КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Національний аграрний університет

Навчально – науковий інститут

ветеринарної медицини, якості та безпеки

продукції АПК

Факультет ветеринарної Кафедра фармакології

медицини та токсикології

КУРСОВА РОБОТА

з токсикології на тему :

“Токсикологія сполук ртуті”

Виконав студент:

4 курсу 4 групи

Ніссенбаум Ігор Ілліч

Перевірив:

Бойко Григорій Васильович

Київ - 2008

План курсової роботи

ВСТУП

1. Значення , перелік і застосування препаратів сполук ртуті у сільськогосподарському виробництві, в різних галузях промисловості та побуті.

2. Фізичні і хімічні властивості сполук ртуті.

3. Умови , що сприяють отруєнню.

4. Шляхи надходження отрут в організм.

5. Токсикодинаміка.

6. Токсикокінетика.

7. Клінічні симптоми отруєння тварин різних видів.

8. Патолого – анатомічна картина.

9. Діагностика.

10. Лікування.

11. Профілактика отруєнь.

12. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва.

ВИСНОВОК.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Вступ

Інтенсифікація сільського господарства сполучена з залученням в кругообігу природи великої кількості небезпечних для здоров’я людини і тварини хімічних речовин, багато з яких являються ксенобіотиками, тобто незвичайними, чужорідними для організму, раніше не зустрічалися створені хімічним шляхом. Це пестициди, стимулятори росту рослин, кормові добавки , мінеральні добрива .

Крім того природне середовище все більше і більше підлягає небезпечній дії шкідливих викидів фабрик і заводів, теплових і атомних електростанцій , двигунів внутрішнього згорання , забрудненню промисловими та побутовими стоками, які вже зараз набувають загрозливих розмірів. Широке, не рідко не правильне застосування в тваринництві вітамінних і гормональних препаратів, різних преміксів і синтетичних лікувальних засобів також являються несприятливим фактором для тварин, а через них з продуктами харчування і для людини .

По ланцюгу “повітря – земля – рослина – тварина – людина” мігрує навколо 70 000 ксенобіотиків, гнітюче більшість яких фактично не провірені на канцерогенність, мутагенність, тератогенність, ембріотоксичність і алергогенність. Ускладнює ситуацію те, що всі небезпечні речовини дуже часто діють на організм людини і тварини в самих незвичайних сполученнях, проявляючи одночасно синергічну, потенціюючу і антагонічну дію.

Ветеринарний лікар на практиці частіше за все натикається на ситуації гострих і хронічних отруєнь тварин. Безперечно, самою надійною і ефективною мірою боротьби являється їх профілактика, проте так як вони все ще зустрічаються , необхідно операційно лікувати тварин і приймати правильне рішення по відношенню використання м’яса , молока, риби , яєць і продуктів бджільництва . В такому випадку від дії ветеринарного лікаря залежить здоров’я багатьох людей.

В теперішній час питома вага кількості отруєнь тварин і їх масовості змістилася в сторону отруєння пестицидами в результаті неправильного застосування і тяжкого порушення установленого часу чекання.[16]

1. Значення , перелік і застосування препаратів даної групи у сільськогосподарському виробництві, різних галузях промисловості та побуті.

Серед різних з'єднань ртуті найбільшу популярність одержали наступні з'єднання .

Двохлориста ртуть (Hg CI 2), або сулема. В чистому вигляді являє собою білі кристали або пор порошок з неприємним металевим смаком. При 20*С в 100 грамах води розчиняється 6,89 г. сулеми. Препарат розчиняється в спирті, ефірі і ацетоні. При додаванні до води хлориду натрію розчинність сулеми значно підвищується. Сулема добре дисоціює на іони. З білком сулема дає сполуки, що розчиняються тільки при додаванні натрію хлориду. Препарат використовується в ряді технологічних процесів. До недавнього часу широко використовується у вигляді антисептика.

Сулема відноситься до групи речовин з дуже високою токсичністю. ЛД50 для мишей при підшкірному введенні – 23 мг/кг, внутрішньовенно – 7,7 мг/кг. Разова смертельна доза для мишей – 0,81 – 0,88 мг. Сулема – сильний і швидко діючий антисептик. Натрію хлорид підвищує стійкість розчинів сулеми, знижує їх подразнюючу дію на шкіру.

Однохлориста ртуть ( каломель) – Hg2Cl2- біла кристалічна речовина, майже не розчинна у воді. Каломель погано розчинна в спирті та ефірі. Розчиняється в бензолі та в піридині. Утримуючи при високій вологості повітря та на світлі – темні її, розпадаючись на сулему і ртуть. Застосовується в техніці і в якості дезінфікуючого кишечник препарату.

В сільському господарстві найбільшу популярність отримали органічні сполуки ртуті. Як правило, майже всі вони використовувались в якості протруйників насіння зернових і технічних культур. Однак, внаслідок дуже високої токсичності приймання їх в останні роки заборонено.

Етилмеркурхлорид ( гранозан ) – являється діючим речовиною найбільш поширеного про травника насіння гранозану.

Гранозан являє собою порошок рожевого або фіолетового кольору. Містить 2 – 2,5 % етилмеркурхлориду, тальк, мінеральне масло і фарбу. Фарба використовується для того, щоб об’єкти, обробленні гранозаном, можна було відрізнити від других аналогічних. Застосовувався гранозан для сухого протравлення насіння з середньою нормою витрат від 1 до 4 кг на одну тону насіння. Препарат володіє дуже сильними фунгіцидними і бактерицидними властивостями і вбиває майже усіх збудників, які вразили насіння. Препарат дуже стійкий, довгий час зберігається на обробленому насінні. Етилмеркурхлорид входить токож в ряд комбінованих препаратів: меркуран, меркурбензол. 2,5 % етилмеркурхлориду входить також до складу зарубіжних протравників насіння як – криптодин, комбісан, кемісан.

Етилмеркурхлорид в чистому вигляді – це біла кристалічна речовина. Погано розчинна у воді ( біля 1,5 мг/л ). Добре розчинний в гарячому спирті, ацетоні і 10 % розчині натрію гідроксиду. Препарат володіє значною летючістю. При температурі 20 – 21*С в повітрі може міститись до 12 – 21 мг/м3 препарату.

Етилмеркурхлорид відноситься до групи сильнодіючих отруйних речовин. ЛД50 його для білих щурів від 30 до 50 мг/кг, білих мишей – від 26 до 30 мг/кг. ЛД50 парів гранозану для білих мишей – 5,0 мг/м3, білих щурів – 10 мг/м3. Щоденне шестигодинне вдихання парів гранозану в концентрації 0,8 мг/м3 викликало загибель мишей через 38 діб.

Кумулятивна здатність чітко виражена. Коефіцієнт комуляції 1,3 (при введенні 1/20 ЛД50).

Чутливість різних видів тварин до гранозану не однакова. Так, ЛД50 етилмеркурхлориду для великої рогатої худоби знаходиться в межах від 18,0 до 24,0 мг/кг, для курей – біля 50 мг/кг.

Крім того, в сільському господарстві в різні роки постачались інші вітчизняні та імпортні ртутьорганічні препарати: агронал, радосан, фенілмеркурацетат та ін.

Фенілмеркурацетат – активно діючі речовини в складі ряду про травників, що випускаються за кордоном: агрозан ( 1 % фенілмеркурацетату та метилмеркурхлориду ), фалізан та ін. У воді розчиняється в кількості 24,7 г в одному літрі. Добре розчиняється в органічних розчинах. ЛД50 для щурів – 81,2 мг/кг. Кумулятивна здатність виражена слабко. Коефіцієнт комуляції біля 6.

Метоксиетилмеркурацетат – активно діюча речовина протравника насіння – радосан ( 1,5 % метоксиетилмеркурацетату ). Відноситься до групи високотоксичних препаратів. ЛД50 для білих мишей і щурів – від 60 до 70 мг/кг. Володіє кумулятивними властивостями. При багатократному надходженні парів в концентрації 0,13 мг/м3 призводить до вираженої інтоксикації та загибелі щурів на 101 день.

Фенілмеркурбромід – використовується як активно діюча речовина про травника насіння агроналу ( 1,6 – 2,0 % фенілмеркурброміду). Цей препарат не розчиняється у воді. Розчиняється в бензолі та етиловому спирті. Відноситься до групи високотоксичних речовин. ЛД50 для білих мишей – 96 мг/кг, для білих щурів - 112 мг/кг. Кумулятивна здатність погано виражена. Коефіцієнт кумуляції біля 6.[ 6. - 14]

2. Фізичні та хімічні властивості сполук ртуті.

Ртуть ( меркурій ) – полі ізотопний елемент; в природі зустрічається 7 її стабільних ізотопів.

