Використовуючи технічні засоби навчання викладач доводить порядок вивчення модуля, оголошує тему та порядок її вивчення потім доводить учбові цілі лекції, повідомляє її план та приступає до викладення її основного змісту.

• Під час викладання змісту учбових питань викладач повинен не читати текст лекції, а викладати його живим словом. Це дає можливість спостерігати аудиторію, змінювати в залежності від підготовленості групи темп та інтонацію та підтримувати необхідну для засвоєння атмосферу.

• Одна з головних вимог лекції – простий, чіткий та вірний язик. Слід будувати прості та чіткі фрази, вірно вимовляти слова з точки зору української мови та військової термінології.

• Лектор повинен піклуватися не тільки про простоту та правильність мови, але і про звучання її. Лекція повинна бути чіткою і ясною, непоспішною, помірно з можливостями та підготовленістю слухачів.

• До техніки читання лекції відносяться паузи або перерви, які є засобом виразу, до того ж є часом, необхідним для обдумування та формулювання думки для висловлювання.

• Під час читання лекції слід користуватися такими засобами, як жест та міміка.

• Не слід без необхідності ходити перед слухачами, але і не стояти на одному місці.

• При читанні лекції треба весь час мати на виду аудиторію, не відриватися від тих, хто навчається, слідкувати за їх увагою та роботою, а в разі, коли вони не поспівають робити записи-змінювати по можливості темп мови. При необхідності, коли окремі слухачі займаються стороннім ділом, переривати читання лекції, вказувати на недоліки і вимагати їх усунення.

• Викладаючи матеріал лекції, викладач користується ілюстраційним матеріалом. Тому у тексті лекції повинні бути вказівки, коли і яку схему, слайд використати. Викладач повинен добре знати елементи ілюстративного матеріалу і не допускати плутаниці у ході лекції. Не потрібні в цей момент схеми краще мати закритими, щоб не відволікати увагу тих, хто навчається.

• Лекція має давати студентам узагальнені дані, залучати їх до аналізу, науковій творчості, показувати шліхи вирішення проблемних питань.

• Всі лекції з спеціальної розвідки повинні основуватися на досвіді Великої Вітчизняної війни, локальних війн, військових конфліктів та військових навчань, для чого лектор в необхідному місці приводе той чи інший приклад.

• Виступаючи перед аудиторією, викладач має прямий зв’язок з студентами, що дозволяє обом сторонам коректувати характер взаємодії та впливати на його результати.

• Викладач зобов’язаний постійно перевіряти наявність та якість записів лекцій, навчаючи та вимагаючи робити ці записи акуратно, систематично та грамотно.

• Під час читання лекції необхідно дотримуватися таких правил: темп читання лекції: 40-50 слів за хвилину з метою здійснення необхідних записів - до 10 слів за хвилину

З метою активізації роботи студентів в ході читання лекції доцільно у практику впроваджувати застосування проблемних питань. Проблемна лекція вчить студентів думати, активізує їх навчальну діяльність, підвищує інтерес. Це можливо лише у проблемній ситуації, яку складає викладач.

Читаючи лекцію, викладач зобов’язаний пам’ятати, що вона повинна носити практичну спрямованість. Необхідно відмовлятися від дослівного викладення положень статутів та посібників, а обґрунтовувати їх, доводити та показувати, як ці положення реалізуються в практиці роботи командира, у ході дослідницьких навчань і.т.і.

Виклавши матеріал лекції, викладач повинен залишити 5-7 хвилин для відповідей на запитання слухачів та опитуванню їх по одному або двом запитанням. Це дозволяє встановити ступінь засвоєння матеріалу та підвисити їх активність.

Після відповіді на запитання які виникли у студентів викладач вказує навчальні запитання, які підлягають вивченню в часи самостійної роботи.

Видає студентам роздатковий та довідковий матеріал і вказує на першоджерела які слід використовувати при вивчені вказаних запитань.

За проханням студентів надає навчальний матеріал, для самостійної роботи в електронному вигляді.

• Після читання лекції можуть виявитись недоліки у її змісті та методиці викладання. Це зобов’язує викладача критично переглянути лекцію, уточнити її зміст, намітити методичні прийоми для кращого засвоєння студентами матеріалу.

ВСТУП

В умовах оборонного характеру воєнної доктрини України і виходячи із того, що метою воєнної політики нашої держави є забезпечення національної безпеки від любої зовнішньої загрози, роль розвідки зростає. В сучасних умовах вона стає гарантом безпеки держави та важливим чинником боєготовності Збройних Сил України.

Досвід війн і військових конфліктів показав, що при однакових умовах, перемогу у бою одержує той, хто має перевагу з питань розвідки. Більш того, військова історія має велику кількість прикладів коли перевага у розвідці дозволяла одержувати перемогу над значно сильнішим противником.

Оцінюючи роль розвідки маршал ЖУКОВ Г.К. у своїй книжці «Воспоминания и размышления» писав: «Досвідом війни доказано, що розвідувальні дані та їх правильний аналіз повинні служити основою в ході оцінки обстановки, прийняття рішення та плануванні бою чи операції. Коли ж розвідка не зуміла дати правильні дані або якщо при їх аналізі допущені погрішності, помилки, то рішення всіх командних інстанцій підуть по хибному шляху. В результаті хід самої операції чи бою буде розвиватися не так, як було задумано раніше».

Тому, навіть в умовах скорочення Збройних Сил, воєнна розвідка повинна бути в постійній готовності, вестися в комплексі з розвідками інших відомств і міністерств, своєчасно забезпечувати розвідувальною інформацією інстанції, котрі забезпечують національну безпеку держави та посилення боєготовності Збройних Сил.

В лекції розглядаються:

- Історична довідка.

- Система комплексної воєнної розвідки в Україні.

- Вимоги до воєнної розвідки її фахівців та порядок підбору в кандидати розвідників спеціального призначення.

Основна частина

1. Історична довідка.

Шановні студенти!

З метою отримання військово-облікової спеціальності (ВОС) “Бойове застосування з’єднань, військових частин і підрозділів спеціального призначення”.

Вам необхідно пройти, засвоїти та успішно скласти іспити за програмою підготовки офіцерів запасу у відповідності до військово-облікової спеціальності.

Онову даної програми складає модуль

“Основи спеціальної розвідки (в т. ч. іноземні армії, основи спеціального радіозв’язку)”.

