
- •Поняття сучасної української літературної мови. Мовні норми.
- •2. Згрупувати слова у синонімічні ряди. На початку поставте стилістично нейтральне слово з найзагальнішим значенням.
- •Екзаменаційний білет № 2
- •Стилі української мови. Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •2. Доберіть антоніми до нижчеподаних термінів. Складіть текст, використовуючи (на вибір) антонімічні пари.
- •Екзаменаційний білет № 3
- •1. Лексика української літературної мови. Особливості використання синонімів, омонімів, паронімів, антонімів, фразеологізмів.
- •Екзаменаційний білет № 4
- •Лексика української літературної мови. Терміни і термінологія. Професіоналізми.
- •2. З`ясуйте, в яких визначеннях запропоновані слова є термінами.
- •Екзаменаційний білет № 5
- •1. Лексика української літературної мови. Лексичні групи.
- •Екзаменаційний білет № 6
- •Протокол, реквізити документа
- •2. Прочитати документ, відредагувати текст, дописати відсутні реквізити
- •Екзаменаційний білет № 7
- •Специфіка мовлення фахівця. Мовний етикет. Групи мовного етикету.
- •Екзаменаційний білет № 8
- •1. Етика ділового спілкування. Мовленнєвий етикет. Групи етикету.
- •2. Прочитати текст. Виправити помилки в оформленні документа. Відредагувати
- •Екзаменаційний білет № 9
- •1.Вживання м’якого знака.
- •2. Замість крапок поставте, де треба, м’який знак.
- •Екзаменаційний білет № 10
- •Вживання апострофа.
- •2. Замість рисок поставте, де треба, апостроф.
- •Екзаменаційний білет № 11
- •1.Зміни приголосних основи при додаванні суфікса -ськ-.
- •2. Від поданих слів утворіть нові слова за допомогою суфіксів - ськ, - ств.
- •Екзаменаційний білет № 12
- •1. Спрощення в групах приголосних.
- •2. На місці крапок, де потрібно, поставте пропущені букви. Поясніть правопис слів.
- •Екзаменаційний білет № 13
- •Правопис складних іменників та прикметників.
- •2. Запишіть слова, знявши риску.
- •Екзаменаційний білет № 14
- •1. Службові листи, їх види, реквізити
- •2. Дописати текст листа, використовуючи вставні конструкції
- •Екзаменаційний білет № 15
- •1. Відмінювання числівників.
- •Екзаменаційний білет № 16
- •Позначення часу в українській мові. Написання цифрових даних у професійних текстах.
- •2. Запишіть, котра година, якщо бачимо:
- •Екзаменаційний білет № 17
- •Автобіографія, реквізити документа
- •Екзаменаційний білет № 18
- •1. Правопис голосних та приголосних у префіксах.
- •2. Напишіть правильно слова, підібравши відповідну букву з дужок.
- •Екзаменаційний білет № 19
- •Екзаменаційний білет № 26
- •Резюме, реквізити документа.
- •Екзаменаційний білет № 27
- •Заява, види заяв, реквізити документа
- •Екзаменаційний білет № 28
- •Наказ, види наказів, реквізити документа.
- •2. Відредагувати документ. Записати відредагований текст
- •Екзаменаційний білет № 29
- •Доручення, види, реквізити документа.
- •Екзаменаційний білет № 30
- •Розписка, реквізити документа.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1
Поняття сучасної української літературної мови. Мовні норми.
Літерат́урна мóва — це оброблена, унормована форма національної мови, як в писемному так і в усному різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, стилістичною диференціацією.
Літературна мова — спільна мова писемності одного, іноді декількох народів, мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям.
Літературна мова — це унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Власне літературна мова — одна з форм національної мови, яка існує поряд з іншими її формами — діалектами, просторіччям, мовою фольклору. Літературна мова має наддіалектний характер, стабільні літературні норми у граматиці, лексиці, вимові.
Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.
Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:
орфоепічні норми (вимова); наприклад: (молод'ба)
акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос);Наприклад: вихо!дити- ви!ходити
лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);
словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);
морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);
синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);
стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);
орфографічні норми (написання слів);
пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).
2. Згрупувати слова у синонімічні ряди. На початку поставте стилістично нейтральне слово з найзагальнішим значенням.
Однаковий, тотожний,однотипний, ідентичний
Постійний, незмінний. стійкий, стабільний.
Припущення, гіпотеза, передбаченн.
Гроші, кошти, фінанси, капітал.
Період, епоха, час, пора, доба.
Записувати, фіксувати, нотувати.
Знищити, зруйнувати, ліквідувати, скасувати.
Рівнобіжний.
Задум.
Екзаменаційний білет № 2
Стилі української мови. Характеристика офіційно-ділового стилю.
СТИЛІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, конфесійний, розмовний, епістолярний.
Офіційно-діловий стиль (ОДС) – функціональний різновид мови, який служить для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Основне призначення – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях. ОДС має певні ознаки, які зумовлені нормами загальнолітературної української мови. Головні з них такі:
- використання слів тільки у прямому значенні;
- вживання усталених форм і мовних зворотів;
- точність, ясність, стислість викладу думки;
- прямий порядок слів у реченні;
- уникнення розмовних, емоційно забарвлених слів та висловів;
- додержання норм сучасної літературної мови, недопущення калькування, змішування мов;
- використання спеціальної термінології.
Специфіка ОДС полягає у певних стильових рисах, що притаманні лише йому, а саме:
- нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;
- точність та ясність поєднані з лаконічністю, стислістю й послідовністю
викладу фактів;
- документальність, наявність реквізитів;
- наявність усталених одноманітних мовних зворотів,
висока стандартизація тексту;
- сувора регламентація тексту (параграфи, пункти, розділи, абзаци).
Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:
• законодавчий – використовується у законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, державою і приватними та службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, статутах, постановах та ін.;
• дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях, комюніке, протоколах, меморандумах, ультиматумах ;
• юридичний – використовується у юриспруденції. Обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини. Реалізується в актах, позовних заявах, постановах, запитах, повідомленнях ;
• адміністративно-канцелярський – використовується у професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діловодстві. Реалізується в офіційній кореспонденції, договорах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, дорученнях, розписках та ін.
Ділове мовлення повинно бути доступним і зрозумілим широкому слухачеві. Це стосується і ділових паперів. Виклад у текстах ділових паперів має бути чітким, ясним, логічним і водночас якомога лаконічним. Логічна послідовність у документах досягається за допомогою причинно-наслідкових зв’язків у реченні чи в тексті в цілому. У ділових паперах використовується загальновживана лексика та терміни, які включені до словників.