Ртуть іноході зустрічається в природі у вільному стані краплями в породах,однак частіше у вигляді сульфіду ртуті HgS або кіновару.

За фізичними властивостями ртуть-сріблясто-білий метал,рідкий при звичайній температурі. Питома електропровідність ртуті за 0*C дорівнює 58% електропровідності срібла.Молекули ртуті моно атомні.

Ртуть здатна розчиняти метали.Такі розчини мають назву амальгам.Від інших сплавів амальгами відрізняються тим, що більшість з них при звичайних умовах-рідкі або м’які.Дуже легко утворюються амальгами з такими металами,як Li,K,Na.,Ag,Au,Zn,Cd,Sn,Pb.Зовсім не амальгамуються Fe,Ni,Co,Mn.Особливо ускладнене утворення амальгам з металами,поверхня яких вкрита оксидною плівкою.

В хімічному відношенні ртуть-малоактивний метал.В ряді напруг вона знаходиться справа від водню,отже іонів водню не відновлює. На зовнішньому електронному шарі має 2 електрони,які втрачає в реакціях окиснення,переходячи у Hg2+.На властивості ртуті впливає лантаноїдне стискання і порівняно більша стійкість конфігурації 6s2.

Ртуть здатна розчинятися тільки в кислотах – окислювачах. При розчиненні ртуті в концентрованій сірчаній кислоті сірка відновлюється до оксиду сірки. За звичайної температури ртуть не окислюється киснем завдяки не стійкості HgO , але окиснюється хлором і сіркою. Іони ртуті є сильними окисниками і тому із своїх сполук відновлюються всіма металами, що знаходяться в ряді напруг зліва від ртуті. Іони ртуті можуть відновлюватися не лише металами, а й іншими відновниками різної хімічної природи.

На відміну від Zn2+ і Cd2+ , які при взаємодії з аміаком утворюють переважно розчинні комплексні сполуки. З аміаком здатні реагувати не тільки прості галогеніди ртуті а й комплексні. [5]

3.Умови, що сприяють отруєнню.

Отруєння тварин ртутьорганічними пестицидами зустрічаються в наступних випадках.

• Використання в корм тваринам протравленого зерна, що залишилося від посіву або втратив схожість.

• Використання протравленого зерна для виготовлення комбікормів й інших кормових сумішей .

• Використання в корм тваринам зерна, протравленого ртутними препаратами, у суміші із чистим фуражним зерном.

• Промивання водою, обробка протравленого зерна хімічними розчинниками, вплив на нього підвищених температур, не знижує токсичність.

• Згодовування тваринам зелені, вирощеної гідропонним способом із протравленого зерна.

• Забруднення кормів у результаті проведення робіт із протравлення насіння у приміщенні , призначених для зберігання фуражу.

• Препарати ртуті адсорбуються елементами конструкцій будинків. У результаті наступної десорбції ртуті знову завантажені корми можуть бути забруднені.

• В результаті забруднення кормів ртутьорганічними препаратами, надходячи із циркулюючим повітрям.

• У результаті забруднення кормів у процесі транспортування (використання тари або не обеззараженого транспорту для перевезення протравленого зерна). [1]

4. Шляхи надходження отрут в організм.

Ртутьорганічні сполуки легко проникають через шкіру. Місцева їх дія при цьому напоминає дерматит або легкий опік. Деколи проявляється свербіж. Через пошкоджену шкіру ртуть проникає значно легше. Взв’язку з цим , неодноразово відмічалися випадки отруєння тварин і людей ртутними мазями. Однак, головним шляхом надходження ртутьвмістимих препаратів організм тварини і людини залишається аліментарний шлях. Найбільш часто препарати ртуті надходять в організм в невеликій кількості на протязі довгого періоду. Ртуть надходить при цьому з їжею і кормом. Різні сполуки ртуті , находячись в незначній кількості в кормах, особливо в рибі і м’ясопродуктах, при постійному споживанні в їжу постійно накопичуються в організмі в значній кількості.

Розподіл і накопиченні ртутьвмістимих сполук в організмі визначається структурою і фізико-хімічними властивостями препаратів, а також шляхом їх надходження в організм.

