1. Віртуальні корпорації;

2. Віртуальні співтовариства.

Віртуальна корпорація (ВК) являє собою електронне об’єд­нання капіталів (ресурсів) різного типу — фінансового, технологічного, людського (зокрема, інтелектуального) в інтересах виконання складних унікальних проектів, створення продукції світового класу та максимально повного задоволення вимог замов­ника. ВК сприяє вирішенню двох фундаментальних проблем ринкової економіки: 1) залученню капіталів для виконання унікальних проектів чи розподілу бізнес-процесів з метою підвищення конкурентоспроможності продукції; 2) розподілу ринку в інвестиційних проектах.

Віртуальне співтовариство (партнерство) являє собою ком­п’ютерно інтегровану (штучну) організацію осіб, які разом ведуть справу (осіб, що знаходяться у відносинах кооперації, тобто виконують спільну справу та координують свої дії) з метою сприяння отримання прибутку та які є географічно віддаленими одна від одної.

За критерієм управління ресурсами віртуальні підприємства поділяються на: а) децентралізовані (стратегічні ресурси максимально розподілені в мережі між партнерами); б) централізовані (стратегічні ресурси в основному зосереджені в певному вузлі мережі).

Іншими організаційними формами віртуальних підприємств є: віртуальні асоціації, віртуальні консорціуми, віртуальні картелі, віртуальні пули, віртуальні концерни, віртуальні трести та віртуальні фінансово-промислові групи. Іншими ознаками класифікації ВП є: 1) тривалість існування; 2) топологія; 3) участь; 4) координація; 5) видимість. Детально ці ознаки розглянуті в основному літературному джерелі, запропонованому для вивчення цієї теми.

При опрацюванні літератури, рекомендованої для вивчення теми, слід також звернути увагу на такі поняття, як:

1. Життєвий цикл вп, який складається з таких етапів: створення, співпраця, модифікація та припинення діяльності;

б) функціональні можливості, які повинні бути у кожного підприємства (залежать насамперед від ролі, яку відіграє те чи інше підприємство в складі ВП);

в) технологічні засоби для побудови ВП (мультиагентні системи, інжинірингові додатки, мультимедіа, телеконференції, системи workflow, управління знаннями, операційними системи та комп’ютерні мережі, системи управління інформацією, засоби побудови бізнес-процесів тощо);

г) процедуру створення ВП (проектування бізнес-процесів, прив’язка до ресурсів, залучення ресурсів за контрактами, експлуатація створеного підприємства, моніторинг процесів, управління підприємством).

Кращому засвоєнню теми сприятиме і знайомство з реальними ВП. Класичними прикладами віртуальних підприємств виступають європейський консорціум Airbus Industries, що виготовляє добре відомі аеробуси, а також ВП фірм Apple та Sony, що об’єднали свої зусилля під час роботи над проектом Powerbook. тощо. Приклади реальних ВП можна знайти на сайтах www.niiip.org та www.virtual-organization.net та ін.

Тема 1 Інформаційна технологія як система

При вивченні даної теми особлива увага має бути приділена характеристике інформаційної технології як системи

Технологія як комплекс практичних правил, навичок, секретів виробництва певних матеріалів відома з прадавніх часів. Поняття технології неперервно розвивається, доповнюється все новими ознаками, Що і є головною причиною багатозначності його трактування.

Поняття технології використовується у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні термін технологія означає набір технологічних прийомів виконання того чи іншого виду робіт. У широкому розумінні технологія - це спосіб освоювання матеріального світу людиною Шляхом соціально організованої діяльності, яка включає три компоненти: інформаційний, матеріальний і соціальний. Ця тріада складає суть сучасного поняття технології.

Технологія (від грецького techne - майстерність, мис­тецтво, вміння) — це сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини матеріалу або напівфабрикату, здійснюваних у процес] виробництва продукції.

Науково-технічна революція впровадила в економічну діяльність систематичне теоретичне знання (інформацію), перетворивши науку в безпосередню виробничу силу суспільства. Звідси випливає зростання актуальності, значення і ролі інформаційної технології. Історія свідчить, що кожне вдосконалення технології дозволяє зменшити число людей, безпосередньо зайнятих у сфері матеріального виробництва. Відповідно розширюються невиробничі сфери - управління, освіта тощо.

У даний час технологія розуміється як методологія сучасного виробництва або, іншими словами, як наука про побудову вироб­ничих процесів, як зміст від ідеї до реальності, від логічної побудови проекту до готового виробу з корисними властивостями. Технологія є ланкою, яка стоїть на стику науки і виробництва й об'єднує їх у єдиний процес: наука - технологія - виробництво.

