2.Система форм організації валютно-кредитних відносин.

Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних відносин, що зумовлені розвитком світового госп-тва та юридичне зафіксовані в міжнародних угодах.

У сфері міжнародного економічного співробітництва валютно-кредитні відносини поділяються на чотири великі групи:1) торговельні та платіжні угоди, які передбачають виконання кре­дитних операцій на основі довгострокового клірингу;2)угоди про економічне та промислово-технічне співробітництво;3)міждержавні угоди про поставки товарів на компенсаційній основі;4)спеціальні кредитні угоди.

Форми:

---1) Міжнародний факторинг — це тристоронні правовідносини, у яких беруть участь:

• кредитор (експортер товарів, робіт, послуг);

• боржник (імпортер зазначених товарів);

• фактор (банк або спеціалізована факторингова організація), що має права вимоги.

---2) Договір міжнародного форфейтингу є різновидом договору між­народного факторингу, за яким поступаються не правом вимоги плате­жу, а простим і перевідним векселями (траттами) шляхом вчинення індосаменту та форфейтера (фактора).

---3).Міжнародний фінансовий лізинг. - угода, відповідно до якої одна сторона згідно з умовами, схваленими іншою стороною укладає договір поставки з третьою стороною, відповідно до якого лізингодавець придбає про­мислову установку, засоби виробництва чи інше обладнання та всту­пає в договір про лізинг з лізингоодержувачем, надаючи йому право використання обладнання в обмін на періодичні платежі.

Міжнародний фінансовий лізинг є тристороннім договором, що має такі ознаки:

• лізингодавець і лізингоодержувач є суб'єктами різних держав;

• лізингоодержувач самостійно вибирає обладнання і постачаль­ника;

• лізингодавець купує у постачальника обладнання спеціально для подальшого надання лізингу;

• у розрахунках лізингових платежів ураховується термін амор­тизації обладнання;

• цей договір укладається на комерційній основі, оскільки його сторони є суб'єктами підприємницької діяльності.

Договір фінансового лізингу може ускладнюватися тим, що в до­говірні правовідносини послідовно можуть вступати два чи більше лізингодавців та(або) два чи більше лізингоодержувачів.

Розрізняють лізинг :1)фінансовий і 2)оперативний.

1)фінансо­виq (інвестиційний) лізинг- лізингоодержувач отримує предмет лізингу на термін, співставлений з терміном можливого господарсько­го використання цього обладнання. Не є обов'язковою умова про перехід права власності на об'єкт лізингу до лізингоодержувача з ог­ляду на те, що після закінчення терміну лізингу предмет угоди може не становити жодного інтересу ні для лізингодавця, ні для лізинго­одержувача. (наприклад, бульдозер перетворюється на металобрухт). 2) оперативний лізинг - лізингоодержувач отримує об­ладнання на короткий чи середній термін. Після закінчення терміну договору його предмет може бути переданий іншій особі або ж до­говір з цим лізингоодержувачем може бути продовжений.

---3) У 1988 р. було укла­дено Ньюйоркську конвенцію 00Н про міжнародні переказні век­селі та міжнародні прості векселі. У Женеві 7 червня 1930 р. було укладено конвенцію, мета якої — вирішувати окремі колізії щодо законів про перевідні та прості векселі, а також конвенцію про уні­фікований закон з переказних і простих векселів.

Верховна Рада України своїми законами від 6 липня 1999 р. № 827-ХІУ і № 826-ХІУ приєднала Україну до зазначених женевських конвенцій.

Велику кількість правил і керівництв (що мають факультативну силу) з правового забезпечення міжнародних фінансових розра­хунків розроблено в межах Міжнародної торговельної палати (МТП), що розміщується в Парижі.Основні з них: 1)Уніфіковані правила і звичаї для документальних акредитивів (1988 р.). 2) Керівні зауваження до стандартних форм документарного кре­диту (документ МТП № 416). 3)Стандартні заявки на документарний кредит та керівні заува­ження для заявників на кредит (документ МТП № 416А). 4)Міжнародні правила з інкассо (1978 р.). 5)Уніфіковані правила з інкассо (редакція 1995 р.; набрали чин­ності 01.01.96; документ МТП № 522). 6)Уніфіковані правила для договірних гарантій (1978 р.). 7)Уніфіковані правила для гарантій з вимог (документ МТП № 458). Спеціальні міждержавні кредитні угоди передбачають надання державою-кредитором (позикодавцем) державі-боржниці (позико-одержувачу) певної грошової суми у кредит. У цих угодах визнача­ються сума позики, відсоткова ставка, строк повернення позики тощо.

Держави-кредитори часто вимагають призначення гаранта щодо іноземних кредитів.