Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичка для складання державного іспиту2013 .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.06 Mб
Скачать

17. Порівняльна характеристика суб’єктів господарських та цивільних відносин.

Розкриваючи дане питання, студент має провести правовий аналіз розуміння юридичної особи та їх видів за положеннями ГКУ та ЦКУ; провести правовий аналіз таких понять, як організаційно-правова форма юридичної особи та організаційна форма підприємства. За результатами аналізу студент має прийти до висновку стосовно того, що на сьогодні в Україні існує два кодекси, які по-різному розуміють організацію юридичних осіб за формами та їх правовими характеристиками, В законодавстві на сьогодні не існує єдиного системного підходу щодо форм та видів юридичних осіб.

18. Поняття позовної давності. Межі диспозитивності позовної давності. Наслідки спливу строку позовної давності.

Наділяючи суб'єктів цивільних правовідносин певними правами та обов'язками, законодавець водночас піклується і про охорону цих прав і обов'язків.

Проте, державний захист деяких цивільних прав не є безстроковим.

Час надає право одному, водночас позбавляючи прав іншого.

ЦК обмежує право на захист порушених прав у господарських відносинах строком позовної давності.

Позовна давність (ст..256 ЦК) — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Наслідки спливу позовної давності:

  • (ч.2 ст..267 ЦК) Хоча визначення позовної давності достатньо категоричне, воно не виключає можливості звернення підприємства до суду для захисту свого права і після закінчення строку позовної давності

  • (ч.3 ст.267 ЦК) Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Інакше кажучи, якщо сторона не заявить про те, що строк позовної давності сплинув, суд може винести рішення на користь кредитора.

Межі диспозитивності:

До набрання чинності ЦК 2003 р. діяло імперативне правило, за яким сторони не вправі були змінювати тривалість встановлених законом строків позовної давності.

На даний момент ст..259 ЦК надає можливості сторонам цивільних правовідносин збільшувати строк позовної давності і при цьому меж в сторону збільшення не встановлює. Однак таке збільшення має відбуватися шляхом укладення сторонами договору, який повинен мати письмову форму ( але наслідком недодержання такої форми є лише обмеження доказів, як це встановлено ст..218 ЦК, а не недійсність такої угоди).

Але, ГК , як спеціальний закон для господарських договорів, ст..223 ГК передбачає лише застосування загального та скорочених строків позовної давності. Мови про договірні строки в ГК не йдеться.

При суміщенні двох норм (ст. 259 ЦК та ст..223 ГК) виникають два питання:

  1. Чи дійсно ГК забороняє застосування договірних строків позовної давності?

  2. До яких саме договорів відноситься така заборона?

ГК обмежує застосування договірних строків позовної давності лише в частині застосування санкцій. Тобто в інших ситуаціях застосування договірних строків позовної давності не буде суперечливим.

Між тим, ВГС України , в Інформаційному листі від 07.04.2008 р. № 01-8/211 Практика застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України, п.28, вказує на ст..223, як на загальне правило ГК щодо строків застосування позовної давності стосовно всіх спірних відносин.

Таким чином, дане питання на сьогодні конкретно не з»ясоване, будемо чекати чергових роз»яснень ВГСУ або ВСУ. До настання ясного розуміння з цього питання, доцільніше подовжувати строки позовної давності шляхом застосування ч.1 ст.264 ЦК (переривання перебігу позовної давності шляхом вчинення дій по визнанню зобов»язання).