3.Сутність ціноутворення.

Ціноутворення - це процес встановлення ціни на товари і послуги.

При ринковому ціноутворенні реальний процес формування цін здійснюється не на виробництві, а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку під дією попиту і пропозиції, товарно-грошових стосунків.

Процес ціноутворення здійснюється на основі методології.

Методологія ціноутворення - це сукупність загальніших правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської діяльності, а також з різними сферами ціноутворення.

Загальні методичні правила визначаються законодавчими органами країни.

Важливими елементами методології ціноутворення є принципи ціноутворення :

- науковість;

- цілеспрямованість;

- безперервність;

- єдність процесу ціноутворення.

Для здійснення процесу ціноутворення потрібні наступні умови:

- економічна самостійність;

- комерційні умови діяльності;

- захищеність;

- конкуренція на ринку;

- рівновага ринку.

Методика ціноутворення - це сукупність конкретніших правил побудови ціни, які відображують специфіку галузей виробництва, продуктів.

Модель ціни - це найбільш принципова форма вираження ціни як економічній категорії.

Модель ціни, як і методологія ціноутворення, визначається в першу чергу типом господарської системи.

Механізм ціноутворення в умовах ринкових стосунків проявляється через ціни, і їх динаміку. Динаміку цін формують 2 важливі чинники - стратегічний і тактичний.

Стратегічний чинник проявляється тоді, коли ціна утворюється на основі вартості товарів. Навколо вартості постійно відбувається коливання цін.

Тактичний чинник виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон'юнктури ринку.

Прогнозування і планування діяльності.

1.Державне економічне регулювання первинних суб’єктів господарювання.

2.Прогнозування і планування розвитку суб'єктів господарювання.

3.Принципи, методи і види планування підприємства.

1.Державне економічне регулювання первинних суб’єктів господарювання.

Державне регулювання діяльністю підприємтв, як і економікою в цілому, є принципово необхідним через те, що ринкова економіка не здатна самостійно розв’язувати низку питань, які забезпечують функціонування держави та ефективність швидкого економічного розвитку.

Державне регулювання економіки здійснюється за допомогою арсеналу методів. Під методами державного регулювання економіки розуміють способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення і забезпечення умов їх діяльності.

За формами впливу на суб’єкти ринку методи державного регулювання розділяють на дві групи: прямого (адміністративні) і непрямого (економічні) впливу.

Суть прямих методів в умовах ринкової економіки полягає в тому, що підприємство самостійно встановлює ціни на свої вироби, проте при цьому воно повинне враховувати державні законодавчі акти і нормативні документи.

Пряме регулювання найчастіше здійснюється в період інфляції і при дефіциті товарів. За цих умов держава втручається в діяльність підприємств, регулюючи ціни на найбільш важливі товари і послуги населення, використовуючи антимонопольні методи, намагаючись зменшити соціальну напругу в суспільстві.

До адміністративних методів належать:

- встановлення фіксованих цін;

- встановлення регульованих цін;

- встановлення дотацій виробникам окремих видів товарів.

Непрямі методи передбачають зміну кон'юнктури, встановлення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією. Вони здійснюються в різних формах - від державних заявок до регулювання витрат підприємств через встановлення норм і нормативів.

До економічних методів належать:

- поповнення ринку споживчими товарами, якщо на ринку виникає дефіцит окремих товарів ціни на них підвищуються;

- отримання податкових пільг. Встановлюються різні пільги або пільгові ставки оподаткування для виробників товарів, у виготовленні яких зацікавлена держава або бажає збільшити об'єм їх реалізації;

- система кредитування підприємств;

- строге виконання антимонопольного законодавства;

- державна інвестиційна політика;

- імпортно-експортна і митна політика;

- державне замовлення.

Держава укладає з окремими виробниками договір згідно з яким зобов'язався купити у виробника продукцію за певною ціною в певні терміни з умовою дотриманням їх прав і технологічних вимог виробництва.