрахунків з контрагентами, запобіганні довготривалого від-пливу коштів;
- кваліфікацію персоналу підприємства, яка є одним з визначальних факторів при здійсненні внутрішнього фінансового аналізу підприємства та при розробці фінансових планів та прийнятті управлінських рішень. Вона безпосередньо впливає на всі внутріш-ні фактори;
- інформаційне забезпечення підприємства, від якого залежать вчасність і достовір-ність інформації, яка використовується при прийнятті управлінських рішень щодо впро-вадження перспективних видів продукції, нової техніки і технології і, відповідно, фінан-совий стан підприємства;
- характеристику товарів і послуг. Цей фактор знаходиться під впливом ринкового попиту і відповідно впливає на обсяги продажу та на маркетингові витрати підприємства.
До факторів зовнішнього середовища, які впливають як на діяльність підприємства загалом, так і на його фінансовий стан належать:
- норми законодавства (наприклад, в сфері реклами, ліцензування діяльності, забез-печення визначених умов праці, виконання економічних вимог тощо), які можуть сприяти обмеженню або спричинити зростання витрат;
- рівень основних макроекономічних показників (інфляція, рівень доходів на душу населення і т.і.);
- політична ситуація в країні, а також стан її політичних і економічних відносин з іншими країнами;
- ринкова ситуація (попит залежить від поведінка клієнтів, їх схильності до спожи-вання товарів підприємства, консерватизму або лібералізму при сприйнятті нових товарів, їх смаків та уподобань).
- конкурентне середовище підприємства (наявність сильних конкурентів є причиною збільшення витрат підприємства на маркетингову діяльність.);
- темп розвитку техніки і технології виробництва, який ставить перед підприємством нові завдання (підприємства, що першими впровадять технічні новинки, часто отримують конкурентні переваги і мають можливість нав’язувати умови проведення конкурентної гри. Запізнення у впровадженні нових технічних рішень може привести підприємство до банкрутства).
З вищесказаного можна зробити висновок, що фінансовий аналіз є інструментом, який дає можливість оцінити поточний (моментна оцінка) та перспективний стан (інтервальна оцінка) підприємства, встановити його короткочасну чи довготривалу платоспроможність на підставі використання обґрунтовано вибраних методів аналізу, зокрема методу фінан-сових коефіцієнтів. Цей метод є відносно простим у використанні, відрізняється наочністю тлумачення результатів, а також дає можливість всебічно (системно) оцінювати фінансовий стан підприємства, а отже успішність його функціонування. Він передбачає порівняння розрахованих показників з нормативними, середньогалузевими або показниками конкурен-тів. Зазначимо, що в різних країнах світу експерти пропонують різні нормативні значення показників, які можуть динамічно змінюватись під впливом зовнішніх і внутріш-ніх факторів.
1.4.Законодавче забезпечення проведення фінансового контролю.
Правові засади здійснення фінансового контролю в Україні
Фінансовий контроль це один із напрямів управлінської діяльності держави із властивими тільки йому прийомами та методами.
Вихідним положенням про фінансовий контроль є фінансова дисципліна, під якою розуміють сукупність вимог, встановлених законодавством щодо функціонування фінансового механізму держави і обов’язок дотримуватися їх всіма учасниками фінансових правовідносин.
Загалом фінансовий контроль можна визначити як регламентовану правовими нормами діяльність уповноважених державою органів, органів місцевого самоврядування та недержавних організацій, щодо своєчасності і точності планування, обґрунтованості й повноти надходження коштів у відповідні фонди, правильності та ефективності їх використання, цілеспрямованості дій у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави і суб'єктів місцевого самоврядування, а також застосування заходів впливу до порушників встановлених правил з метою найбільш ефективного соціально-економічного розвитку всіх учасників фінансових правовідносин і здійснення ефективної фінансової політики в державі.
Правове регулювання фінансового контролю в Україні відбувається завдяки спеціальним нормативно-правовим актам в сфері визначення повноважень та правового статусу фінансово-контрольних органів (Закон України “Про Рахункову палату”; “Про Державну податкову службу”; “Про Контрольно-ревізійну службу”, Закон України від 5 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ін. підзаконними н/пр актами.