3.Показники ефективності використання основних фондів підприємства.

Показники ефективності використання ОФ підрозділяються на загальні і приватні. Загальні можуть бути вартісними і натуральними, вони характеризують завантаження великих груп і видів різноманітних засобів праці. Приватні показники, як правило, натуральні. Вони характеризують рівень використання окремих видів машин і устаткування залежно від окремих чинників - часу, потужності(екстенсивне, інтенсивне використання) та ін.

Розрізняють наступні показники використання ОФ :

Фондовіддача:

Фв= де

Фв - фондовіддача;

Т-товарообіг;

ОФ- середньорічні основні фонди.

Фондомісткість:

Фм= де

Фм- фондомісткість.

Фондоозброєність:

Фо= де

Фв - фондоозброєність;

Ч - середньорічна облікова чисельність персоналу, чол.

Коефіцієнт екстенсивного використання :

Кекст.= де

Кекст.- коефіцієнт екстенсивного використання;

Чф - фактично відпрацьований час, година.;

Чд - плановий фонд часу.

Коефіцієнт інтенсивного використання :

Кінт.= де

Кінт. - коефіцієнт інтенсивного використання;

Тф - фактичний об'єм продукції;

Тд - плановий об'єм продукції.

Коефіцієнт інтегрального використання :

Кінтегр. = Кекст. × Кінт.

Витрати виробництва і обігу підприємства.

1.Характеристика витрат на виробництво продукції :

- витрати і собівартість продукції;

- класифікація витрат.

2.Показники, які характеризують витрати підприємства. Вплив чинників. Шляхи зниження.

3.Зміст і складання кошторису виробництва.

1.Характеристика витрат на виробництво продукції :

- витрати і собівартість продукції;

- класифікація витрат.

Витрати виникають в процесі формування і використання ресурсів для досягнення певної мети. Зазвичай вони є різноспрямованими, діляться на інвестиційні і поточні, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції (місії) - виготовленням продукції ( наданням послуг).

Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними і безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукції ( витрати на матеріали, заробітну плату виробничих працівників, інструменти та ін.), другі існують постійно і незалежно від виробництва ( зміст приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу і тому подібне).

Витрати виражаються в натуральній і грошовій формах. Планування і облік витрат чинників виробництва в натуральній формі

( кількість, маса, об'єм, довжина і тому подібне) мають важливе значення для організації діяльності підприємства.

Розрізняють витрати, що формують вартість продукції в певному періоді і реальні грошові виплати.

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення і збут продукції.

Відбиваючи рівень витрат на виробництво, собівартість продукції комплексно характеризує міру використання усіх ресурсів підприємства, а, отже, і рівень техніки, технології і організації виробництва. Собівартість продукції є одним з важливих показників ефективності виробництва. Вона тісно пов'язана з ринковою ціною виробів.

Для визначення собівартості продукції важливе значення має склад витрат, що включаються в неї. Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку.

Прийнято розрізняти загальні ( сукупні) витрати і витрати на одиницю продукції. Загальні витрати - це витрати на увесь об'єм продукції за певний період. Їх сума залежить від тривалості періоду і кількості продукції, що виготовляється . Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. У одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва

Сгр. = ; де

Сгр. - граничні витрати;

∆Со - приріст загальних витрат;

∆N - приріст об'єму продукції на одиницю його натурального виміру.

При плануванні, обліку і аналізі використовується класифікація витрат за певними ознаками. Основними з них є міра однорідності витрат, можливість їх визначення для окремих різновидів продукції, зв'язок з обсягом виробництва.

По мірі однорідності витрати діляться на елементні і комплексні. Елементні витрати є однорідними по складу, мають єдиний економічний зміст і кваліфікуються як первинні. До них відносяться: матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування та ін.

Комплексні витрати є різноманітними по складу, охоплюють декілька елементів витрат. Їх групують по економічному призначенню при калькуляції і організації внутрішньовиробничого економічного управління.

Постійні витрати є функцією часу, а не об'єму продукції. Їх загальна величина не залежить від кількості виготовленої продукції. До постійних відносяться витрати на зміст і експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва і управлінські витрати.

Змінні витрати - це витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виробництва продукції. У свою чергу, в їх складі виділяють витрати пропорційні і непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорціонально обсягу виробництва. До них відносять переважно витрати на сировину, основні матеріали, що комплектують вироби, а також відрядну заробітну плату робітників. Непропорційні витрати не мають прямої пропорційної залежності від обсягу виробництва.

Практичне значення має ділення витрат на прямі і непрямі за способом їх числення на одиницю продукції. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певних видів продукції і можуть бути обчислені прямо на її фізичну одиницю. Непрямі витрати( заробітна плата обслуговуючого управлінського персоналу, зміст і експлуатація засобів праці) не можна безпосередньо визначити для окремих різновидів продукції.