- •2.1. Вода як складова частина сировини і харчових продуктів
- •2.2. Білки та амінокислоти
- •Класифікація білків
- •Потреба організму людини у білку
- •Вплив технологічного оброблення продуктів на стан їхніх білків та біологічну цінність
- •2.3. Жири як складова частина сировини і харчових продуктів
- •Функції жирів в організмі людини:
- •Потреба організму людини у жирах
- •Функції жирів у харчових технологіях, вплив технологічних факторів на стан жирів
- •2.4. Вуглеводи
- •Стан вітамінів під час зберігання сировини; влив технологічних факторів на стан вітамінів
- •Мінеральні речовини
- •2.7. Дубильні речовини
Функції жирів у харчових технологіях, вплив технологічних факторів на стан жирів
Здатність до утворення емульсій (під час приготування печива).
Нерозчинність у воді, здатність розчинятися в органічних розчинниках (використовується у виробництві олій).
Під дією ферменту ліпази розкладаються на ацилгліцерин та жирні кислоти. Якщо у системі присутній фермент ліпоксигеназа, ненасичені жирні кислоти окислюються до перекисних і далі – до гідроперекисних сполук, що мають гіркий смак і неприємний запах.
Мають здатність заломлювати світло (використовують для визначення масової частки жирів у продукті).
Рідкі жири змінюють консистенцію на тверду при насиченні воднем ненасичених жирних кислот (використовують у виробництві модифікованих і комбінованих жирів).
Під час термічної обробки окислюються з утворенням канцерогенних речовин.
2.4. Вуглеводи
Вуглеводи – це органічні сполуки, що містять два типи функціональних груп : альдегідну R–CH=O або кетонну R1–CO–R2 і спиртову R–OH.
Класифікація вуглеводів.
Існує декілька схем класифікацій вуглеводів. Згадаємо класифікацію вуглеводів за засвоюваністю.
|
|
|
Загальні вуглеводи |
|
|
|
|||||
|
|
|
↓ |
|
|
|
↓ |
|
|
|
|
|
Засвоювані |
|
|
|
Незасвоювані |
|
|||||
↙ |
|
↓ |
|
↘ |
|
↙ |
|
↓ |
|
↘ |
|
Моносахариди |
|
Олігосахариди |
|
Полісахариди |
|
Структурні |
|
Неструктурні |
|
Целюлозні |
|
гексози: |
|
дисахариди: |
|
глюкани: |
|
поліуроніди: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(клітковина) |
|
|
|
|
|
(амілоза, |
|
оречовини |
|
(галактоман– |
|
|
|
|
|
|
|
амілопектин, |
|
|
|
нани, глюко– |
|
|
|
|
|
трисахариди: |
|
декстрини) |
|
кислота |
|
маннани) |
|
|
|
пентоди: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
тетрасахариди: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
полісахариди |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Фізіологічне і технологічне значення окремих груп вуглеводів.
З моносахаридів найважливіше значення має глюкоза – вона всмоктується у шлунку через 5...10 хв після вживання. Для засвоєння вимагає наявності інсуліну. надлишок глюкози легко перетворюється у глікоген, який відкладається у печінці та м’язах.
З олігосахаридів зупинимось на сахарозі як на найбільш розповсюдженому цукру у харчуванні. Негативний фізіологічний вплив сахарози:
дуже підвищує калорійність раціону.
при надлишку перетворюється на жир, викликає порушення обміну речовин з серйозними ускладненнями (діабет, серцево–судинні захворювання тощо).
Дорослій людині достатньо вживати 50 г сахарози на добу, проте сахароза поступає в організм не лише у чистому, але й у прихованому вигляді – у складі кондитерських виробів, компотів, безалкогольних напоїв, сиркових мас, йогуртів тощо
Харчові волокна (інші назви: дієтичні волокна, баластні речовини) – це комплекс полісахаридів, а також лігніну та зв’язаних з ними білкових речовин, з яких складаються клітинні стінки рослин. Вони не піддаються дії травних ферментів. Виконують в організмі функції ентеросорбентів, підвищують моторну функцію кишечнику.
Добова потреба організму у харчових волокнах 25...40 г.
Нестача харчових волокон у раціоні призводить до
зменшенні опірності організму до несприятливих факторів,
зниженню моторної функції кишечнику,
підвищенню ризиків захворювання на ожиріння, цукровий діабет, атеросклероз, ішемічну хворобу серця, захворювань товстої кишки (запори, онкозахворювання).
Вплив технологічної обробки на вуглеводи харчових продуктів
Вуглеводи можуть бути субстратами у мікробіологічних ті біохімічних процесах .
Вуглеводи можуть брати участь у реакції Майяра, карамелізації під впливом високої температури.
Крохмаль може змінювати структуру з кристалічної до аморфної та у зворотному напряму.
Поліуроніди, галактани беруть участь у драгле утворенні.
Харчові волокна, як правило, термостабільні і біологічно інертні, але можуть бути цілеспрямовано гідролізовані ферментними препаратами або хімічним способом.
Вітаміни
Вітаміни – це низькомолекулярні сполуки органічної природи, що не синтезуються в організмі людини, а потрапляють до нього з їжею.
Фізіологічна роль вітамінів полягає у забезпеченні повного, правильного і економічного використання основних поживних речовин, при якому органічні речовини звільнюють необхідну енергію.
Основні відомості про вітаміни: конкретні фізіологічні функції, добова потреба, харчові продукти–джерела (носії) вітамінів, – зведені у таблицю 2.3.