При надходженні ртутних препаратів через дихальні шляхи, ртуть всмоктується через слизові оболонки і альвеолярний ендотелій. При інгаляційному шляху надходження найбільша її кількість знаходиться в легенях і головному мозку. Вважається , що при проникненні через дихальні шляхи сполуки ртуті в 20-30 разів токсичніші, ніж при надходженні через рот.[15]

5. Токсикодинаміка.

Основними джерелами забруднення повітря промислових об’єктів і лабораторій є відкриті поверхні, забруднені ртуттю. Ртуть випаровується вже при кімнатній температурі, зміст парів ртуті в повітрі зростає зі збільшенням поверхні випару. Максимальний зміст парів ртуті в повітрі при насиченні в умовах кімнатної температури (20 С) становить 0,0152 мг/л. Пари ртуті важче повітря й тому накопичуються в нижній зоні виробничого об'єкта.

Пари ртуті легко поглинаються будівельними матеріалами ( бетон, штукатурка, дерево). Адсорбована ртуть володіє здатністю знову виділяться ( відбувається явище дисорбції й знову забруднюється повітря промислового об’єкта. У ряді випадків , у штукатурці промислових об'єктів пов'язаних з технологічними процесами в які використалася ртуть, знаходили до 0,03 ртуті. Значна кількість ртуті виявляли також у тканині одягу робітників, що працюють із ртутними препаратами. Особливо багато ртуті збирають тканини пофарбовані в чорний і синій колір. Отруєння людей можливі при зберіганні й сушінні спецодягу, а також при її пранні.

Ртуть попадає в організм тварин і людей через дихальні шляхи у вигляді парів і пилу, а також через шлунково - кишковий тракт із кормом й їжею. Може ртуть проникати в організм і через не ушкоджену шкіру.

Джерелом отруєння людей і тварин дуже часто є протравлене зерно. Так, наприклад, в 1971 році в Іраку зареєстровано отруєння ртуттю 6350 чоловік ( 459 зі смертельним результатом) у результаті вживання хліба, спеченого із протравленого зерна. В 1972 році в одному з радгоспів Вологодської області зареєстроване отруєння 4000 тварин у результаті згодовування зерна, що зберігалося на складі, де протравлювали пшеницю, призначену для посіву. Перші ознаки отруєння з'явилися у свиней через 35 діб, після включення в раціон такого зерна. У печінці й нирках тварин, що загинули і вимушено забитих тварин було виявлено від 22 до 48 мг/кг ртуті.

Ртуть, і її сполуки належать до групи ферментних тіолових отрут, тобто отрут, що діють на сульфгідрильні групи клітинних елементів організму. Сульфгідрильні групи володіють високою реакційною здатністю й беруть участь у різних хімічних реакціях (ацетилювання, фосфорилювання, окислювання, утворення меркаптидів, водневих зв'язків). Ртутні сполуки взаємодіють із сульфгідрильними групами клітинних білків, змінюють активність ферментних систем, порушують структуру й функцію протеїнів . У зв'язку з цим розвиваються функціональні , а потім і морфологічні зміни центральної нервової системи , периферичних нервових утворень, судинах, серці, органах кровотворення, периферичної крові, печінки, нирках. Знижується імунобіологічна реактивність організму.

Ртутьорганічні пестициди роблять не тільки безпосередній й негативний вплив на організм. Особливу небезпеку являють собою віддалені наслідки хронічної інтоксикації (ембріонтоксичної, гонадотоксичної, мутагенної й тератогенної дії).

В результаті викиду в море відходів, що містять ртуть, токсичні речовини постійно накопичувались в крабах і рибі. Люди споживавші ці продукти захворіли з ознаками паралічу, втратою слуху та зору. Заміщення одного атому хлору в молекулі сулеми на етильну групу надає новому сполученню ряд нових властивостей.

Ртуть має спорідненість з білками. При її взаємодії з білком утворюється альбумінат ртуті .Ртутні препарати, особливо сулема всмоктується через слизові оболонки, із пошкодженої поверхні, шлунково-кишкового тракту , і в незначній кількості через непошкоджену шкіру.

Ртутьорганічні сполуки є не тільки ферментними ядами , блокуючи сульфгідрильні групи, але й протоплазматичними. Вони ведуть до розвитаку тяжких дистрофічних і некробіотичних змін в печінці, нирках, селезінці, серці, головному і спинному мозку.

Хронічна інтоксикація органічними сполуками ртуті викликає зменшення кількості еритроцитів крові, розпад лімфоїдних клітин в селезінці й лімфотичних вузлах.[8. –11]