СПЕЦНАЗ сьогодні став модним словом. Абревіатура СПЕЦНАЗ - чисто розмовна, офіційне скорочення прийняте - ГрСпП (група спеціального призначення).

Особливо люблять хизуватися цим скороченням у різних службах міністерств. Схоже, власним спецназом обзавівся кожний департамент. У виправдання можна сказати, що й за рубежем влада любить мати під рукою всякі секретні й спеціальні групи, зручні головним чином тим, що люди в них не задають, як правило, питань “навіщо і чому”.

Разом з тим, споконвічно групи, підрозділи і частини спеціального призначення створювалися в збройних силах для боротьби із сильним противником, понині вони існують та діють у воєнних операціях, без зайвого шуму успішно вирішують самі складні завдання.

В історії нашої спеціальної розвідки можна виділити три основні етапи в діяльності спецслужб по забезпеченню безпеки країни.

Перший етап - від Івана Грозного до жовтня 1917 року.

Другий - радянський.

Третій етап - із грудня 1991 року по теперішній час.

Для російських князівств, що піддавалися тиску хазар, половців, печенігів, а пізніше татар, розвідка була однією з головних умов національного виживання. Іпатіївський літопис оповідає про похід князя Ігоря Святославовича на половців, якому передували дії військової розвідки так званих сторожів.

У Київській Русі до X століття князівські тіун-придворні посадові особи, крім керування доходами й майном князя, одночасно здійснювали функції суддів, а також були організаторами розвідки та розшуку.

В XIII столітті пошукові функції від тіунів відійшли до тисячника, що обирався народним віче, він відав суспільною безпекою, тобто здійснював організаційно-адміністративні функції по попередженню й розкриттю діянь, що зазіхають на територіальні, майнові й інші інтереси земства й проживаючого в ньому населення.

Пізніше тисячник призначався князем, фактично він був воєводою, за яким залишилися колишні функції забезпечення суспільної безпеки.

У сільській місцевості організаторами суспільної безпеки були волосте-управителі, які здійснювали її за допомогою мечників, які забезпечували, охорону доріг від розбійників і кочових племен.

Князі вели не тільки військову, але й стратегічну розвідку з використанням, як говорять сьогодні, дипломатичного прикриття. Посли князів при вражому стані за всіх часів розглядалися, як розвідники й спостерігачі.

Російський цар Іван Васильович Грозний, продовжив боротьбу зі спадкоємцями ординських ханів і в 1549 році створює Посольський наказ, у функції якого входило ведення політичної й військової розвідки, а також створює опричнину - особисту охорону й каральний орган.

Перед тим, як Мойсей дійшов до Землі Обітованої, він послав туди своїх розвідників. Агентом був видатний історик Геродот, так як, і невідомі селяни, що витікає з таємних рапортів, записаних чотири тисячі років тому в Місопотамії на глиняних табличках. Півтори тисячі років тому візантійські монахи вивезли з Індії кокони шовкопряда. П’ятсот років тому розвідка Ганзи дозволяла мати точний аналіз європейського ринку. Сто п’ятдесят років назад німецькі підприємці під виглядом простих робітників викрали в англійців таємницю парової машини. За сотні років були використані всі варіанти шпигунства, диверсій, провокацій включаючи таємних агентів царської охоронки, які діяли в революційних кругах, особливо велике надбання розвідка отримала в часи першої та другої світових війн. Пік розвитку спеціальної розвідки припадає на роки холодної війни.

Історія підрозділів спеціального призначення Головного Розвідувального Управління Генерального Штабу - спецназу ГРУ, веде свій відлік з 24 жовтня 1950 року, коли почалося створення перших окремих рот спеціального призначення, саме ця дата є ДЕНЬ СПЕЦНАЗУ. Основною причиною, що послужила поштовхом для створення підрозділів спеціального призначення - поява на озброєнні армій країн НАТО мобільних засобів ядерного нападу. Спецназ був основним і найбільш ефективним засобом боротьби з ними. Крім розвідки і знищення мобільних засобів ядерного нападу ймовірного противника, підрозділи СпП ведуть розвідку зосередження військ противника в його глибокому тилу. Займаються проведенням диверсій, а також організацією партизанського руху в тилу противника. Завданням спецназу також було знищення видних військових і політичних діячів, однак у сьогодення це завдання вилучено з керівних документів.

Після розпаду СРСР нову структуру стратегічної розвідки почали будувати на основі базованих в Україні частин і з’єднань розвідки.

На початку 1992 після проведення Всеукраїнської наради з питань військового будівництва, військово-політичним керівництвом країни було ухвалено рішення про створення кількох розвідувальних структур, які б мали у своєму складі інформаційно-аналітичні підрозділи. У лютому 1992 року почалося формування Управління розвідки Головного штабу ЗС України.

Формування Управління проходило під керівництвом полковника Кузьмина М.М.

Офіційний початок історії воєнної розвідки України - 7 вересня 1992 року. Тоді Президент України Леонід Кравчук підписав Указ про створення Управління воєнної стратегічної розвідки Міністерства оборони.

Керівництво Управлінням було покладене на генерал-лейтенанта Скипальського А.А.

6 липня 1993 з метою оптимізації організаційних структур воєнної розвідки відбулося об’єднання розвідувального управління Головного штабу ЗСУ та Управління воєнної стратегічної розвідки Міноборони. Це дозволило повністю оптимізувати схеми розвідувальних процесів, зосередити управління системою комплексної військової розвідки України в одному органі управління, значно посилити роботу всіх компонентів воєнної розвідки.

14 квітня 1994 року Головне управління військової розвідки було перейменоване у Головне управління розвідки Міністерства оборони (ГУР МО) України.

Отже, розвідка з'явилася й велася ще за кілька тисяч років до народження Христа й ведеться от уже дві тисячі років з його ім'ям. Завдання розвідки не тільки вчасно зібрати, але й оперативно передати зібрані відомості у свою країну.

Після розпаду СРСР усі головні структури радянської стратегічної розвідки (зокрема система підготовки кадрів) залишилися на теренах Росії. Нову структуру патріотично налаштовані офіцери почали будувати на основі базованих в Україні частин і з’єднань розвідки Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, 8-ої окремої Протиповітряної армії, 17-ої Повітряної армії та частково Чорноморського флоту.

