- •2.1. Вода як складова частина сировини і харчових продуктів
- •2.2. Білки та амінокислоти
- •Класифікація білків
- •Потреба організму людини у білку
- •Вплив технологічного оброблення продуктів на стан їхніх білків та біологічну цінність
- •2.3. Жири як складова частина сировини і харчових продуктів
- •Функції жирів в організмі людини:
- •Потреба організму людини у жирах
- •Функції жирів у харчових технологіях, вплив технологічних факторів на стан жирів
- •2.4. Вуглеводи
- •Стан вітамінів під час зберігання сировини; влив технологічних факторів на стан вітамінів
- •Мінеральні речовини
- •2.7. Дубильні речовини
2.2. Білки та амінокислоти
Білки – це складні азотовмісні полімери, мономерами яких є амінокислоти. Останні можна поділити на такі групи :
Незамінні: Валін, Лейцин, Ізолейцин, Треоніну, Метіонін, Фенілаланін. Триптофан, Лізин
|
Частково замінні : Гистидин Аргінін
|
Умовно замінні : Цистеїн Тирозин |
Замінні : Аланін Аспарагінова кислота Аспарагін Глютамінова кислота Глютамін Пролін Гліцин Серін |
До складу переважної більшості білків харчової сировини входять усі 20 амінокислот. Якщо не вистачає хоча б однієї з них, синтез білка в організмі неможливий.
Для визначення біологічної цінності білків використовують так званий метод амінокислотних шкал, що ґрунтується на використанні амінокислотного скору і дає можливість виявити лімітуючи незамінні амінокислот. Визначення лімітуючи амінокислот і ступеня їх нестачі в білку полягає у порівнянні процентного вмісту незамінних амінокислот у досліджуваному білку і в такій самій кількості стандартного („ідеального”) білка. Усі амінокислоти, скор яких становить менше 100 %, вважають лімітуючи ми, а амінокислота з найменшим скором є першою лімітуючою. Прийнято, що 1 г „ідеального” білка містить, мг
ізолейцин – 40
лейцину – 70
лізину – 55
сірковмісних (метіоніну+цистіну) – 35
ароматичних (фенілаланіну+тирозину) – 60
триптофану – 10
треоніну – 40
валіну – 50.
Основні функції білка в організмі:
Пластична.
Білки – це 15...20 % сирої маси різних тканин (жири, вуглеводи – лише 1...5 %). Вон67и є основним будівельним матеріалом клітин, їхніх мембран.
Каталітична.
Усі ферменти – це білки.
Гормональна.
Значна частина гормонів (інсулін, гормон гіпофізу, пара гормон щитовидної залози) – це білки.
Функція специфічності.
Надзвичайна різноманітність білків забезпечує тканинну індивідуальність.
Транспортна.
Білки беруть участь у транспортуванні кров’ю кисню, жирів, вуглеводів, гормонів, вітамінів тощо.
Класифікація білків
Залежно від просторової структури розрізняють глобулярні і фібрілярні білки.
Глобулярні – це прості білки (складаються лише з амінокислот), розчинні у воді або такі, що утворюють у ній колоїдний розчин Приклади : білок яйця, крові, інсулін, ферменти.
Глобулярні білки поділяють на такі групи :
Альбуміни – розчинні у воді (яєчний білок),
Глобуліни – розчинні у солях (білок крові, білок молока),
Проламіни – розчинні у спиртах (білки зародків зернових, зеїн кукурудзи, гордеїн ячменю)
Глютеліни – розчинні у лугах (гліадин пшениці, авенін вівса)
Характерною ознакою білків злакових є низький вміст лізину, треоніну, триптофану. Компліментарними до білків злакових є білки бобових, які лімітовані за сірковмісними амінокислотами (метіонін+цистін).
Фібрілярні –це прості білки, не розчинні у воді. Інша назва – „структурні” білки.
Приклади : білок шкіри, волосся (кератин, колаген) , мускульних тканин (еластин).
Складні білки – протеїди – крім амінокислот мають небілкову (простатичну) групу. Приклади : нуклеопротеїни, глікопротеїни, ліпопротеїни.
