7. Клінічні симптоми отруєння тварин різних видів.

Отруєння ртуттю в теперішній час зустрічається, як правило в хронічній формі . Однак можливі і гострі інтоксикації препаратами ртуті.

Велика рогата худоба – найбільш чутлива до сполук ртуті. Смертельна доза сулеми для великих тварин біля 4г . Клінічні ознаки отруєння залежать від якості самого препарату, визиваючи інтоксикацію, шляхи надходження його в організм і фізіологічного стану тварини.

При надходженні препаратів ртуті через рот слизова оболонка ротової порожнини звичайно буває гіперемійована . також на слизовій оболонці можуть проявлятися ерозії з світло-рожевою поверхнею.

При резорбтивній дії у тварин спостерігається загальна слабкість , пригнічення , втрата апетиту , байдуже відношення до навколишнього, дрижання окремих м’язів. Характерним симптомом для ртутного токсикозу вважається значне слиновиділення, інколи проявляється кашель. Калові маси поступово розріджуються. Колір і запах їх може змінюватися. Температура тіла в межах норми. Ртутний токсикоз супроводжується послабленою роботою серця. Пульс при цьому підвищений , слабкого наповнення . При пальпації виявляється болючість черевної стінки . Сечовиділення спочатку трохи підвищується. Потім сечовиділення утруднене і малими частинами. В сечі міститься білок і нирковий епітелій .

Молоді тварини при токсикозі ртутними препаратами гинуть швидше , ніж старі. Інколи гостра форма отруєння затягується і тварини можуть загинути через 2-4 суток і більше. Затяжні форми інтоксикації супроводжується неприємним запахом із ротової порожнини, профузним проносом, носовими витіками і прогресуючим схудненням. Температура тіла незначною мірою підвищується. Хронічна інтоксикація часто супроводжується обортами , народження нежиттєздатного приплоду.

Дрібна рогата худоба – вівці і кози більш стійкі до отруєнь препататами ртуті ніж ВРХ. Клінічні ознаки інтоксикації не мають суттєвих змін від описаних для ВРХ.

Свині – У свиней спостерігались гострі і хронічні інтоксикації ртуті. Найбільш часто отруєння пов’язані із згодовуванням концентрованих кормів, що надійшли із обробленого гранозаном зерна. При використанні промитого зерна або змішуванні протравленого зерна з другим доброякісним кормом клінічні симптоми інтоксикації розвиваються через більший проміжок часу (25-30 діб).

При надходженні отруйних сполук ртуті свиням з кормом відмічаються подразнення слизової оболонки і розлади роботи шлунко-кишкового тракту . Спочатку відмічається пригнічення , підвищена спрага , апетит відсутній. Потім з’являються порушення координації рухів, рвота, сильний понос, швидке сечовиділення . Поступово розвиваються ознаки асфіксії: різко виражений ціаноз слизових оболонок, дихання стає слабким і прискореним. Температура тіла звичайно в межах норми або ледь знижена. В заключній стадії хвороби розвивається хроніко-токсичні судороги , а потім паралічі і коматозний стан.

Коні –клінічні ознаки цього отруєння характеризується втратою роботоздатності , слабкістю, втратою апетиту , зляканістю, посиленим сечовиділенням. В тяжких випадках, навпаки, може відмічатись анурія. Серцева діяльність послаблена. Пульс частий і слабкий, дихання утруднене, температура тіла нормальна або дещо підвищена . При підгострому перебігу інтоксикація у коней відмічається кашель і слизовогнійні витіки. Сеча містить білок, кров ниркой епітелій. Кількість еритроцитів в крові зменшена.

Птиця – при гострому і підгострому протіканні ртутного токсикозу у кур відмічаються признаки пригнічення. Птиця з неохотою пересувається з місця на місце. Пір’я звичайно скуйовджене. Крім того спостерігаються симптоми характерні для ушкодження шлунково-кишкового тракту і нирок: слинотеча. Потім проявляються порушення координації рухів : атаксія, парези і паралічі. Летальна доза сулеми для дорослих курей 0,1-0,2 г.[6]