Моделі розвитку it

Сучасний етап розвитку IT багато в чому пов'язується з поняттям персоніфікації обчислень у комплексі з потужними базами даних (знань) інтелектуальними пристроями й інтерфейсами, формалізацією профе­сійних знань тощо. Все це має за мету створення інформаційно-обчислю­вальних систем, орієнтованих на непрофесійного користувача. При цьому термін непрофесійність тут вживається в широкому значенні. Уданому випадку непрофесійні користувачі це не тільки не оператори ЕОМ, а й не програмісти. У загальному випадку це кінцеві користувачі, які не є експертами в даній прикладній області, наприклад, економіст може використовувати методи статистики для економіко-математичного моделювання у своїй галузі, не будучи спеціалістом з прикладної статистики, тобто, він - непрофесіонал.

Головне завдання сучасного розвитку IT вбачається в створенні інструментальних систем для автоматичної формалізації професійних знань, тоді як раніше головним завданням було програмування за вже традиційними алгоритмами ручної переробки даних, а згодом - робота з великими обсягами інформації. Ця зміна головного завдання повністю визначила етапи розвитку IT і зміну технологічних моделей переробки даних (рис. 1.2).

На першому етапі розвитку IT застосування універсальних ЕОМ забезпечило швидкий прогрес, насамперед, тих галузей знань і практич­ної роботи, розвиток яких залежить від виконання масових обчислень.

Так, першим застосуванням ЕОМ були обчислення траєкторій польотів снарядів і саме для цього були зроблені дві перші у світі ЕОМ.

На другому етапі їі розвитку технологічні моделі вже були більш орієнтованими на обробку великих масивів даних (в основному, чисел). Це стало головною умовою створення перших ЛІС (АСУ) в різних галузях народного господарства.

На початку 80-х років головним застосуванням сучасних техноло­гічних моделей (локальні і розподілені мережі ЕОМ) є найважливіші народногосподарські програми (покращання управління, економії праці, комунікації тощо), при цьому масштаби використання моделей можуть коливатися в діапазоні від малого бізнесу до цілих країн, груп країн, а в деяких випадках область використання технології може охоплювати всю земну кулю. Для успішного вирішення таких завдань потрібні не тільки потужні центральні інформаційні системи, які концентрують інформацію у вузлах прийняття рішень, але й розвинуті периферійні центри, що забезпечують процеси локального (на рівні організації), регіонального і відомчого управління.

Основу індустрії обробки даних на третьому етапі розвитку IT утворює розподілена мережа ЦОД загально-державного (або міждер­жавного, а іноді - глобального) призначення (каркас обчислювальної макросистеми), об'єднуюча в єдиний діючий механізм сотні тисяч (і мільйонів) функціональних інформаційних потоків. Паралельно функціонує потужна мережа передачі даних, яка об'єднує ці ЦОД між собою і з підлеглими їм обчислювальними центрами. Це приводить до ще більшого розподілення інформаційно-обчислювальних послуг (потужностей). Такі Мережі складають у моделі "Ц-П" її другу периферію, а просторово розподілений центр є сукупністю потужних загальнодержавних ЦОД, з'єднаних широкосмуговими лініями зв'язку. Концепцію такої мережі розробив ще академік В.М.Глушков, який дав їй назву ЗДАС (загально­державна автоматизована система). Сучасні мережі суттєво відрізня­ються від цієї концепції, насамперед тим, що головною функцією мережі є комунікація (передача даних), а не передача програм (обчислювальних Потужностей) як це передбачав В.М.Глушков. Ц_е стало можливим завдяки заміні відеотерміналів, підключених до потужної ЕОМ, у кінцевих

пунктах потужними ПЕОМ, об'єднаними в рамках підприємств локальні мережі. Тому передача потужності зараз стала просто непот рібною, хоча вона й зберігає свою актуальність у деяких специфічний мережах, наприклад, при довготривалому прогнозуванні погоди.

Подальший розвиток обчислювальних мереж пов'язують з масовщ оснащенням ЦОД і ПЕОМ базами знань, засобами інтелектуалізованого інтерфейсу, лінгвістичними процесорами. Для цього IT повинна зробиті наступний крок у напрямі підвищення комунікаційної потужності.

Структуру майбутньої технологічної моделі обробки даних, а такої характер диференціювання її функціональних елементів, темпи їїреорга нізації, визначають дві об'єктивні вимоги до вдосконалення організа цінного управління: