2.Методи управління діяльністю підприємства.

Під методами управління розуміють способи впливу на окремих працівників ( членів трудового колективу) або трудові колективи в цілому, необхідні для досягнення поставлених цілей підприємства.

Способом, за допомогою якого керівництво встановлює стосунки між рівнями повноважень є делегування.

Делегування - є передачею завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Делегування є способом за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників завдання.

Відповідальність - це зобов'язання виконувати поставлені завдання і відповідати за їх наслідки.

Делегування реалізується тільки у разі прийняття повноважень.

Повноваження - це обмежене право використання ресурсів організації і напрям зусиль підпорядкованих працівників на виконання певних завдань.

Розрізняють два типи повноважень : лінійні і апаратні.

Лінійні повноваження - це повноваження, які передаються безпосередньо від керівника підлеглому і далі іншим підлеглим.

Апаратні повноваження полягають:

1) рекомендаційні повноваження;

2) обов'язкові угоди ;

3) паралельні повноваження;

4) функціональні повноваження;

5) лінійні повноваження в середині управлінського апарату.

3.Організаційні структури управління підприємствами і організаціями.

«Структура« відображає будівництво і внутрішню форму системи.

Структура передбачає відносно стійкі зв'язки, існуючі між елементами організації і сприяючі збереженню стійкого стану системи.

Організаційна структура передбачає собою конструкцію підприємства на основі якої здійснюється управління ними.

Організаційна структура управління відображає організаційну сторону стосунків управління і забезпечує єдність рівнів управління і їх взаємозв'язків.

Основними елементами організаційної структури управління є:

- склад і структура функцій управління;

- кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

- професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

- склад самостійних структурних підрозділів;

- кількість рівнів управління і розподіл працівників між ними;

- порядок інформаційних зв'язків.

На будівництво організаційних структур управління впливає система чинників.

До найбільш вагомих чинників належать:

- розміри підприємства;

- виробничий профіль;

- характер продукції і технологія її виробництва;

- сфера інтересів ( орієнтація на місцевий, національний зовнішній ринок);

- масштаби зовнішньоекономічної діяльності і форми її здійснення;

- характер об'єднання.

Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління виробництвом:

1.Бюрократичні структури.

2.Адаптивні структури.

Бюрократичні організаційні структури характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвиненою ієрархією управління ланцюгових команд, наявністю чисельних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими і професійними якостями.

Адаптивні організаційні структури розробляються і впроваджуються з метою забезпечення швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища і впровадження нової технології.

У практиці господарювання використовуються декілька типів організаційних структур залежно від масштабів діяльності, виробничо-технологічних особливостей, стратегічних і потокових завдань діяльності підприємства.