Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PIDPRIYeMNITsTVO_YaK_SUChASNA_FORMA_GOSPODARYuV...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
864.26 Кб
Скачать

Оборотні фонди і засоби підприємства.

1.Характеристика, структура і класифікація оборотних фондів.

2.Нормирование витрат оборотних фондів.

3.Показники ефективності використання оборотних фондів.

4.Нематеріальні ресурси і активи суб'єктів господарювання.

1.Характеристика, структура і класифікація оборотних фондів.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову і вартісну форми.

До складу оборотних фондів включають: виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси складають найбільшу частину оборотних фондів. До них належать: запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря і інших предметів, а також аналогічних швидковикористаних предметів.

Незавершене виробництво - це предмети праці, обробка (переробка) яких незавершенна підприємством. Вони знаходяться безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення відносяться ті предмети праці, які повністю оброблені (перероблені) в цьому виробничому підрозділі підприємства, але вимагають подальшої обробки в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів - це грошові витрати, які зроблені в цей період, але будуть відшкодовані за рахунок собівартості продукції ( роботи, послуг) в наступні періоди. До них відносять витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію, винахідництво, придбання науково-технічної і економічної інформації, підписку на періодичні видання і тому подібне

Співвідношення оборотних фондів в розрізі окремих елементів і стадій функціонування ( запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їх виробничо-технологічну структуру. Вона формується під впливом ряду чинників ( тип виробництва, особливості продукції і технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами та ін.). і змінюється в часі повільно, без різких коливань.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, обумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них і тому подібне. Найбільшу частину загального об'єму оборотних фондів складають на електростанціях і підприємствах легкої промисловості - виробничі запаси ( до 90%); на підприємствах машинобудування - незавершене виробництво ( приблизно 40%, у зв'язку з великою тривалістю виробничого циклу); на підприємствах добувної індустрії - витрати майбутніх періодів ( 40-50% і більше).

2.Нормування витрат оборотних фондів.

Визначення потреби підприємства в сировині і інших видах матеріальних ресурсів здійснюється по певних нормах їх витрати. Ці норми розробляються самими підприємствами або по їх замовленню галузевими науково-дослідними організаціями. Види норм підрозділяються за наступними класифікаційними ознаками:

- за призначенням - норми витрати сировини, матеріалів, енергії, палива та ін.;

- по масштабу дії - групові ( на однакові види продукції) і індивідуальні;

- періоду дії - річні ( для поточного планування) і перспективні;

- міри деталізації об'єктів нормування - подетальні і по виробах;

- міри деталізації нормованих ресурсів - специфіковані ( по видах ресурсів з конкретними параметрами) і звідні ( по видах ресурсів вужчої номенклатури).

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів. Найбільш важливими з них є: прогресивність, технологічна і економічна обгрунтованість, динамічність і забезпечення можливості зниження норм.

Норма витрати того або іншого виду матеріальних ресурсів - це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням застосування найбільш прогресивної технології і сировини( матеріалів) найбільш високої якості. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які в сукупності складають загальну величину витрати певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

Використовують три основні методи нормування витрати матеріальних ресурсів : аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний і звітно-статистичний. Найбільш прогресивним є аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі і техніко-економічному обгрунтуванні усіх елементів норми з використанням новітніх досягнень техніки і технології виробництва.

Дослідно-лабораторний метод - норми витрати визначаються за допомогою проведення ряду дослідів і досліджень; його використовують переважно для нормування витрати допоміжних матеріалів і інструменту.

Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрати на підставі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки. Його практичне застосування допускається тільки як виняток - для орієнтовних розрахунків, а також в процесі нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.