Зростання ролі технології в житті суспільства й окремої людини -характерна риса XX ст. Воно пояснюється різким прискоренням розвитку технології внаслідок систематичних перетворень досягнень фунда­ментальних наук у нові технічні пристрої і нові технологічні процеси. Сучасні зміни в техніці настільки великі, що для них використовується термін технологічна революція. З нею пов'язують зникнення старих і виникнення нових галузей виробництва протягом одного-двох десятиліть, порівняно швидкі зміни характеру праці, спілкування, комунікації. За останні 10-15 років виник і набув поширення дуже важливий фактор прискорення технологічної революції- використання технологічних досягнень для автоматизованої розробки нових технологій. Завдяки цьому з'явилися реальні перспективи побудови постіндустріального суспільства.

Багатогранність поняття технологія не дозволяє навести в одному параграфі вичерпні визначення і рекомендації з усіх питань, пов'язаних з розвитком сучасних технологій взагалі та іформаційною технологією зокрема. Розгляд суті і змісту поняття інформаційної технології здійсню­ється на основі вивчення характеристик її особливостей і виявлення зв'язків з близькими поняттями.

Лише незначна частина інформації використовується виробництвом безпосередньо в тому вигляді, у якому вона надходить ззовні або виробляється всередині системи. Більша частина інформації підлягає збору, переробці, зберіганню, передачі, доведення до користувачів. У цілому, слід говорити про процеси обігу і переробки інформації- про інформаційні процеси. В інформаційних процесах інформація виступає як предмет праці. Реалізація інформаційних процесів здійснюється засобами праці (уданому випадку-апаратними і програмними засобами автоматизації), які діють на об'єкт (предмет) праці. Тому інформацію разом із вказаними засобами (знаряддями) праці вважають частиною засобів виробництва, які беруть участь у технологічних процесах, з яких складається виробничий процес.

У визначенні будь-якої технології, що лежить в основі виробничого процесу, можна виділити наступні головні елементи: предмет, спосіб і методи обробки, знаряддя виробництва, опис способів виробництва. Технології, як процесу, властиві впорядкованість і організованість, які протиставляються стихійним процесам. На основі наведених загально-методологічних положень можна розкрити поняття "інформаційної технології"".

Інформаційна технологія (IT) — це, по-перше, сукупність процесів руху і переробки інформації та, по-друге, описи цих процесів.

Об'єктом переробки і руху є інформація, дані. Складовими частинами описів є схеми технологічного процесу (маршруту) і сценарії (інструкції) процесів переробки інформації.

У сучасній науково-технічній літературі під терміном інформаційна технологія розуміється складне і різноаспектне явище. IT, залежно від об'єкту дослідження, розглядається або як взаємопов'язаний ланцюжок процедур чи операцій, або як система правил і регламентуючих доку­ментів, або як об'єднання складних і простих дій. Однак, у всіх випадках по відношенню до суб'єкта управління, технологія проявляється, насамперед, у регламентуючих аспектах.

В останні два десятиліття, у зв'язку зі становленням загальносис-темних підходів до аналізу науково-технічного розвитку, регулярно використовується трактовка технології: "системи, за допомогою якої ^сУспільство забезпечує своїх членів тими предметами, які необхідні або бажані".

Науково і практично обґрунтована IT характеризують наступними трьома ознаками:

перша- розділення на внутрішні, взаємопов'язані етапи фази, операції-

друга - координоване і поетапне виконання дій, направлених на досягнення бажаного результату;

третя- однозначність виконання включених у технологію процедур і операцій, що с вирішальною умовою досягнення результатів, адекватних поставленій меті. Крім перерахованих ознак, концепцію сучасної IT характеризують наступні критерії; масовість, граничність її параметрів, складність. Поєднання цих ознак робить IT не набором рецептів (методів), а наукою. У ній загальність і універсальність наукових і інже­нерних рішень та підходів базується на єдності закономірностей інформаційних процесів у природі, техніці, суспільстві.

Розвиток IT як науки останнім часом зумовлюється швидким зростанням кількості різних її компонент: машинна пам'ять, банки та бази даних і знань, датчики, термінали, читаючі автомати, засоби зв'язку і передачі даних, процесори, інтелектуалізовані периферійні пристрої тощо. Залежно від призначення сучасні комплекси можуть утворюватись і комбінуватися з різних компонент, тобто, сучасна IT володіє потужною внутрішньою розмаїтістю, а це потребує розвитку наукових засобів для аналізу і синтезу її структур.