Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичка для складання державного іспиту2013 .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.06 Mб
Скачать

15. Нормативно-правовий акт господарського законодавства. Порядок набрання ними чинності та способи припинення їх дії.

Нормативні акти ГЗ є основним видом господарської правової інформації. Стаття 22 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. надає визначення правової інформації, згідно з яким :

правова інформація є сукупністю документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Нормативний акт господарського законодавства - офіційний письмовий документ компетентного органу держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господарського права.

Дві основні ознаки нормативного акта господарського законодавства:

- за змістом - нормативний акт є офіційним джерелом правової інформації про чинні норми права у сфері господарської діяльності.

-за формою – офіційний письмовий документ.

Нормативні акти набувають чинності:

  1. з моменту їх прийняття

  2. з моменту оприлюднення

  3. після державної реєстрації

  4. з моменту настання строку, зазначеного в самому акті

  5. після закінчення певного строку після оприлюднення

  6. з моменту їхнього одержання адресатом (якщо акти не публікуються , а розсилаються.

Способи припинення дії нормативних актів

  1. закінчення терміну дії, на який був прийнятий акт

  2. скасування акту уповноваженим на те органом (пряме скасування)

  3. фактична заміна акту іншим актом, прийнятим по тим же питанням (фактичне скасування)

16. Порядок визначення строку і терміну в господарському законодавстві.

Будь-які правовідносини не існують абстрактно в безмежному часовому просторі, а виникають, змінюються та припиняються у часі.

Відповідно і здійснення та захист прав та обов»язків тісно пов'язані із фактором часу.

В цивільних та господарських правовідносинах фактор часу набуває важливого значення як міра оцінки господарських процесів, як засіб регулювання господарської діяльності.

Дія самих законів також обмежена у часі.

Для регулювання цивільних та господарських відносин використовують певні проміжки часу, які називають строками та термінами ( ст.251 ЦК.)

ЦК 2003 року вперше відокремив поняття строку та терміну, надавши їм різного нормативного визначення.

Під строком у цивільному праві визнається певний період у часі (визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами), із закінченням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном визнається певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строки та терміни господарського законодавства можна поділити за двома основними критеріями (за функціональним призначенням) на два види:

  1. Строки та терміни для здійснення та відновлення прав та обов»язків суб»єктами господарювання (матеріальні строки - цивільно-правові строки, що встановлюються нормами матеріального права)

  2. Строки для здійснення захисту порушених або оспорюваних прав господарюючих суб»єктів (господарсько-процесуальні строки – строки, встановлені нормами господарського процесуального права).

Перебіг строків починається із наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Строки визначаються роками, місяцями, тижнями, днями. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії , днем закінчення строку є перший за ним робочий день.