30. Способи вартісної оцінки об’єктів інтелектуальної власності.

Економічне обґрунтування авторської розробки необхідно почати з моделювання процесу її створення. Моделювання процесу полягає у виявленні переліку робіт із створення інтелектуального продукту і, відповідно, потреби в часі і в ресурсах (трудових, матеріально-технічних і тому подібне), а також потребі в одноразових витратах.

Під одноразовими слід розуміти сукупність витрат на створення інтелектуального продукту. Основними економічними елементами витрат в загальному випадку є:

• на оплату праці з обов'язковими платежами на соціальні потреби;

• матеріальні і прирівняні до них витрати;

• амортизаційні відрахування від використання основних засобів;

• інші витрати.

Ринкова вартість ОПВ відіграє принципово важливу роль у становленні їх як товарної продукції. Слід відмітити, що вартість прав на ОПВ (а в більш широкому понятті — на об'єкт інтелектуальної власності) може бути значною. Так, вартість продажу фірми "Ролс-Ройс" фірмі БМВ, котра сталася в квітні 1998 р., складала 1 млрд 5 млн доларів США, з яких 560 млн складає вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності — фірмовий знак "Ролс-Ройс".

В умовах планового господарства ОПВ створювались, головним чином, галузевою наукою за рахунок централізованого фінансування, передавалися різним підприємствам і організаціям на безоплатній основі. Проведення вартісної оцінки ОПВ в основному обмежувалося розрахунками у зв'язку з продажем-купівлею ліцензій у зарубіжних країнах, що здійснювалося спеціалізованими зовнішньоторговельними організаціями. Ці розрахунки стосувалися переважно патентів і ліцензій на винаходи і "ноу-хау".

При оцінці ринкової вартості ОПВ є проблеми, тому що нормативна база недостатньо розроблена, а єдиним нормативним актом є "Порядок експертної оцінки нематеріальних активів". Розрахункові формули поки ще недостатньо обґрунтовані, хоча вже існує 20 методик оцінки прав промислової власності. У міжнародній практиці оцінювання розрізняють три підходи до оцінки вартості:

• витратний на основі активів; • ринковий; • прибутковий.

Підхід на основі активів або витратний — загальний спосіб визначення вартості підприємства і/або його особистого капіталу, в рамках якого використовуються один або більше методів, заснованих безпосередньо на обчислюванні вартості активів підприємства за відрахуванням обов'язків.

Прибутковий підхід — загальний спосіб визначення вартості підприємства або його особистого капіталу, в рамках якого використовуються один або більше методів, заснованих на перерахунку очікуваних прибутків.

У міжнародній практиці комерційної реалізації ОПВ значне поширення отримав комплексний (корпоративний) метод вартісної оцінки при класифікації ОПВ за різними видами науково-технічної і комерційної значимості, ступеня розробки та іншими параметрами.

Наприклад, у 1991 р. у Великобританії було оголошено про приватизацію урядової організації "Бритиш технолоджи груп", у портфелі якої знаходиться 1700 винаходів. За відправну точку оцінки приймався прогноз надходжень від продажу акцій на суму 100 млн ф. ст.

Існує технократичний метод вартісної оцінки ОПВ, в основі якого покладена значимість певних науково-технічних характеристик винаходу, яка виражена через коефіцієнти вагомості.

В умовах, коли ринок інтелектуальної власності ще не сформований або працює неефективно, з трьох розглянутих підходів, прибутковий підхід до оцінки вартості ОІВ є основним.

Усі відомі методики вартісної оцінки ОПВ не можуть вважатися універсальними і повинні використовуватись диференційовано залежно від мети використання об'єкта.