2.Мотивация трудової діяльності.

Соціально-економічною основою активізації зусиль персоналу підприємства, спрямованих на підвищення результативності їх діяльності, завжди є мотивація праці.

Для формування належного відношення до праці необхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність, що є джерелом самоудосконалення, основою професійного і службового зростання. Система мотивації повинна розвивати почуття приналежності до конкретної організації. Відповідне відношення до праці і свідома поведінка визначається системою цінностей працівника, умовами праці і вживаними стимулами.

Результативність діяльності конкретного працівника визначається передусім індивідуальними можливостями і особистою зацікавленістю, а також усвідомленням його власної ролі в колективних зусиллях. Об'єм витрат праці залежить від оцінки працівником достатності рівня винагороди і упевненості в тому, що воно буде отримано.

До чинників, що обумовлюють поведінку працівника відносяться передусім: фізичний тип особи ( вік, стать і тому подібне), рівень самосвідомості і вченості, професійна підготовка, психологічний клімат в колективі, вплив зовнішнього середовища і так далі.

Формування дієвої системи мотивації спирається на постійний аналіз і вдосконалення стосунків між: працедавцем і найнятими робітниками; керівниками і їх підлеглими; конкуруючими робочими групами, що виконують схожі функції.

Система мотивації на рівні підприємства повинна базуватися на певних вимогах:

- надання рівних можливостей відносно зайнятості і посадового просування відповідно до критерію результативності праці;

- узгодження рівня оплати праці з його результатами і визнання особистого вкладу в загальний успіх. Розподіл прибутків залежно від рівня підвищення продуктивності праці;

- створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці і благополуччя усіх категорій працівників;

- забезпечення можливостей для підвищення професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, створення програм навчання, підвищення кваліфікації і перекваліфікації;

- підтримка в колективі атмосфери довіри, зацікавленості в досягненні спільної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками і усіма категоріями працівників.

Реструктуризація і санація підприємства.

1.Характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій).

2.Санация об'єктів господарювання.

1.Характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій).

Стабілізація вітчизняної економіки і поступово нарощування економічного потенціалу країни безпосередньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики - ключового елементу загальної стратегії розвитку первинних ланок і громадського виробництва в цілому.

Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття протиріч між вимогами ринку і застарілою логікою дії підприємства. Реструктуризація - це здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на, : зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм; фінансове оздоровлення, збільшення обсягу випуску конкурентоздатної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Реструктуризації є створенням повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати в умовах ринкової економіки і робити конкурентоздатну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків

Реструктуризація підприємства зазвичай передбачає рішення двох основних завдань :

- забезпечувати його виживання в недалекому майбутньому;

- відновити його конкурентоспроможність на тривалу перспективу.

В процесі реструктуризації підприємства особливу увагу приділяють:

- забезпеченню ліквідності;

- істотне поліпшення результатів його діяльності.

Така реструктуризація проходить зазвичай впродовж 3-4 місяців і передбачає різке підвищення ефективності власної діяльності підприємства.

Процес реструктуризації розділений на декілька видів:

Стратегічна реструктуризація підприємства спрямована на забезпечення довготривалої його конкурентоспроможності на вітчизняному і світовому ринках.

Організаційно-правовий вид реструктуризації передбачає комерціалізацію і корпоратизацію діяльності, зміни в організаційній структурі суб'єкта господарювання, зміну власності на державному підприємстві.

Управлінська реструктуризація пов'язана з підготовкою і перепідготовкою персоналу, з орієнтацією на конкурентоздатне функціонування підприємства, сучасну маркетингову, інноваційну і технічну його політику.

Технічна реструктуризація покликана забезпечити такий стан підприємства, при якому воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, "ноу-хау", управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання, тобто усього того, що дозволяє цьому підприємству виходити на ринок з ефективною конкурентоздатною продукцією.

Економічна реструктуризація повинна забезпечити такий рівень рентабельності виробництва, який відповідає сучасним умовам господарювання.

Фінансова реструктуризація означає формування такої структури балансу, при якій показники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимогам ринку, а також не існує проблем з погашенням кредитів, інших боргових зобов'язань і виплатою відсотків по них.

Суть і зміст реструктуризації залежать від характеру проблем підприємства. Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для відновлення економічної і технічної життєздатності.