10. Дегазація

Дегазація, (рос.дегазация, англ. degassing, outgassing, decontamination, нім. Entgasung f, Entgasen n, Gasabscheidung f (des Lagers) — природні або штучні процеси видалення газів з їх джерел (вугільних пластів, рудних покладів, нафти, скупчень вільних газів у зонах тектонічних порушень тощо).

Мета штучної дегазації — зниження надходження газу в гірничу виробку, запобігання його раптовим виділенням.

Розрізняють дегазацію:

• пасивну, при якій джерело інтенсивного виділення газу ізолюється від шахтної атмосфери і виділений газ виводиться, або за межі небезпечної дільниці в струмінь повітря, або на поверхню;

• активну — процеси збору і ізолю-вання газу від гірничих виробок та виведення його на поверхню проводяться під вакуумом.

Активна дегазація широко застосовується на шахтах Донецького та Львівсько-Волинського басейну, а також за кордоном.

Крім того, розрізняють дегазацію вироблених просторів та гірничих виробок, попередню(завчасну), загороджувальну, комплексну дегазацію та ін. Ефективність комплексної, яка поєднує декілька способів дегазації, досягає 80-90%.

11. Дезинфекція

Дезінфекція або Знезаражування — комплекс заходів (дезінсекція, дератизація) щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників — комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація).

Об'єднання заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації, під одним поняттям "дезінфекція" сталося давно. Головним їх спільним завданням є розрив механізму передачі збудників інфекцій на шляхах їх передачі, в яких беруть участь членистоногі і гризуни. Тому поняття "дезінфекція" включає в себе три розділи: власне дезінфекцію (або знезаражування), що забезпечує усунення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, які є збудниками інфекцій, дезінсекцію, що забезпечує усунення членистоногих, які є переносниками інфекцій або збудниками інфекцій (коростяний кліщ), і дератизацію, що забезпечує усунення гризунів, які є переносниками або джерелом збудників інфекції^[1]

Дезінфекційні заходи поділяються на такі види:профілактичні дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться у житлових, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в інших можливих місцях розмноження переносників збудників інфекційних хвороб.

Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться ліцензованими суб'єктами господарської діяльності на підставі відповідних договорів з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами;

Поточні дезінфекційні заходи - заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров'я, на об'єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства побутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а також у житлових приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації. Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівниками відповідних підприємств, установ, організацій, а в жилих приміщеннях — хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями, членами їх сімей тощо;

Прикінцеві дезінфекційні заходи - заходи, що проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводяться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Порядок проведення профілактичних, поточних і прикінцевих дезінфекційних заходів встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо.