10. Лікування.

При отруєнні ртутними препаратами, передусім, використовують спецефічний антидот – унітіол. При нейтральній реакції унітіолу у воді безкольорові, при лужній зафарбовані в рожевий колір. Препарат малотоксичний. Терапевтична доза унітіолу для сільськогосподарських тварин – 25-50мг\кг, максимально перенесена – 250 мг\кг.

Механізм антидотної дії унітіолу заключається у хімічній взаємодії сульфгідрильних груп препарату з ртуттю і іншими тіоловими ядами. При цьому утворюються міцні, малотоксичні комплекси які легко виводяться із організму сечею. Унітіол зв’язує яд у крові сприяє виведенню його із тканини, запобігає від дії на сульфгідрильні групи білків – ферментів.

Унітіол можна застосовувати як внутрішньо так і внутрішньовенно. Для внутрішньовенного введення в стерильних умовах готують 10 % розчин унітіолу на 5% розчині глюкози. Цей розчин, у випадку необхідності , можна стерилізувати 20 хвилин на кип’яченій водяній бані. Для введення внутрішньо 10% розчину унітіолу готують на нестерильному 5% розчині глюкози.

Для введення великим тваринам звичайно рекомендують слідуючі дози унітіолу:

Лікувальні дози унітіолу для дорослих тварин на 1кг маси тіла.

Вид тварин	Внутрішньо-венно	Внутрішньо-венно	Всередину	Всередину
	мл 10% р-ну	мг сухої речовини	мл 10% р-ну	мг сухої речовини
ВРХ	0,1	10	0,5	50
Свині,кози, собаки	0,25	25	0,5	50
Птиця	0,25	25	0,5	50
Вівці	0,5	50	1,0	100

Для лікування молодняку дози унітіолу зменшують в 2-4 рази. Через рот унітіол можна вводити у вигляді порошку. Свиням і птиці унітіол вводять підшкірно або внутрішньом’язово у вигляді 5% розчину в тих же дозах, що і внутрішньовенно . При дуже тяжких отруєннях дозу унітіолу можна збільшити в 2 рази.

При гострій формі токсикозу на протязі першої доби лікувальну дозу унітіолу вводять кожні чотири години . Внаступні дні унітіол вводять 1 раз в на добу до одужання. При хронічному отруєнні, без виражених признаків інтоксикації , унітіол вводять тваринам в частковій дозі один раз на добу на протязі 8-10 днів.

При отруєнні гранозаном унітіол ефективний тільки на початкових стадіях інтоксикації, до появи клінічних ознак отруєння. У випадку розвитку дистрофічних змін, маючих вбільшості необернений характер, тварини швидко гинуть.

При внутрішньовенному введенні слід уникати побічної дії препарату ( тахікардія, зниження кров’яного тиску). Для цього розчин унітіолу вводять повільно. 10% розчин унітіолу не можна вводити внутрішньом’язово або підшкірно, препарат може викликати запальні процеси або абсцес.

При відсутності унітіолу застосовують інші антидотні препарати:

БАЛ, денатуровану сіль етилендоамінтетрауксусної кислоти.

Натрію тосульфат. Використовується внутрішньовенно у формі 5 – 30% розчину.

Гарний ефект при гострому отруєнні дає промивання шлунку. Для цього можна використовувати 0,5 % розчин таніну. Для очищування кишечника можна давати сольові проносні.

Застосовують також засоби симптоматичного лікування : кофеїн, камфору. При підвищеному слиновиділенні застосовують малі дози атропіну, кальцію хлориду. Пошкодження в ротовій порожнині лікують за допомогою зрошення її 0,1 –0,25% розчину марганцево-кислого калію. Велике значення має загальна дієта .

Для собак і котів застосовують блювотні засоби (апоморфін).