2.Договірні взаємовідносини в підприємницькій діяльності.

У усіх сферах господарювання організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах.

Договір - ( контракт, угода) - це форма документальної угоди, закріплення партнерських зв'язків( предмета договору, взаємних прав і зобов'язань, наслідків порушення домовленості).

У ринковій системі господарювання застосовуються два види договорів : засновницький і підприємницький.

Засновницький договір є письмовим документом, який підтверджує волевиявлення фізичних і юридичних осіб до застосування нової організаційно-правової освіти для реалізації конкретної підприємницької ідеї.

Підприємницький договір відображає угоди сторін ( партнерів) відносно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької діяльності в окремій організаційно - правовій формі.

Значна більшість документально оформлених взаємовідносин в підприємництві складають договори внутрішньогосподарської і зовнішньоекономічної діяльності.

Який-небудь договір складається з основної і завершальної частини. Договір має чітку назву договору; місце і час складання договору; мета складання договору згідно з умовами, що знаходяться в тексті; юридична назва сторін договору.

Взаємовідносини між підприємцями, які оформлені договірними стосунками, характеризують партнерські зв'язки.

Основна частина договору охоплює специфічні ( характерні для конкретної угоди) і загальні ( стандартні ) умови. До специфічних умов договори належать: предмет договору і кількість товару; якість товару; ціна товару; знижки або націнки, якщо вони застосовуються; умови постачання; форма оплати; терміни постачання; маркировка, упаковка, тара; порядок здачі і приймання товару; відповідальність сторін. Загальні умови включаються в усі договори незалежно від їх специфіки. Такими умовами є арбітражні приписи і перелік форс-мажорних обставин.

3.Міжнародна підприємницька діяльність.

Міжнародна підприємницька діяльність - діяльність, яка здійснюється через науково-технічну, виробничу, сервісну, торгово-сервісну і інші взаємокорисні для співпраці суб'єкти господарювання двох або більше країн.

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які можуть ефективно працювати для реалізації власних інтересів.

Суб'єктами такої діяльності визнаються:

- фізичні особи;

- юридичні особи, які зареєстровані в Україні і постійно знаходяться на її території;

- структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав;

- спільні підприємства, які мають постійне місцезнаходження в Україні.

Регулювання міжнародного підприємництва, здійснюється через організацію зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання має таку мету:

-стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;

- утворення умов для інтеграції економіки України в систему світового розподілу праці і її максимальне наближення до ринкових структур розвинених країн;

- здійснення захисту економічних інтересів України в цілому;

- надання однакових можливостей для ефективного господарювання усіма суб'єктами підприємницької діяльності.

Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється на трьох рівнях: національному, міжнародному і наднаціональному.

Система регулювання підприємницької діяльності на національному рівні складається з:

- форми іноземних інвестицій( грошові кошти в іноземній валюті, різноманітні майнові і інтелектуальні цінності, цінні папери, торгові марки);

- вимоги до результатів діяльності іноземного партнера ( масштаби діяльності, частина ринку, рівень імпортної технології, професійна підготовка кадрів);

- трасферт прибутку іноземних інвесторів ( обов'язкове утворення резервного фонду зі збереженням його у банку країни, яка приймає;

- інвестиційні пільги і обмеження ( субсидії, звільнення від податків, застосування прискореної амортизації);

- гарантії прав іноземного партнера (залучення у вітчизняне правове поле, збереження існуючих пільг в течії інвестиційного циклу).

На міжнародному рівні регулюється:

- ідентифікація інвестицій і інвесторів;

- умови імпорту і залучення іноземного капіталу ( політика «відкритих дверей», держав - партнерів в спільній підприємницькій діяльності);

- перерахування коштів;

- вирішення суперечок господарського і фінансового характеру;

- норми поведінки іноземних партнерів.

На наднаціональному рівні у рамках інтеграційних утворень регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється згідно угод, які фіксують взаємовідносини між багатьма країнами. Таке потокове регулювання застосовується у тому випадку, коли забезпечується вільний рух капіталів і гармонізація економічної політики країн-учасниць.