2. Обов’язкове страхування сільськогосподарських тварин

Обов’язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих і нещас­них випадків проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки, а також з метою створення сприятливих умов для роз­витку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Обов’язковому страхуванню підлягають:

1. племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою поро­дного вдосконалення тварини, які мають племінну (генетичну) цін­ність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від одного року;

2. зоопаркові тварини віком від одного року;

3. циркові тварини віком від одного року.

СУБ’ЄКТИ, ОБ’ЄКТ І СТРАХОВІ РИЗИКИ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ТВАРИН

Суб’єкти обов’язкового страхування	Об’єкт обов’язкового страхування	Страхові ризики
страхувальни­ки — власники тварин, які підля­гають обов’язко­вому страхуванню; страховики, які отримали в уста­новленому поряд­ку ліцензію на проведення обов’язкового страхування.	Майнові інтереси, що не суперечать законодавст­ву, пов’язані із загибел­лю, знищенням, вимуше­ним забоєм тварин, які належать на правах дер­жавної, комунальної або приватної власності страхувальнику, внаслі­док хвороб, СТИХІЙНОГО лиха та нещасних випад­ків.	Загибель, знищення, вимуше­ний забій тварин унаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, со­нячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзан­ня, задушення, отруєння тра­вами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утоплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

Обов’язковому страхуванню не підлягають тварини, які пе­ребувають у місцевості, де введено карантинні обмеження, за виня­тком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено за­значені обмеження; хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування; тварини, у яких за ре­зультатами останніх досліджень виявлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

Страхова сума визначається за балансовою варті­стю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

Договором передбачається франшиза, розмір якої стано­вить 10 % страхової суми на страховий випадок. Максимальні розміри страхових тарифів становлять 5 % страхової суми.

Страховий платіж перераховується на розрахунковий рахунок страховика (або вноситься готівкою в його касу) у повному обсязі чи двома частинами. Платіж у повному обсязі чи першої його час­тини в розмірі 50 відсотків визначеної суми, повинен бути внесе­ний протягом зазначеного терміну від дати укладення договору, другої — не пізніш як за три місяці після набрання чинності дого­вором.

Страховим випадком є подія, передбачена договором обов’я­зкового страхування, з настанням якої виникає обов’язок страхови­ка здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначається як різниця між страховою сумою, встано­вленою договором на кожну тварину, і вартістю придатних до вживання/переробки м’яса, шкіри тощо.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про від­мову у його виплаті страховик повинен прийняти протягом двох днів після отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страхо­вик у триденний термін від дати його прийняття повідомляє заяв­ника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом де­сяти робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату стра­хового відшкодування.

У разі несвоєчасного здійснення виплати страхового відшкоду­вання страхувальникові сплачується пеня в розмірі 0,1 % суми страхового відшкодування за кожен день прострочення.