Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PIDPRIYeMNITsTVO_YaK_SUChASNA_FORMA_GOSPODARYuV...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
864.26 Кб
Скачать

1.Сутність і методи калькуляції.

2.Методика розробки основних статей калькуляції.

1.Сутність і методи калькуляції.

У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькуляція - обчислення собівартості окремих виробів.

Калькуляція потрібна для вирішення ряду економічних завдань :

- обгрунтування цін на вироби;

- обчислення рентабельності виробництва;

- аналізу витрат на виробництво фінансових виробів на різних підприємствах;

- визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів.

На підприємствах складають планові і фактичні калькуляції. Перші розраховуються по планових нормах витрат, другі - по фактичному рівню.

Різновидом планових калькуляцій є так звані проектно-кошторісні калькуляції, які розробляються на разові замовлення, нові вироби на стадії їх проектування. Особливість цих калькуляцій в тому, що обчислення є наближеним за нестачею детальної норми бази.

Калькуляція передбачає рішення таких методичних завдань :

визначення об'єкту калькуляції і вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат і методики їх обчислення.

Об'єкт калькуляції - це продукція або робота, собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькуляції на підприємстві належать: основна і допоміжна продукція, послуги і роботи.

Головний об'єкт калькуляції - готові вироби, які поставляються за межі підприємства ( на ринок).

Для кожного об'єкту калькуляції вибирається калькуляційна одиниця - одиниця його кількісного виміру.

Використовується калькуляція по повних і неповних витратах.

З використанням методу калькуляції по повних витратах усі види витрат, які торкаються виробництва і продажу продукції, включають в калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств.

У інших країнах широко застосовується метод калькуляції по неповних витратах, тобто в калькуляцію включають не усі витрати на виробництво і збут продукції. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку.

Класичним методом калькуляції по неповним витратам є так званий метод "direct-cost", коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі - на певний період.

Під час калькуляції витрати групуються по калькуляційних статтях, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва.

Встановлюючи статті витрат, необхідно дотримуватися таких вимог:

- максимальну частину витрат, які включаються в собівартість, треба обчислювати прямо на окремі вироби;

- статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було цілком обгрунтовано розподілити між виробами.

Орієнтована номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме так:

- сировина і матеріали;

- енергія технологічна;

- основна заробітна плата виробників;

- додаткова заробітна плата виробників;

- відрахування на соціальні потреби виробників;

- зміст і експлуатація машин і устаткування;

- загальновиробничі витрати- загальногосподарські витрати;

- позавиробничі витрати ( витрати на маркетинг).

Сума перших семи статей складає цехову, дев'яти - виробничу, а усіх статей повну собівартість.

У окремих галузях економіки ( і передусім промисловості) номенклатура калькуляційних статей відхиляється від приведеної.