На початку 1992 після проведення Всеукраїнської наради з питань військового будівництва, військово-політичним керівництвом країни було ухвалено рішення п ро створення кількох розвідувальних структур, які б мали у своєму складі інформаційно-аналітичні підрозділи. У лютому 1992 року почалося формування Управління розвідки Головного штабу ЗС України. В організаційне ядро, яке напрацьовувало необхідні документи, формувало правові основи діяльності нової розвідки увійшли співробітники розвідуправління штабу Київського округу. Формування Управління проходило під керівництвом полковника Кузьмина М.М.

Потім Управління очолив полковник Віданов А.В., а з липня 1992 р. – генерал-майор Легомінов В.І. Паралельно створювалося Управління військової стратегічної розвідки Міноборони. Ці структури планували, керували розвідкою, опрацьовували та аналізували розвідувальну інформацію, готували поточні, оперативні та термінові документи для вищого керівництва держави.

Обидві організаційні групи працювали як з керівництвом Головного штабу ЗСУ, Міністерства оборони, так і з структурами Верховної Ради та Президента України. Проте ці структури не могли вирішувати увесь комплекс завдань воєнної розвідки держави, оскільки Україна на той момент не мала усіх необхідних розвідувальних к омпонентів.

Офіційний початок історії воєнної розвідки - 7 вересня 1992 року. Тоді Президент України Леонід Кравчук підписав Указ про створення Управління воєнної стратегічної розвідки Міністерства оборони. Керівництво Управлінням було покладене на генерал-лейтенанта Скипальського А.А.

6 липня 1993 з метою оптимізації організаційних структур воєнної розвідки відбулося об’єднання розвідувального управління Головного штабу ЗСУ та Управління воєнної стратегічної розвідки Міноборони. Це дозволило повністю оптимізувати схеми розвідувальних процесів, зосередити управління системою комплексної військової розвідки України в одному органі управління, значно посилити роботу всіх компонентів воєнної розвідки.

14 квітня 1994 року Головне управління військової розвідки було перейменоване у Головне управління розвідки Міністерства оборони (ГУР МО) України. 

У різний час українську воєнну розвідку очолювали:

09.06.1997 р. – вересень 2000 р.

генерал-лейтенант СМЄШКО Ігор Петрович

29.09.2000 р. – березень 2003 р.

генерал-полковник ПАЛІЙ Віктор Миколайович

13.03.2003 р. – січень 2008 р.

ГАЛАКА Олександр Іванович 

Перше навчання із застосуванням висадження диверсантів через Т. А. П. Ч. були проведені на Північному Флоті 22 жовтня 1938 року. Вийшовши із ПЧ через ТА, диверсанти перерізували протичовневу мережу, що захищала вхід у бухту Улисс, потай вийшли на берег, провели показові диверсійні дії й повернулися на човен Щ-112, що очікував їх на ґрунті.

Ідея бойового застосування водолазного спорядження виникла під час створення засобів порятунку екіпажа з ЗПЧ. Якщо через торпедний апарат можна рятуватися, то чому не можна випускати диверсантів? Результати цих навчань розсекретили тільки на початку дев'яностих. Широкого застосування, не дивлячись на позитивні результати, цей метод тоді не одержав. Головним завданням застосування л. водолазного спорядження командування вважало порятунок екіпажа З.П.Ч.

Початок

Н априкінці липня 1941 року, коли встало питання про евакуації водолазної школи з Виборга в Ленінград, начальник ЭПРОНа контр-адмірал Крилов Ф. И. (Фотій Іванович) доповідаючи зам. наркома ВМФ адміралові Исакову И. С. виразив думку, що в евакуаційній плутанині можна втратити коштовні, добре підготовлені водолазні кадри й запропонував створити з водолазів школи добре підготовлений загін розвідників. На чолі цього загону він запропонував поставити розумного й досвідченого водолазного фахівця, випускника ВМУ ім. М. В. Фрунзе лейтенанта Прохватилова Івана Васильовича.

11 серпня 1941 року нарком ВМФ підписав наказ №72 (похідний), у якому говорилося: 1. Сформувати при розвідвідділі штабу КБФ роту особливого призначення в складі 146 штатних одиниць, укомплектувавши її командирами й червонофлотцями-водолазами, що пройшли спеціальну підготовку у Військово-морській медичній академії й Керуванні ЭПРОНа. 2. Командиром Роти особливого призначення призначити лейтенанта Прохватилова Івана Васильовича, комісаром роти - політрука Мащенко Анатолія Федоровича. 3. Для керівництва й консультацій по водолазній справі виділити військлікаря 1 рангу Савичева Іллю Ілліча. 4. Штат увести в дію з 15.08.41 р., формування роти закінчити 25.08.41.

Місцем базування роти став острів Голодуй (нині острів Декабристів). Почалася облаштованість побуту. На прилеглій шкільній ділянці господарський командир наказала розбити городи, у Неві спеціально призначені червонофлотці на шлюпках збирали приголомшену після обстрілів рибу. Не змусило себе чекати й виконання бойових завдань. Про подвиги РОН написана чудова книга В.Л. Зарембовского і Ю.Н. Колесникова “Рота особливого призначення”.

Перше хрещення

У вересні 1941 року фіни, форсувавши ріку Вуокса, зайняли плацдарм південніше Виборга. Вони захопили невеликий острів, відрізаючи відхід на судах частинам 23 армії з порту Виборг. Завдання вибити їх з острова одержала рота Прохватилова. Спочатку на острів були висаджені два розвідники в легководолазному спорядженні й по прокладеному кабелі доповіли, що можна починати операцію. П'ятдесят водолазів, користуючись цим кабелем як орієнтиром, дійшли до ворожого берега й, розгорнувшись для атаки, кинулися на ворожі позиції. Позиції відповіли мовчанням. Фіни пішли, знявши замки з гармат і кулеметів.

Рон проти фау

З дані розвідки стало відомо, що під Лугою німці будують стартові площадки для обстрілу блокадного Ленінграда ракетами ФАУ-1. Для коректування цих ракет у районі Стрельни противник почав зводити радіонавігаційну станцію. Ленінград могла спостигати доля Ковентрі й Лондона. Місто й так знемагало від обстрілів і бомбувань. Розвідники РОН, спостерігаючи за берегом з дамби Морського каналу, виявили закриту масксітями дорогу, на якій проглядався якийсь рух.

