Якість, конкурентоспроможність продукції.

1.Сутність, показники і методи оцінки якості продукції праці ( об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний).

2.Конкурентоспроможність продукції, стандартизація і сертифікація.

1.Сутність, показники і методи оцінки якості продукції праці ( об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний).

Кожен виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відбивають його корисність і відповідає певним потребам людини. Корисність будь-яких речей відбита в їх споживчій вартості. Споживча вартість того або іншого товару має бути оцінена, бути визначена його якість. У відмінності від споживчої вартості якість продукції характеризує міру його придатності для споживання, тобто відбиває кількісну сторону громадської споживчої вартості.

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що визначають міру її придатності, задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Для визначення рівня якості виробів, які виготовляються на підприємстві застосовують декілька методів, : об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний.

Об'єктивний метод полягає в оцінці рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань і контрольних вимірів, а також лабораторного аналізу. Такий метод дає найбільш достовірні результати і застосовується для виміру абсолютного рівня якості засобів виробництва і деяких властивостей споживчих товарів.

Органолептичний метод базується на сприйнятті властивостей продукту за допомогою органів чуття людини ( зір, слух, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних реєстраційних засобів. Користуючись цим методом застосовують бальну систему оцінки показників якості, виходячи із стандартного переліку ознак (властивостей), які якнайповніше охоплюють основні характеристики виробів.

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних показників виробів з відповідними показниками виробів - еталонів або базовими показниками стандартів. Оцінка рівня якості по цьому методу полягає в розрахунку значень відносних показників порівнюваних з еталоном ( стандартом), який береться за одиницю.

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнювального показника якості оцінюваного виробу. Одним з таких може бути інтегральний показник, визначуваний шляхом порівняння корисного ефекту від споживання певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання.

2.Конкурентоспроможність продукції, стандартизація і сертифікація.

В цілому поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкту задовольняти певну конкретну потребу порівняно з аналогічними об'єктами цього ринку.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності і забезпечення прибутковості в умовах конкурентного ринку.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії їх проектування. В процесі виробництва матеріалізуються найбільш важливі елементи конкурентоспроможності елементів : якість і витрати.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції повинен обов'язково знати вимоги потенційних покупців і оцінку споживачів.

Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення істотних споживчих властивостей ( потреб покупця), по яких оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товаром конкурентів відносно міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.

Конкурентоспроможність нового об'єкту бажано вимірювати кількісно, що дозволить управляти її рівнем. Для цього потрібна інформація що характеризує корисний ефект цього об'єкту і об'єкту конкурентів за нормативний термін їх служби і сукупні витрати упродовж життєвого циклу об'єктів.

Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство впроваджувати дієвий контрольний механізм управління якістю продукції і строго дотримуватися його вимог.

Визначальними елементами цього менеджменту є стандартизація і сертифікація виробів.

Під стандартизацією розуміють встановлення єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі.

В процесі стандартизації обов'язково мають бути дотримані певні принципи. Результати стандартизації відбиваються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови - документи, які містять обов'язкові норми якості і способи їх досягнення. Нормативно-технічна документація, вживана на підприємствах охоплює, певні категорії стандартів, що розрізняються мірою жорсткості вимог до виробів і множинністю об'єктів стандартизації

Найбільш жорсткі вимоги до якості продукції містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації.

Державні стандарти містять обов'язкові рекомендаційні вимоги. До обов'язкових відносяться вимоги, які гарантують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян.

Галузеві стандарти розробляються на ту продукцію, для якої відсутні державні стандарти України або відносно якої вимагається доповнити або підвищити вимоги існуючих держстандартів.

Технічні умови (ТУ) містять вимоги регулюючі стосунки між постачальником і споживачем продукції. Вони покликані регулювати норми вимоги до продукції для якої немає державних або галузевих стандартів.

Стандарти підприємства - їх створюють підприємства за власною ініціативою для конкретизації вимог до продукції і самого виробництва.

Сучасні напрями вдосконалення стандартизації полягають в розробці державних і міжнародних стандартів не для кожного конкретного виробу, а для групи однорідної продукції і по обмеженій кількості найбільш суттєвих показників.

Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту і системи управління якістю, зокрема, стає сертифікація продукції.

Державну систему сертифікації продукції складає Державний комітет України із стандартизації, метрології і сертифікації - національний орган України по сертифікації, який проводить і координує роботу по забезпеченню її функціонування.

Сертифікат на систему якості видається Держстандартом України і підтверджує відповідність системи якості виробництва продукції (робіт, послуг) підприємства, установи, організації вимогами державних стандартів України. Контроль відповідності системи якості вимогам стандарту здійснюється шляхом технічного нагляду, періодичність і процедури якого регламентуються програмою.

Сертифікат відповідності продукції вимогам різних нормативних документів свідчить, що ідентифікована належним чином продукція випробувана і відповідає усім вимогам, встановленим в нормативних актах. Контроль відповідності продукції вимогам нормативних документів під час введення у виробництво здійснюється шляхом проб продукції, технічного догляду за виробництвом сертифікованої продукції або системою якості.

Сертифікат якості продукції включає точне найменування продукції, стандарт або технічні умови, по яких вона робиться, і, для наочності, якісні показники і характеристики. Уся відповідальність по сертифікації якості продукції на підприємстві лягає на органи сертифікації на підприємстві.

Сертифікат про походження товару призначений визначити країну походження товару і завод виготівник. Уповноважений орган по цьому виду сертифікації - торгово-промислова палата України і усі її філії. Підприємство - виготівник надає пакет документів, що свідчать про права на зроблену продукцію. Необхідність отримання сертифікату про походження товару для підприємств СНД полягає в тому, що при експорті продукції в країни СНД покупець звільняється від сплати податку на додану вартість (ПДВ). Ринкова економіка України знаходиться в стані розвитку і тому досить часто можна зустріти неякісну продукцію.

Якість продукції значною мірою формується упродовж виробничого процесу. Об'єктами контролю стає рівень дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки і зборки виробів. Контрольні операції торкаються не лише якості виробів, а і зробленої їх кількості, оскільки порушення технологічної, виробничої і трудової дисципліни може привести до псування сировини, матеріалів, окремих деталей і навіть готових виробів, а відставання у кількості виготовленої продукції до невиконання виробничої програми підприємства.

У Україні, як і в багатьох інших країнах, проводять обов'язкову і добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик і подальший технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація проводиться за ініціативою самих суб'єктів господарювання.

Суб'єкти господарювання повинні:

- в установленому порядку і в точно певний термін проводити сертифікацію відповідних об'єктів;

- забезпечувати виготовлення продукції, дотримуючи вимоги того нормативного документу, відповідно до якої вона сертифікована;

- реалізовувати продукції тільки за наявності сертифікату;

- припиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлена невідповідність вимогам певного нормативного документу або закінчився термін дії сертифікату.

Важливою і украй необхідною є активна підтримка державою ініціативи і зусиль підприємства і організацій у сфері розробки впровадження сертифікацій систем якості продукції, виходу їх на світовий ринок.