Інноваційні процеси, суть, види, вплив.

1.Загальна характеристика інноваційних процесів.

2.Науково-технічний прогрес і його напрями.

3.Оцінка ефективності нововведень.

1.Загальна характеристика інноваційних процесів.

Усю сукупність процесів( явищ) різних галузей народного господарства,, що здійснюються на підприємствах, можна умовно розділити на дві групи - традиційні і інноваційні.

Традиційні процеси (явища) характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні - розвиток останніх на якісно новому рівні.

Інноваційні процеси - є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають в часі і просторі. Результатом інноваційних процесів є нововведення, а впровадження їх в господарську практику прийнято називати нововведенням.

За своїм характером інноваційні процеси і нововведення діляться на взаємозв'язані види:

- технічні;

- організаційні;

- економічні;

- соціальні;

- юридичні.

Технічні нововведення проявляються у вигляді нових продуктів

( виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва( машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств і інших ланок громадського виробництва.

До економічних нововведень відносять методи господарського управління наукою і виробництвом шляхом реалізації функцій прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності.

До соціальних - різні форми активізації людського чинника

( професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, раніше усього керівного складу усіх рівнів; стимулювання творчої діяльності, поліпшення умов і постійна підтримка високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і довкілля; створення комфортних умов життя і тому подібне).

Юридичними нововведеннями визнаються нові і змінені закони і різноманітні нормативно-правові документи, визначальні і регулюючі усі види діяльності підприємства і організації.

По масштабності і силі впливу на ефективність діяльності усі нововведення можна розділити на дві групи - локальні (одиничні) і глобальні

(великомасштабні). Якщо локальні нововведення викликають переважно еволюційні перетворення у сфері діяльності підприємства і тому не роблять якого-небудь істотного впливу на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні нововведення, що являються у більшості випадків революційними

( принципово новими), кардинально підвищують організаційно - технічний рівень виробництва, забезпечуючи істотні позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

2.Науково-технічний прогрес і його напрями.

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки, а в ширшому значенні - постійний процес створення нових і вдосконалення вживаних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

НТП можна представити також як процес накопичення і практичної реалізації нових наукових і технологічних знань, цілісну циклічну систему «Наука - техніка - виробництво», що охоплює декілька напрямів :

- фундаментальні теоретичні дослідження;

- прикладні науково-дослідні роботи;

- дослідно-конструкторські розробки;

- освоєння технічних нововведень;

- нарощування виробництва нової техніки до необхідного об'єму, її застосування

( експлуатація) упродовж певного часу;

- техніко-економічне, екологічне і соціальне старіння виробів, їх постійна заміна новими, ефективнішими зразками. НТП властиві еволюційні (пов'язані з накопиченням кількісних змін) і революційні (обумовлені якісними змінами) форми вдосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції. До еволюційних форм НТП відносять поліпшення окремих техніко-економічних параметрів виробів або технології їх виготовлення, модернізацію або створення нових моделей машин, устаткування, приладів і матеріалів в межах того ж самого покоління техніки, а до революційних - зміну техніки і кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних революцій, в процесі яких і відбувається перехід до нових поколінь техніки.

Науково-технічна революція відбиває корінну якісну трансформацію суспільства на основі новітніх наукових відкриттів ( винаходів), що роблять вплив, на зміну знарядь і предметів праці, технології управління виробництвом, характер трудової діяльності людей.

НТП безпосередньо впливає передусім на формування і підтримку високого рівня техніко-технологічної бази виробництва, забезпечуючи неухильне зростання продуктивності громадської праці.

Сучасним технологіям властиві певні тенденції розвитку і застосування. Головними з них є:

- перехід до мало стадійних процесів шляхом з'єднання в одному технологічному агрегаті декількох операцій, що виконувалися раніше окремо;

- забезпечення в нових технологічних системах безвідходного виробництва;

- підвищення рівня комплексної механізації процесів на основі застосування систем машин і технологічних ліній;

- використання в нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що дозволяють одночасно з підвищенням рівня автоматизації процесів досягти більшої динамічної гнучкості виробництва.

Технічний рівень і якість сучасних машин ( устаткування) безпосередньо залежать від прогресивності характеристик вживаних для їх виготовлення, конструкційних і інших допоміжних матеріалів. Створення і використання нових матеріалів - один з найважливіших напрямів НТП.

До сучасних виробничих процесів пред'являються такі вимоги, як досягнення максимальної безперервності, безпеки, гнучкості і продуктивності, які можуть бути реалізовані тільки при відповідному рівні їх механізації і автоматизації - інтегрованого і завершального напряму НТП.