В одну з безмісячних ночей водолаз-розвідник Володимир Борисов, пройшовши під водою до ворожого берега, сховав в очеретах водолазне спорядження. Після цього, переодягшись у німецьку форму, пробрався до прохідного заводу "Пишмаш", до якого вела дорога. Спостерігаючи за противником, розвідник помітив, що до прохідної увесь час під'їжджають машини й візки. Вирішивши добути більше точну інформацію, Борисов, скориставшись тим, що до прохідної під'їхав черговий віз із ящиками, підскочив до нього позаду й підпер плечам, нібито втримуючи від падіння. Вартовий, бачачи таке положення з ящиками, не став перевіряти документи й відкрив шлагбаум. Коли візок зупинився у входу в цех, розвідник звалив ящик на плече й став ходити з ним по всьому заводі. Виявивши, що в одному із цехів монтують апаратури, Борисов повернувся до воза та допоміг розвантажити інші ящики, і на тій же підводі виїхав з території, привітно махнувши вартовому. Той посміхнувся невдачливому знайомому й порадив краще вантажити апаратури, щоб не потрапити під трибунал. На одному з поворотів він зстрибнув з воза й зник у складках місцевості. Уночі під водою добрався до його катера, що чекав. Отримані дані були негайно передані в штаб і станція та стартові площадки були знищені нашою авіацією й артилерією.

Рон проти 10-й mas

В усі час блокади Ленінграда німці намагалися перекрити шлях Ленінград-Кронштадт - засипали фарватери й устя Неви мінами. Незабаром наші навчилися боротися з мінами й тоді, у вересні 1943 року німці застосували новий засіб. На транспортні кораблі й бойові судна КБФ, що несли бойову службу стали стрімко виходити швидкохідні катери. Вони вогнем кулеметів і артилерії палили наші кораблі й швидко зникали в невідомому напрямку.

Як з'ясувалося набагато пізніше, це були італійські катери 10-й флотилії MAS, які до цього посилено застосовувалися на Середземному морі проти кораблів союзників. Катера були терміново доставлені по залізниці з Італії. Завантажені торпедами, начинені вибухівкою, керовані фанатиками і маючі швидкість більше 70 км/ч, малоуразливі, ці катери являли серйозну загрозу для бази КБФ у Кронштадті, Ленінградських мостів, комунікацій і об'єктів. Італійці застосовували катери і як брандери на акваторії Середземного моря. Направивши катер на ворожий корабель, водій у ста метрах від мети вистрибував у воду і його підбирав наступний катер. Люди князя Боргезе не замислюючись ризикували життям для виконання бойового завдання.

РОН було поставлене завдання знайти й знищити нового страшного ворога. Розвідники оповзали все узбережжя, де могли базуватися ці прокляті катери, ховалися навіть у сміттєвих баках. Але й німці не дрімали, поливаючи вогнем усе, що ворушилося. Нарешті, завдяки знанню місцевості одного з матросів, що служив в РОН, самим перспективним була визнана ділянка біля дамби недалеко від Стрельни. Але катера з десантом знесло вітром і течією далеко убік. Потрібний був світловий орієнтир. Прохватилов вирішив сам підійти до берега на катері й висадити водолаза, що вночі подасть світловий сигнал. Вибір припав на Всеволода Ананьєва.

Висів дощ і густий туман, і висадження вирішили проводити вдень. Повністю одягнений у водолазне спорядження Ананьєв лежав на палубі, Прохватилов піднімався за штурвалом, моторист управляв двигуном у машині, почалося все вдало. Прикриваючись туманом, підійшли майже впритул до берега. І отут виглянуло сонце. Катер виявився прямо перед німецькими позиціями. Прохватилов встиг зштовхнути Ананьєва ногою за борт. Німці на березі не проявляли ворожості, вирішивши, що росіянин приплив здаватися. А отут ще командира від неймовірної напруги пробив піт. Діставши з кишені білу хустку, він витер піт. Німці зміцнилися в думці про капітуляцію й навіть зааплодували. Жестами він пояснював фашистам, що до берега підійти не може, заважають камені, і став рухатися уздовж берега, нібито вибираючи місце для причалювання. Спочатку німці це сприймали спокійно, потім почали стріляти в повітря. - Право рулячи! Повний хід! - крикнув Іван Васильович мотористові й... вилетів за борт від різкого ривка, в останній момент схопившись рукою за огородження. І з потугами піднявшись на катер, він під градом куль взяв керування. Катер на величезній швидкості проскочив Фінську затоку й зупинився аж у Лисого Носа, маючи кілька десятків пробоїн у бортах. Уночі бійці РОН із гребних шлюпок висадилися в районі дамби, орієнтуючись по вогнику Ананьєва, зняли охорону. Ось вони катера! Стоять на рейках, щоб швидко й непомітно йти й вертатися. Почались вибухи. Бійці закидали катери трофейними гранатами на довгих ручках із прив'язаними до них додатковими тротиловими шашками. На всю операцію пішло 20 хвилин, замість відпущених 2-х годин. Погроза Ленінграду й Кронштадту ліквідована. Назад ішли по німецьких тилах, чого німці ніяк не очікували. По шляху знищили паливний склад, і, описавши дугу, вийшли точно в строк до прибуття кораблів, які всіх евакуювали. До речі, Прохватилов все життя був упевнений, що знищив німецькі катери. Про те, що це були італійці, стало відомо наприкінці 80-х років.

Заключення

Н езважаючи на те, що військово-морська розвідка успішно й активно діяла на всіх морях, де велися бойові дії, легководолазне спорядження застосовувалося практично тільки водолазами-розвідниками Прохватилова. Зв'язано було це з тим, що ласти нашим водолазам були не знайомі, а пересуватися в спорядженні, яке мали наші підводні розвідники-диверсанти по дну дозволяли тільки глибини Балтики й в основному Фінської затоки. На інших морях глибина починалася прямо в берега й виключала застосування кисневих апаратів.

Створення РОН поклало початок бойовому застосуванню водолазного спорядження з метою виконання розвідувальних і спеціальних завдань. Але спроби окремих офіцерів застосовувати ПЧ для доставки розвідників-диверсантів належної оцінки командування тоді не одержали. І про досвід РОН згадали тільки з початком холодної війни, коли ймовірним противником стали широко застосовуватися сили с пеціальних операцій. Незважаючи на тактичну помилку - розформування РОН із закінченням війни й упущений час, удалося швидко заповнити цей пробіл.

