- •3. Філософія і освіта. Дуалізм
- •4. Фо та її взаємодія з іншими галузями філософії та наукового знання
- •5. Філософія як світоглядна стратегія освіти. Методологічні функції освіти
- •8. Закон суспільного відтворення
- •Види суспільного відтворення:
- •14. Освіта як суб’єкт-суб'єктна взаємодія
- •31. Суспільна освітня концепція Нового часу
- •32. Індивідуальна освітня концепція Нового часу
- •50. Посткласичний університет -
- •51. Масова освіта
- •52. Філософія прагматизму
- •Прагматична педагогіка Джона Дьюї
- •60. Формування і розвиток освітнього простору
- •54. Сталий розвиток
- •Парадигма сталого розвитку
60. Формування і розвиток освітнього простору
Формування і розвиток освітнього простору – це певна послідовність та співвідношення усього існуючого. Це певна послідовність та співвідношення суб'єктів, діяльність яких має на меті залучення людини до освіти.
Навчальний заклад як система
Система – ( грец. Systema – складене із частин) – категорія, що означає об'єкт, організований як цілісність, в якій енергія зв'язків між складовими системи переважає енергію і зв'язків складових інших систем.
Система освіти.
Система управління освітою.
Система (сукупність) знань.
Система навчальних методів.
54. Сталий розвиток
Сталий ро́звиток — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.
Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні результати та вибрати найбільш оптимальний.
Парадигма сталого розвитку
Парадигма сталого розвитку включає в себе вимоги до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримінації.
|
Ідейно-теоретичними витоками й світоглядними передумовами модернізації сучасної освіти є концепція сталого людського розвитку;впродовж ХХ – початку ХХІ ст. українська освіта подолала шлях від значної неписьменності населення до створення системи освіти, що визначає навчання як невід’ємний атрибут кожного громадянина країни й спроможна забезпечити освітні потреби особи впродовж усього її життя;одним з найефективніших засобів формування демократичних цінностей сучасного українського суспільства є громадянська освіта;в умовах суспільства, котре розвивається, здійснює перехід від тоталітарної економіки та ідеології до демократичної політики та ринкових відносин, освіта стає своєрідним інтегратором та важливим рушієм суспільних змін;відкрите, постіндустріальне інформаційне суспільство потребує системи освіти інноваційного типу, спрямованої на потреби народжуваного суспільства на основі методології наукового передбачення;утвердження соціоприродної гармонії людини може відбутись лише у процесі формування нової культури, суть якої у плеканні індивіда як моральної особистості, оскільки моральність — одна з найважливіших передумов сталого розвитку суспільства;сталий розвиток суспільства є залежним від спроможності освіти реалізувати нову ціннісну парадигму та продукувати ціннісну інновацію;конструювання сучасної загальнонаукової картини світу, зокрема, в умовах глобалізації та інтеграції, вимагає від системи освіти формування пріоритету національних інтересів, збереження самобутності української нації в сучасному глобалізованому світі, гармонійного співіснування з різними культурами в умовах їх постійного діалогу. |
|
