2.Психодіагностична робота практичного психолога

Психодіагностична робота практичного психолога — це один з напрямків та форм діяльності практичного психолога, який потребує спеціальної підготовки та сформованості діагнос­тичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога. Психодіагностика може реалізовуватися як самостійна форма роботи (психологічна експертиза), так і входити як структурна складова у психокорекцію та психоконсультування.

Психодіагностика передбачає обстеження психіки індивіда (або соціально-психологічних характеристик соціальної групи) за допомогою спеціальних методик з метою встановлення психоло­гічного діагнозу.

Психологічний діагноз — це опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи).

Психодіагностичні методи конкретизуються у трьох основних діагностичних підходах, які практично охоплюють все різноманіття діагностичних методик:

1. «Об'єктивний» підхід

2. «Суб'єктивний» підхід

3. «Проективний» підхід

Психодіагностичне обстеження може проводитися у

• індивідуальній та

• груповій формі.

.

Процедура психодіагностичного обстеження передбачає реалізацію трьох етапів:

а) збір даних відповідно до задачі дослідження;

б) обробка та інтерпретація отриманих даних;

в) постановка діагнозу або прогнозу.

Підвищити ефективність психодіагностичного обстеження можна реалізовуючи такі принципи:

• добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним;

• забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики;

• емпатійне ставлення психолога до клієнта;

• всебічність та комплексність діагностики;

• врахування індивідуально-типологічних особливостей досліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтересів, контактності, властивостей темпераменту тощо;

• підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностичного обстеження.

3. Психодіагностична робота практичного психолога закладу освіти.

Метою діагностичної роботи є:

• поглиблене психолого-педагогічне вивчення дитини протягом усього пе­ріоду дошкільного дитинства, виявлення її індивідуальних особливостей, роз­витку пізнавальних та особистісних якостей, динаміки, розвитку від середньої вікової групи і до вступу до школи;

• з'ясування причин тих чи інших відхилень у вихованні та навчанні дитини; відставання чи випередження вікових нормативів у розвитку певних пізна­вальних процесів.

Діагностичну роботу відповідно до конкретних завдань можна проводити з окремою дитиною, з групою дітей, а також з дитиною в умовах змичної родин­ної обстановки.

Результати психолого-педагогічного винчения є підставою для складання індивідуальних, особистісно зорієнтованих розвивальних і корекційних програм.

Вимоги до організації та проведення окремих методів психодіагностики

1. Переважання індивідуальних форм психодіагностики з урахуванням ві­кових та індивідуальних особливостей дитини.

2. Встановлення тісного міжособистісного контакту психолога з дитиною та психоемоційна готовність дитини до співпраці з дорослим.

3. Неприпустимість створення в дитини враження перевірки її знань, умінь і навичок, неприпустимість офіціозу під час діагностичного обстеження.

4. Дотримання регламенту відповідно до виду тестування й віку дитини: мо­лодші, середні групи — від 10 до 20 хв.; старші, підготовчі — до 40 хв. Проек­тивні методи тестування не мають суворої регламентації, а стан-дартизовані передбачають чітке дотримання інструкції.

З появою в дитини перших ознак втоми діагностичне обстеження припи­няють.

5. Створення відповідних умов для проведення діагностики:

раціональне розміщення й використання стимульних матеріалів;