Я постарався зосередитися на операціях із застосуванням водолазного спорядження. Окремої розповіді заслуговують нічні десанти з катерів і шлюпок зухвалі рейди по тилах. Розвідпошуки Роновців, переодягнених у німецьку форму. Один раз така група навіть допомогла завантажити машину із секретними документами біля німецького штабу в Гатчині. Один з ящиків Роновці взяли собі на сплату за пророблену працю. Військова виучка, бойовий дух плюс фізична підготовка - завжди були основою успішних дій перших спецназівців ВМФ.

СТРУКТУРА ПОБУДОВИ УЧБОВОГО МОДУЛЯ, ЗВІТНІСТЬ ПО НЬОМУ

Вивчення модуля “Основи спеціальної розвідки (в т. ч. іноземні армії, основи спеціального радіозв’язку)”.

на ФПОЗ сплановано провести протягом п’яти семестрів (4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го) і навчального збору.

Всього протягом періоду навчання на ФПОЗ на Основи спеціальної розвідки відводиться 270 годин із них під керівництвом викладачів 180 і 90 година самостійної роботи студентів.

В тому числі:

• 4-й семестр 24 (16 + 8)

• 5-й семестр 30 (20 + 10)

• 6-й семестр 54 (36 + 18)

• 7-й семестр 54 (36+ 18)

• 8-й семестр 27(18 +9) + 4 КР

• навч. збір 81 (54 + 27)

Модуль містить 18 навчальних тем

Звітність за предмет навчання: - поточна (у вигляді опитування під час проведення всіх видів занять, написання літучек);

• Модульний контроль у кінці 4,5, 6, 7 семестрів

• курсова робота в 8-му семестрі

• комплексний випускний екзамен на навчальному зборі

В результаті успішного засвоєння модуля ви будете

1.2 В результаті вивчення модуля студенти повинні

ЗНАТИ:

1. Основи спеціальної розвідки, її мету, завдання і вимоги, які пред’являються до неї, порядок організації і способи виконання бойових завдань та спеціальних заходів.

2. Організаційну структуру озброєння та тактику дій підрозділів, частин та з’єднань сухопутних військ провідних країн світу.

3. Основні характеристики об’єктів розвідки артилерії, протиповітряної оборони, авіації, зброї масового ураження, систем управління військами та озброєнням, тилових органів, та зміст інформації про них.

4. Розвідувальні ознаки об’єктів та діяльності військ, методику роботи з визначення об’єктів розвідки.

5. Порядок, зміст і методику роботи командира розвідувальної групи спеціального призначення при підготовці до виконання розвідувальних і спеціальних завдань та в ході їх виконання.

6. Основні завдання, вимоги, види, способи та принципи організації спеціального зв’язку, призначення, склад, порядок використання документів прихованого управління, правила ведення радіообміну.

7. Характерні особливості небезпечних ситуацій, які виникають при виконанні завдань спеціальної розвідки, способи виживання в різних природних умовах, різновиди необхідних предметів для виживання і правила користування ними.

8. Принципи, форми та методи підготовки і проведення занять з тактико-спеціальної підготовки з особовим складом підрозділів спеціальної розвідки.

ВМІТИ:

1. Виявляти об'єкти розвідки за їх ознаками, визначати їх сильні і слабкі сторони, певні наміри за характером дій та способах діяльності військ противника.

2. Аналізувати бойові можливості військ противника під час виконання розвідувальних та спеціальних завдань.

3. Оцінювати противника, проводити тактичні розрахунки, приймати обґрунтовані рішення, ставити бойові завдання, організовувати їх виконання та взаємодію в розвідувальній групі спеціального призначення.

4. Готувати спорядження розвідувальної групи спеціального призначення до виконання бойового завдання; скрито пересуватися на місцевості; організовувати бази в тилу противника, виживати в екстремальних умовах.

5. Прогнозувати та аналізувати небезпечні ситуації, застосовувати на практиці знання, спрямовані на забезпечення безпеки та життєдіяльності розвідувального органу в екстремальних умовах.

6. Володіти основними способами ведення розвідки: спостереженням, підслуховуванням, пошуком, нападом, засідкою та вміло діяти в дозорі і в охороні; своєчасно добувати і доповідати розвідувальні відомості.

7. Здійснювати заходи щодо забезпечення своєчасності, скритності і достовірності, безпеки зв’язку і захисту системи зв’язку від радіоелектронної дії розвідки противника в різних умовах бойової обстановки.

8. Впевнено діяти під час експлуатації засобів зв’язку у відповідності до інструкції і встановлених нормативів.

9. Володіти методикою навчання новим способам дій розвідувальної групи спеціального призначення, враховуючи досвід сучасних збройних конфліктів.

2. Система комплексної воєнної розвідки в Україні

Розвідка – це сукупність заходів, що проводяться з метою добування відомостей про зацікавлену інформацію сфері політики, економіки, технологій виробництва, в воєнній сфері, а також про місцевість про погоду, та інше.

Розвідка організується і ведеться в будь-яких умовах.

«Таємні війни не скінчаються, вони переходять з однієї форми в іншу»

Фолбі

Воєнна розвідка – це сукупність заходів, що проводяться командирами, штабами всіх ступенів і військами з метою добування розвідувальних відомостей про противника про його склад, задачі, тактику дій, техніку та озброєння; про місцевість; про погоду в районі майбутніх дій; загалом про все що являється необхідним для управління військами та зброєю.

Воєнна розвідка ведеться безперервно як у мирний, так і у воєнний час. Вона покликана забезпечувати складові частини військового мистецтва: стратегію, оперативне мистецтво і тактику.

Відповідно до цього, а також залежно від цілей, масштабу діяльності і характеру завдань які виконуються воєнна розвідка поділяється на стратегічну, оперативну і тактичну

Воєнна розвідка поділяється на наступні види: наземна, повітряна, морська, спеціальна та космічна.

Під силами розвідки розуміються - розвідувальні органи які формують частини і підрозділи призначені для виконання розвідувальних задач.

Засоби розвідки - це технічні засоби, озброєння і техніка яка виділена в розвідувальний орган з допомогою яких ведеться розвідка.

