2. Замість крапок поставте, де треба, м’який знак.

Низько, Казанський, різьбяр, близький, спільні, тонший, менший, сядьмо, бульйон, курйоз, чукотський, лальчин, Нінчин, Юльчин, тюрма, Харків, областю,Уляна, кон’юнктура, Уманщина, сміливість, щастя, святковий, пальці, радість, вістю, Настя, зрілість , нюанс, Нью-Йорк, Маньчжурія, коростенський.

Екзаменаційний білет № 10

1. Вживання апострофа.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки [й + а; й + у; й + е; й + і], для позначення роздільної вимови твердих приголосних у таких випадках:

1. Після б, п, в, м, ф: б’є, в’ється, в’ялий, п’ють, м’ятний, солов’ї, кав’ярня, полум’яний, пам’ять, Прип’ять, торф’яний.

2. Після твердого р у кінці складу: пір’я, сузір’я, матір’ю, бур’ян, у Причорномор’ї.

3. Після к в імені Лук’ян і похідних від нього словах: Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янов.

4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їхати, з’ясувати, об’єднаний, під’їзд, возз’єднання, між’ярусний, пів’яблука, дит’ясла.

Апостроф не ставиться перед я, ю, є:

1. Після б, п, в, м, ф, якщо перед ним стоїть приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, морквяний, святкувати, тьмяний, цвях, свято, духмяний, але черв’як, верб’я, торф’яний.

2. Після р на початку складу (я, ю, є позначають м’якість звука [р]): буря, буряк, борються, гарячий, дрючок, крюк, моряк, рябий, рясний, рятувати, Рєпін.

2. Замість рисок поставте, де треба, апостроф.

Зав’язь, круп’яний, присвята, крем’яний, знічев’я, зобов’язання, гравюра, дерев’яний, мавпячий, кав’ярня, кров’яний, коров’ячий, львів’янин, надв’язати, напівкам’яний, поголів’я, пом’янути, слов’янський, п’ятирічка, солов’їний, безправ’я, варшав’янка, бруквяний, в’єтнамка, Святослав, бязевий, сім’янин, Бєлград, обов’язок, Політбюро, полум’яніти, в’язень, затямити, запам’ятати, Дере’янко, торф’яний, медвяний, морковяний, арф’яр, черв’як, присвячений, в’юнкий, верф’яний, Вязьма, В’ячеслав, дріб’язковий, В’ятка, Губ’єв, духмяний, взаємозв’язаний, потьмяніти, різьбярство, зав’язка, зм’як шити, Мін’юст, двох’ярусний, Адабаш’ян.

Екзаменаційний білет № 11

1.Зміни приголосних основи при додаванні суфікса -ськ-.

Початковий звук с суфіксів -ський і -ство взаємодіє з усіма дзвінкими й глухими приголосними, крім губних.

З приголосними, які становлять ряди чергувань задньоротовий — піднебінний — зубний, звук с зливається (це позначається й на письмі):

г, з, ж + с = з: Прага — празький, Кавказ — кавказький, Збараж — збаразький, убогий — убозтво;

к, ц, ч + с = ц: козак — козацький, купець — купецький, Бахмач — бахмацький, ткач — ткацтво.

х, с, ш + с = с: чех — чеський, Одеса — одеський, Сиваш — сиваський, товариш — товариство.

ґ, дˆз , дˆж + с = дˆз : Лодзь — лодзький, Добруджа — добрудзький.

Винятки, принаймні на письмі, становлять прикметники, утворені від іншомовних власних назв: баскський, ла-маншський, меккський. Це робиться для того, щоб легше було впізнати в прикметникові іншомовну, незвичну для нас власну назву.

З зубними приголосними д і т звук с у вимові так само зливається, набуваючи деяких їхніх ознак, але на письмі це не позначаємо:

д + с = [дˆз]: завод — заводський [заводˆз΄ки́й], люди — людство [л΄у́дˆзтво];

т + с = [ц]: солдат — солдатський [солда́ц΄кий], брат — братство [бра́цтво].

Якщо твірна основа закінчується на к після приголосного, то при додаванні суфікса -ський цей звук випадає — відбувається спрощення в групі приголосних (це відбивається й на письмі): П’ятихатки — п’ятихатський, Знам’янка — знам’янський, Чукотка — чукотський.