24. Що таке «рецептивне розслаблення» кардіальної ділянки шлунка. Схема регуляції.

У разі надходження їжі у шлунок дно та верхня частина шлунка розслаблюються і пристосовують об*єм до незначного підвищення тиску (рецептивне розслаблення, або адаптивна релаксація). Потім розпочинається перистальтика у дистальному відділі тіла, змішування та подрібнення їжі. Невеликі, напіврідкі порції надходять через пілоричну частину шлунка у дванадцятипалу кишку.

Вплив блукаючого нерва стимулює рецептивну релаксацію, яка розпочинається рухами глотки і стравоходу. Перистальтичні рухи, регульовані БЕР шлунка, швидко розпочинаються та стрімко поширюються у напрямі до пілоричної частини шлунка. Кожна хвиля спричинює скорочення дистальної частини шлунка, інколи їх називаються астральними систолами, і вони можуть тривати понад 10с. Такі хвилі простежуються 3-4 рази на хв.

25. Схематично представити і пояснити рефлекторну регуляцію моторики шлунка.

Регулювання моторики шлунка. Подразнення рецепторів ротової по­рожнини, стравоходу, шлунка, кишок тощо запускає ланцюг відповідних рефлекторних реакцій: імпульси по парасимпатичних і симпатичних нер­вах автономної нервової системи досягають непосмугованих м'язів шлун­ка, рухи якого стимулює блукаючий нерв (взаємодія ацетилхоліну з М-холінорецепторами збільшує потік Са²⁺ у клітини). Проте у складі пост- гангліонарних волокон блукаючого нерва є нервові закінчення, що виділя­ють аденозин. На відміну від ацетилхоліну, аденозин, взаємодіючи зі спе­цифічними рецепторами, прискорює вихід Са²⁺ з міоцитів, що забезпечує розслаблення шлунка - його оптимальну базальну релаксацію.

Симпатичні впливи гальмують перистальтику. Постгангліонарні сим­патичні волокна закінчуються як на інтрамуральних гангліях, так і безпо­середньо на міоцитах. Це визначає механізм гальмування. Так, норадре- налін, впливаючи на нейронні структури, блокує вплив ацетилхоліну на них. Діючи безпосередньо на міоцити, норадреналін гальмує фос- форолітичний шлях розщеплення глікогену, що супроводжується знижен­ням рівня АТФ і концентрації Са²⁺. У регуляції моторики шлунка беруть участь гастроінтестинальні гормони, деякі біологічно активні речовини і продукти гідролізу їжі. Моторику стимулює гастрин, холецистокінін- панкреозимін, мотилін, серотонін, інсулін. Зокрема, гастрин та холецис- токінін-панкреозимін впливають переважно на шлунковий пейсмекер, а мотилін - на м'язи пілоричної ділянки. Ацетилхолін підвищує чутливість міоцитів шлунка до мотиліну. Гальмується моторика шлунка секретином, гастроінгібуючим пептидом, вазоінтестинальним поліпептидом, бульбога- строном, ентерогастроном, а також продуктами гідролізу жирів у разі їх надходження у кров.

26.Пояснити евакуаторну функцію шлунка і механізми її регуляції.

Основна функція дистальної частини шлунка - антрума - полягає в змішуванні, подрібненні їжі й евакуації вмісту в дванадцятипалу кишку (ДПК). Перистальтичні хвилі, що виникають у середній частині шлунка, розповсюджуються в дистальному напрямку, своїми поєднаними діями забезпечують названі вище впливи на харчові продукти та випорожнюють орган. В основі цього лежить механізм "антральної помпи".

Як тільки шлунковий вміст потрапить у ДПК, виникає ентерошлунковий рефлюкс, який спричиняє подразнення рецепторного апарату дуоденальної слизової оболонки, що має рецептори, чутливі до зміни осмолярності, кислотності й концентрації жирів у їжі. Евакуація вмісту із шлунка різко пригнічується або припиняється повністю. Пригніченню евакуаторної функції органа сприяють секретин, холецистокінін, ентерогастрин і, можливо, інші гормони, які виділяються ДПК, а також гастрин, що виробляється слизовою оболонкою антрального відділу шлунка, але за своєю дією є антагоністом воротаря.