Сили і засоби розвідки формуються, як правило зі штатних розвідувальних частини і підрозділи, а також з інших частин і підрозділі.

Крім того, до ведення розвідки залучаються підрозділи родів військ і спеціальних військ.

Воєнна розвідка

- організовується вищим воєнно-політичним керівництвом держави та здійснюється в інтересах забезпечення національної безпеки

-здійснюється в інтересах добування розвідувальних даних, необхідних для підготовки та успішного ведення операцій

-здійснюється в інтересах добування розвідувальних даних, необхідних для підготовки та успішного ведення бою

Сунь Цзи (5 ст. до нашої ери)

Пізнай противника та свої війська і твоїй перемозі ніщо не загрожує.

Пізнай поле бою та погодні умови і твоя перемога тоді буде повною.

Висока рухомість військ, мобільність та рішучість їх дій, швидка та різна зміна обставин сучасного бою пред’являють розвідці високі вимоги. Основними з них є: цілеспрямованість, неперервність, активність, оперативність, скритність, достовірність, точність визначення координат об’єктів (цілей).

Цілеспрямованість розвідки полягає в суворому підпорядкуванні заходів щодо розвідки задуму бою, зосередженні її зусиль на найважливіших напрямках (у районах, на об'єктах) і забезпеченні виконання бойового завдання.

Безперервність розвідки полягає в постійному веденні її як при підготовці, так і в ході бою, вдень і вночі, за будь-яких умов обстановки, місцевості і стану погоди.

Активність розвідки полягає в наполегливому прагненні командирів і штабів, що організують розвідку, а також підрозділів (органів), що ведуть її, за будь-яких умов і всіма можливими способами добувати необхідні розвідувальні відомості.

Своєчасність і оперативність розвідки полягають у добуванні і доведенні необхідних розвідувальних даних до командирів, штабів і військ точно у встановлені терміни, швидкому їх аналізі й оцінці для негайного використання при прийнятті рішень і застосуванні засобів ураження, своєчасному нарощуванні і перенесення зусиль розвідки при зміні обстановки і завдань, які виконуються військами.

Скритність розвідки полягає в збереженні в таємниці всіх заходів щодо розвідки, дезорієнтації противника щодо розташування і характеру дій своїх сил і засобів, напрямки зосередження їх основних зусиль.

Достовірність розвідки полягає в добуванні розвідувальних відомостей, що цілком відповідають фактичній обстановці, виявленні і правильній оцінці істинних, демонстративних і помилкових намірів, дій і об'єктів противника.

Точність визначення координат об'єктів (цілей), що розвідуються, полягає у встановленні їх місця розташування з мінімально припустимими помилками для забезпечення ефективного застосування засобів вогневого ураження.

Про розвідку її мету та задачі ми дізнались, а хто має виконувати все вище вказане, які сили та засоби?

Розвідувальні органи і способи їх дій.

Розвідувальний орган - це штатне або тимчасово створений підрозділ (група) з необхідними засобами для виконання визначених задач.

Спосіб розвідки – це прийом, метод дії сил та засобів розвідки в цілях добування розвідувальних відомостей.

Способами ведення військової розвідки є:

Крім того органи воєнної розвідки добувають розвідувальні відомості шляхом опитування місцевих жителів, допиту полонених та перебіжчиків, вивчення захоплених у противника документів, зразків озброєння та техніки.

Спостереження полягає у постійному огляді з обладнаних постів, пунктів (рухомих засобів) місцевості у районі дій з’єднання (частини, підрозділу) з метою викриття підрозділів і об’єктів противника, а також встановлення змін в їх положенні і характері дій.

Пошук – один з найважливіших способів добування розвідувальних відомостей.

Він полягає у прихованому підході до заздалегідь наміченого і вивченого об’єкта і раптовому нападі на нього спеціально виділеного підрозділу (групи) з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння, бойової техніки і спорядження.

Наліт як спосіб розвідки застосовується розвідувальними органами при діях у тилу противника. Наліт – це раптовий напад на противника з метою захоплення полонених, документів, нових зразків озброєння і бойової техніки, а також знищення виявлених засобів ВТЗ, ПУ, радіоелектронних засобів і інших важливих об’єктів.

Засідка – це завчасне і приховане розташування спеціально виділеного підрозділу (групи) на ймовірних шляхах руху противника для раптового нападу на нього з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння і бойової техніки, а також для знищення противника.

Розвідка боєм – один із способів розвідки, при якому дані про противника добуваються бойовими діями спеціально виділених підрозділів. Розвідка боєм проводиться з метою перевірки і уточнення даних про противника чи отримання їх, коли іншими способами розвідки добути необхідні командуванню дані не можливо.

3. Вимоги до воєнної розвідки її фахівців та порядок підбору в кандидати розвідників спеціального призначення

ЩО ПОВИНЕН УМІТИ РОЗВІДНИК?

Розвідник повинен уміти:

- здійснювати стрибки з парашутом, десантуватися по канату із завислого вертольота, управляти дельтапланом, парапланом, катамараном, моторним човном;

- досконало знати військову топографію, уміти орієнтуватися на будь-якій місцевості за компасом і карті, по місцевих предметах, швидко і правильно засікати потрібні об'єкти, указувати координати розвіданого об'єкту по радіо;

- визначати на вигляд будь-яку зброю вірогідного противника, знати його тактико-технічні дані, уміти своєчасно визначати підготовку противника до вживання ЗМУ;

- визначати приналежність особового складу противника за формою одягу і знакам відмінності, а техніка - по пізнавальних знаках і зовнішньому вигляді, по звуках визначати місцезнаходження, чисельність і характер дій противника;

- знати тактику дій підрозділів вірогідного противника, уміти користуватися його зброєю і технікою;

- відмінно володіти технікою маскування і способами безшумного пересування на будь-якій місцевості;

- володіти всіма способами ведення розвідки: спостереженням, підслуховуванням, засідками, нальотами, уміло діяти в дозорі і в пошуку;

- скритно і безшумно долати інженерні загороди польового і міського типа, убрід або на підручних засобах долати водні перешкоди, добре плавати;

- здійснювати тривалі марш-кидки пішим ладом і на лижах, влучно стріляти, далеко і точно метати гранату і ніж, майстерно діяти прикладом і ножем, досконало володіти прийомами рукопашного бою;

- знати військову термінологію на мові противника, мати навики перекладу документів, допиту військовополонених;

- уміло застосовувати ВВ, штатні міни і заряди, що знаходяться на озброєнні як своїх військ, так і противника, уміти виготовляти ВВ з підручних матеріалів;

- знати і уміло застосовувати прилади оптичної, радіолокації, інженерної і хімічної розвідки;

- володіти «військовою альпіністикою»;

- володіти уміннями і навиками забезпечення життєдіяльності і виживання в екстремальних умовах;

- уміти працювати на переносній радіостанції в телефонному і в телеграфному режимі;

- уміти водити колісну і гусеничну техніку як свою, так і противника;

- уміти наводити авіацію на стаціонарні і рухомі об'єкти противника, встановлювати радіомаяки;

- знати систему охорони та оборони об'єктів противника, контррозвідувальні заходи, вживані противником, способи обману противника для збереження боєздатності...

