29. Ліцензії на право користування об’єктами інтелектуальної власності. Види лізензій.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Отже, ліцензія – це надання за визначену винагороду (у встановленому порядку i на визначених умовах) прав на використання винахода, промислових зразків, товарних знаків, захищених охоронними документами в Україні i за кордоном, i/або "ноу-хау" (чи інших науково-технічних досягнень) юридичним чи фізичним особам (громадянам).

Види ліцензій – це категорія переданих прав. По обсягу переданих прав ліцензії поділяються на:

• повні;

• виключні;

• прості (невиключні);

• залежні (субліцензії).

Повні ліцензії передбачають передачу ліцензіатові монопольних прав на використання винаходу (зразки, знаку, "ноу-хау") у всьому їх обсязі й економічно рівнозначні продажу патенту. У діловій практиці вони зустрічаються порівняно рідко й в основному тоді, коли дрібні фipми й окремі особи уступають свої права великим компаніям.

За виключною ліцензією продавець (ліцензіар) надає продавцю (ліцензіатові) виключне право використання объекта угоди, а сам позбавляеться права як на видачу, так i (в принципі) на самостійне використання об'екта угоди.

За договором про просту (невиключну) ліцензію ліцензіар (продавець) дозволяе ліцензіатові (покупцю) в обговорених межах використовувати об'ект угоди, але залишає за собою право як самому використовувати його, так i видавати на тих же умовах ліцензії третім особам.

Вибір типу ліцензії залежить від обсягу ринку країни продажу, характеру технології i господарськї1 кон'юнктури.

Прості (невиключні) ліцензії видаються на недовго живучі товари, товари масового попиту або в країни з емним внутршнім ринком. У цьому випадку декілька ліцензіатів швидше освоять ринок.

Ліцензія залежна (субліцензія) - ліцензія, яка видана ліцензіатом (покупцем) іншій oco6i на право використання винаходу від імені ліцензіата, що володіє повною або винятковою лщензією, якщо така видача не суперечить умовами лщензійної угоди.

Ліцензійна угода - акт комерційної справи на купівлю-продаж ліцензії.

Ліцензійний договір - це консенсуальний i двосторонній договір, у якому ліцензіар зобов'язується передати право на використання об'екта інтелектуальной власності іншій особі (ліцензіатові), що приймає на себе обов'язок виплачувати ліцензіарові обговорені договором платежі і виконувати інші дії, передбачені договором.

По способу охорони предметов (об'ектів) ліцензії ліцензійні договори поділяються на патентні i безпатентні.

До патентних відносяться договори, які передбачають передачу прав на використання захищених патентами i свідоцтвами об'ектів промислової власності (винаходів, промислових зразків, товарних знаків).

В рамках беспатентных ліцензійнних договорів здійснюється передача прав на такі науково-технічні досягнення i досвід, на які не видаються патенти ("ноу-хау", робота технічного, економічного i комерційного характеру).

Бувають ліцензії добровільні (по прямій двостороній угоді), примусові (якщо патентовласник не здійснив свій винахід протягом звичайно не менше 3 років з моменту видачи патенту, то компетентний орган надає раво зацікавленим особам використовувати винахід, за що вони вносять патентовласнику визначену плату), відкриті, обов'язкові.

На сьогодні, одними з розповсюджених ліцензій в сфері інтелектуальної власності є ліцензії на використання комп’ютерних программ, наприклад угоди між корпорацієй «Майкрософт» та користувачем та інші.