Стан пілоричного сфінктера меншою мірою впливає на евакуаторну функцію шлунка. Його біологічне значення полягає головним чином у регуляції порційного випорожнення шлунка і попереджує ретроградний потік дуоденального вмісту - дуоденогастральний рефлюкс.

Рідина із шлунка евакуюється по-іншому: більшість рідин накопичується в ділянці дна та проксимальній частині тіла шлунка, де повільні хвилі скорочення стінки органа складають необхідний інгредієнт тиску для випорожнення цього вмісту в ДПК з досить великою швидкістю .

27.Що таке мігрувальний моторний комплекс, як він виникає та регулюється?

Мігруючий моторний комплекс - циклічна, стереотипно повторювана скорочувальна активність шлунка і тонкої кишки в між травний період. Мігруючий моторний комплекс характерний для періоду спокою травного тракту. Після прийому їжі моторна активність шлунка і тонкої кишки значно видозмінюється і ММК переривається. Скорочення, що виникають в рамках мігруючого моторного комплексу, забезпечують просування по травному тракту залишків їжі, слизу, бактерій, травних соків.

ММК складається з чотирьох фаз:

I-а фаза - фаза спокою.Характеризується генерацією повільних хвиль, що не супроводжуються потенціалами дії (спайками) і, відповідно, скороченнями шлунка і тонкої кишки. Тривалість фази становить близько 40-60% часу всього циклу.

II-а фаза - фаза наростання моторної активності.Під час цієї фази з'являються окремі, спорадичні скорочення шлунка і тонкого кишечника, сила і частота яких поступово наростає. Починається переміщення вмісту шлунку і кишки. Характеризується появою скорочень із хвилинним інтервалом - так званий хвилинний ритм. Скорочення поширюються на 50-80 см зі швидкістю близько 1,7-3 см в секунду, що збігається зі швидкістю повільних хвиль. Тривалість фази - 20-30% тривалості циклу. III-я фаза - фаза фронтальної активності.Фаза максимальної активності. Характеризується інтенсивними ритмічними скороченнями. У тонкій кишці скорочення поширюються з повним перекриттям просвіту кишки. Швидкість перистальтичних хвиль в дванадцятипалій і верхній частині порожньої кишки приблизно 7 см в хвилину. Проходячи нижче по тонкому кишечнику, хвиля сповільнюється до 2 см в хвилину. Під час цієї фази транспортується в товсту кишку до половини загального обсягу вмісту тонкого кишечника. Тривалість фази 5-10 хвилин. IV-а фаза - фаза післядії.Дану фазу виділяють не всі автори. Коротка за часом фаза переходу від інтенсивних скорочень III-їй фази до фази спокою.

28.Основні фізіологічні функції шлункового слизу та механізми регулювання шлункового слизу. Чому тривалий прийом аспірину може призвести до виразки шлунка?

Шлунковий слиз є постійним компонентом шлунком,його поділяють на розчиннний і нерозчинний.

Розчинний слиз виділяється додатковими клітинами залоз шлунка, змішується з їжею і полегшує її перетравлення.

Нерозчинний слиз виділяється клітинами покрівного епітелію і покриває тонким шаром (близько 0,6 мм) всю слизову оболонку шлунка. Він виконує захисну функцію і захищає слизову шлунка від дії соляної кислоти та самоперетравлення протеолітичними ферментами.

Слиз має лужну реакцію (pH=7) і тому називається лужним компонентом шлункового соку.

До складу слизу входить внутрішній фактор Касла – це глікопротеїд, який разом з R-білком виконує важливу роль у подальшому всмоктуванні вітаміну В₁₂ в кишківнику.

Кількість шлункового слизу може збільшуватись при потраплянні їжі до нього.Адже стимулюється утворення соляної кислоти і pH стає більш кислим.Тому слизова оболонка потребує більшого захисту.