Це лише основні знання, уміння і навики. Та і неможливо передбачати все, що буде потрібно від розвідника-диверсанта в глибокому тилу противника. На практиці перераховані знання, уміння і навики розподіляються між всіма розвідниками групи СпП, але в ідеалі ними повинен володіти кожен розвідник, незалежно від того, хто він по своїй штатній спеціальності: підривник, снайпер і тому подібне

А якщо копнути глибше? Узяти, наприклад, мінно-підривну підготовку. У вимогах по цій дисципліні мовиться: уміло застосовувати ВВ і СВ, штатні міни і заряди.

Це означає, що розвідник повинен:

- знати характеристики вибухових речовин (ВВ) і засобів підривання (СВ);

- володіти вогневим і електричним способами підривання;

- уміти готувати заряди і розраховувати їх для підривання грунту, дерева, цеглини, каменя, бетону, залізобетону, металу.

Коротше кажучи, хоча розвідник-диверсант - не супермен, він повинен знати і уміти багато що, головне - як виконувати будь-які завдання і залишатися при цьому жвавим. Чим більше знає і уміє робити кожен боєць, тим більше шансів виконати поставлене завдання СпП Велика Вітчизняна війна, Афганістан і Чечня переконливо підтверджують сказане.

Полковник військ спецназу С.В. Бреславський, великодосвідчений професіонал спеціальної розвідки, говорить наступне:

«...В Афганістані я переконався, що якщо солдатів жаліють на учбових полях, якщо командири самі не хочуть пробігтися з повним викладенням, якщо бойову підготовку замінюють господарськими роботами, то в екстремальній ситуації доучуватися і надолужувати прогаяне пізно, останній «неуд» ставить куля...»

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ПІДБОРУ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ДЛЯ СЛУЖБИ В РОЗВІДУВАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛАХ

Відомо, що не кожен солдат може бути розвідником, тому в розвідувальні підрозділи необхідний ретельний підбір особового складу, що відрізняється фізичним здоров'ям, сміливістю і винахідливістю. Такий підбір доцільно починати з вивчення документів новоприбулого поповнення потім потрібно ознайомитися з наміченими кандидатами. В ході бесіди необхідно встановити бажання кожного служити в розвідці.

При підборі солдатів вивчаються їх фізичний розвиток, вольові, моральні якості, а також лава інших якостей, властивих розвідникові.

Для якіснішого вивчення кандидатів рекомендується застосовувати спеціальні тести.

Мал. 1. Тест на зорову пам'ять

Тест на зорову пам'ять (спостережливість). Кандидат протягом 15 секунд запам'ятовує малюнок, на якому в довільному ладі змальовано сім простих геометричних фігур. В подальших 30 секунд він повинен відтворити їх на заздалегідь розкресленому на 16 кліток бланку Якщо фігура відтворена правильно, - одне очко, якщо правильно вказано її місце, але переплутана форма - половина очка.

Рекомендується мати комплект з чотирьох плакатів: два для тренування і два контрольних Тест проводиться в два етапи в спокійному стані і після фізичного навантаження (кросу, марш-кидка).

Вважається, що у молодого солдата, що набрав 4-4,5 балу до навантаження і 3-3,5 балу після навантаження (через 10-15 хвилин), зорова пам'ять розвинена досить для її подальшого тренування в процесі навчання. У підготовлених солдатів ці показники вищі.

Тест на оперативну пам'ять (кмітливість) включає дві лави по десять п'ятизначних чисел в кожному Кандидатові називається число (по цифрах), робиться пауза 10 секунд, протягом якої він повинен скласти першу цифру з другою, другу з третьою, третю з четвертою, четвертую з п'ятою і отримані суми записати стовпчиком Потім називається наступне число, робиться пауза і так далі

Числа підбираються так, щоб сума кожної пари цифр не перевищувала 9

Наприклад:

36271 50312 41180 22053 16221 61215 31604 27157 71224 42132 51352 40713 61152 40617 51136 90351 41426 71815 34261 43516

Відповіді готуються заздалегідь, щоб можна було швидко проконтролювати правильність запису випробовуваних.

По першій лаві: 9554774986 8322837833 9495436644 8388564865

По другій лаві: 6474695877 4726235968 8867486986 7478968677

За добрий результат вважається 30-35 правильно записаних сум.

Цей тест потрібно спочатку роз'яснити і провести декілька тренувань. Контрольне завдання виконується в два етапи: десять чисел в спокійному стані і десять чисел через 10-15 хвилин після фізичного навантаження. Перед виконанням контрольного завдання проводиться інструктаж.

«Пред'являється контрольне завдання. Ви повинні його виконати краще тренувальних хоч би на одну-дві суми. Якщо зумієте це зробити означає у вас хороша емоційна стійкість. Якщо у вас слабка воля і низька емоційна стійкість, то чим більше ви старатиметеся, тим нижче буде результат.

чи: 3,6,2,7,1».

Робиться пауза 10 секунд для запису сум.

«Продовжуємо: 5, 0, 3, 1, 2» і так далі.

У старослуживих солдатів і молодих, що минули психологічну акліматизацію в здоровому військовому колективі, показники оперативної пам'яті в спокійному стані і після фізичного навантаження майже однакові і повинні складати 30-35 правильно записаних сум. У молодих нетренованих солдатів показники після навантаження зазвичай знижуються до 20-25. Цей показник можна вважати за непоганий. Солдат володіє досить стійкою кмітливістю і при відповідній підготовці може стати хорошим розвідником.

Вимоги до кандидатів для зарахування в загін спеціального призначення

До військовослужбовців що минає службу в загоні спеціального призначення пред'являються особливі вимоги, згідно яким боєць спецназу має бути фізично розвинений і готовий до виконання відповідальних службово-бойових завдань, мати відмінне здоров'я і високі морально-психологічні якості.

Тому для підбору військовослужбовців до проходження служби в загоні спеціального призначення розроблена відповідна методика, що дозволяє оцінити фізичні можливості кандидата, де в ході перевірки оцінюється витривалість, сила, швидкісні якості, гнучкість і спритність випробовуваного. Результати тестування оцінюються сумою балів.

ТЕСТ № 1. Оцінюється витривалість

Тест Купера. Безперервний біг протягом 12 хвилин, оцінюється по відстані, яку здолав випробовуваний за вказаний час.

ТЕСТ № 2. Оцінюється силова витривалість

Комплексний силовий тест складається з послідовно виконуваних вправ.

Вправа № 1

Початкове положення упор сівши. Прийняти положення упор лежачи і повернутися в початкове положення, повторити 10 разів.

Вправа № 2 Виконується відразу за вправою 1.

З початкового положення упор лежачи лягти на живіт і перекинутися на спину (1), підняти ноги не згинаючи в колінах (2), торкнутися шкарпетками підлоги за головою (3) (якщо немає торкання, вправа вважається за невиконану), повернути ноги в початкове положення.

Вправу повторити 10 разів.

Вправа № 3 Виконується відразу за вправою 2.

Перекинутися із спини на живіт, прийняти початкове положення упор лежачи, зігнути руки в ліктях до торкання грудьми підлоги (землі), випрямити руки.

Вправу повторити 10 разів.

Вправа № 4 Виконується відразу за вправою 3.

Зайняти положення упор-присів, сісти на одне коліно, руки підняти вгору, долоні покласти на потилицю. Виплигнути вгору, випрямити ноги, зробити сівши на інше коліно.

Вправу повторити 10 разів.

Вправи 1-4 є повним циклом комплексного тесту. Той, що атестовується повинен спробувати виконати максимальну кількість циклів.

ТЕСТ № 3. Оцінюється сила

Підтягування на щаблині з положення виса. У нижньому положенні ноги не стосуються землі (підлоги), у верхньому положенні підборіддя має бути вище за щаблину. Не допускаються: розгойдування і виконання вправи ривком.

ТЕСТ № 4. Оцінюються швидкісні якості

Необхідно пробігти десять відрізків по десять метрів за мінімальний проміжок часу.

ТЕСТ № 5. Оцінюється гнучкість

Для оцінки гнучкості необхідно виконати 4 вправи.

ТЕСТ № 6. Оцінюється спритність

Тест складається з п'яти вправ, що послідовно йдуть один за одним без зупинка. Кожну вправу необхідно виконувати технічний і правильно (при не технічний виконаних вправах можуть додаватися 10 штрафних секунд). Тест необхідно виконати у вказаній послідовності в мінімально короткий час.

Вправа № 1

Для виконання вправи необхідний партнер. Партнер ставить ноги на ширині плечей, нахиляє тулуб паралельно землі (підлозі). Випробовуваний робить опорний стрибок через партнера, пролізає у партнера між ногами і знову робить опорний стрибок. Вправу повторити 7 разів (тобто сім опорних стрибків і сім пролізань).

Вправа № 2

Виконати сім перекидів вперед і сім перекидів назад.

Вправа № 3

Необхідно минути відрізок в сім метрів на руках. Якщо тестований втрачає рівновагу і торкається ногою підлоги, вправу повторити спочатку.

Вправа № 4

Проповзти по-пластунськи 10 метрів.

Вправа № 5

Початкове положення лежачи на спині. Виконати підйом розгином 3 рази підряд. Кожна невдала спроба повторюється.

Переклад секунд в окуляри проводиться шляхом віднімання сумарної кількості очок з 100 (100 - 1 = кількість очок).

ТЕСТ № 7. Оцінюється сміливість

Уміння проявляти самовладання і витримку в учбовому поєдинку.

Учбові поєдинки по правилах боксу

Один проти одного: по формулі бою 1 раунд - 3 хвилини

Один (тестований) проти двох: 1 раунд - 2 хвилини

всього 5 хвилин без перерви

Оцінка результатів тесту експертна

Тестований бій веде пасивно - 0 очок

Тестований проявляє активність - 20 очок

Тестований в бою 1 x 2 проявляє ініціативу - 50 очок

При проведенні тестування спортсмени, що мають спортивні розряди по боксу, карате і рукопашному бою, перевіряються окремо від останніх.

ПО ПРопонованій таблиці необхідно визначити спільну кількість очок шляхом складання

Нижня межа 295 очок. Кандидата, що набрав меншу кількість очок, брати для служби в підрозділи спеціального призначення недоцільно. Тестування проводиться в один день, послідовність тестів повинна відповідати їх нумерації. Час між кожним тестом не повинен перевищувати 10 хвилин, при цьому оцінюється можливість людини переносити різні навантаження в обмежений час.

ТАБЛИЦЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТЕСТУВАННЯ

МАНДАТНА КОМІСІЯ

Мандатна комісія проводиться на завершальному етапі відбору кандидатів в підрозділ спеціального призначення, де члени комісії по черзі розмовляють з кандидатами, вивчають результати тестування і службові характеристики, заслуховують медпрацівника про стан здоров'я атестовується.

При високих результатах тестування, позитивній характеристиці і медичних свідченнях кандидата зараховують в підрозділ спеціального призначення. Якщо біля того, що атестовується низькі показники в тестуванні, то він може бути зарахований в резерв для служби в підрозділах спеціального призначення.

Заключення

Таким чином, з розглянутого заняття можливо зробити висновок – розвідка спеціального призначення – одна з найважливіших умов досягнення успіху в бою

Предметом спеціальної розвідки є:

• Вивчення основ теорії організації дій розвідувальних органів СпП по виконанню розвідувальних і спеціальних завдань;

• Отримання практики в способах дій особового складу розвідувальних підрозділів спеціального призначення.

Своєчасне здобуття необхідних відомостей про противника та місцевість в районі бойових дій, на основі яких командир може прийняти обґрунтоване рішення на бій та успішно управляти підрозділами в ході виконання бойового завдання – є її основною метою.