Тема: №4 Закономірності та особливості розвитку перехідних економі План: 1. Перехідні економічні системи: зміст і основні риси.

2. Обумовленість та основні концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки.

3. Формування економічних умов переходу країни до нової системи господарювання.

1. У процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій: становлення, зрілість, занепад. Трансформаційна економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм.

Перехідні економічні системи – це складне явище. Їх можна класифікувати за аспектами цивілізаційного і формаційного процесів:

Аспект цивілізаційного процесу:

▫ від неоліту до бронзового віку;

▫ від бронзового до залізного віку;

▫ від залізного до передіндустріального віку;

▫ від передіндустріального до індустріального віку;

▫ від індустріального до постіндустріального віку.

Аспект формаційного процесу:

▫ від первісного до рабовласницького ладу;

▫ від рабовласницького до феодалізму;

▫ від феодалізму до капіталізму;

▫ від капіталізму до соціалізму;

▫ від соціалізму до капіталізму.

Закономірності трансформації в межах ринкової економіки:

1. Поглиблення суспільного характеру виробництва – розподіл функцій та сфер діяльності між державою, монополіями і немонополізованим сектором зменшує рівень непередбачуваності в суспільстві, забезпечує певну узгодженість між цими секторами та в них самих, формує систему економічних зв’язків як єдине ціле.

2. Зміни у розвитку технологічного способу виробництва – вимагають нових та відповідної адаптованості існуючих господарських форм. Автоматизований технологічний спосіб виробництва потребує впровадження змішаної економічної системи, яка б органічно поєднувала процеси усуспільнення та індивідуалізації, існування дрібних та великих підприємств, заснованих на різних формах власності тощо.

3. Кожна наступна формація соціально-економічного розвитку породжує нові фактори економічного зростання, не відкидаючи надбань попередніх.

Головним суб’єктом системи вільної конкуренції є дрібний товаровиробник; періоду крупного машинного виробництва – власник капіталу; за монополії – об’єднання капіталістів; в умовах державно-монополістичного капіталізму – держава. Змішана економіка докорінно змінює місце і роль найманого робітника, який дедалі частіше стає співвласником капіталу та учасником управлінського процесу в межах корпорацій й учасником процесу регулювання економіки як цілого.

Зміст перехідної економіки – формування нових елементів та системоутворення їх, яке дає можливість зайняти новому панівне місце в ієрархії підсистем та системи як цілого.

Риси перехідної економіки:

◊ нестійкість – пояснюється тим, що змінюється не механізм функціонування системи, а сам механізм розвитку;

◊ невизначеність – пояснюється здатністю елементів системи до самоорганізації, а отже виникають непередбачувані і багатоваріантні моменти розвитку;

◊ багатоваріантність – зумовлює альтернативний характер розвитку перехідних економік, що породжує відповідні нові економічні форми;

◊ суперечність перехідних економік є суперечностями розвитку, а не функціонування, їх загострення часто супроводжується бажанням повернутися до попереднього стану;

◊ історичність зумовлена характером умов переходу, природними, економічними, регіональними, політичними, ідеологічними та соціальними особливостями країн, які формують специфіку моделей переходу.

2. Теоретичною основою реалізованої моделі соціалізму вважається марксистська економічна концепція: капіталізм неспроможний вирішити внутрішньо притаманні йому суперечності й мусить поступитись місцем комуністичній формації.

Особливості комуністичної системи: суспільна власність, всезагальність праці, безкласовість, колективізм, самоуправління, розподіл на І фазі суспільного розвитку – за працею, на ІІ – за потребами; повне відмирання держави як апарату насильства на ІІ фазі суспільного розвитку.

Реалізована модель соціалізму дістала назву командно-адміністративний соціалізм. Його риси:

◊ тотальне панування державної власності;

◊ централізоване регулювання всіх зв’язків державою;

◊ спотворені ринкові відносини;

◊ прямий розподіл ресурсів;

◊ державне управління за принципом жорсткої ієрархії.

Криза адміністративно-командної системи стала проявом загострення суперечностей, породжених та нагромаджених нею, які система виявилась нездатною вирішити.

Соціально орієнтовану ринкову економіку, яку прагнуть створити постсоціалістичні країни, можна визначити як систему, в основі якої переважає приватна власність, свобода підприємництва, вільний продаж усіх факторів виробництва, товарів і послуг.

Головні завдання перехідного періоду від адміністративно-командної до соціально-орієнтованої ринкової системи:

▪ реформування відносин власності;

▪ роздержавлення, як обмеження втручання держави в економічне життя суспільства;

▪ приватизація;

▪ демонополізація, як створення і захист конкурентного середовища;

▪ лібералізація, яка набуває двох форм – внутрішньо-економічна (усунення державного контролю за цінами на переважну більшість товарів та послуг, підпорядкування діяльності товаровиробника умовам ринку), зовнішньоекономічна (розширення доступу в країну іноземних інвестицій, роздержавлення зовнішньоекономічних зв’язків, конвертованість національної валюти;

▪ макроекономічна стабілізація (мінімізація дефіциту державного бюджету, припинення надлишкової грошової емісії та пільгового кредитування, що спричиняють інфляцію;

▪ формування ринкової інфраструктури;

▪ соціальний захист найуразливіших верств населення.

Концепції трансформації:

• інституціонально-кейнсіанський варіант еволюційних зміст;

• ліберально-монетарний варіант радикальних змін, або політика «шокової терапії».

Головні риси еволюційного переходу до ринкової економіки:

◊ поступова зміна ресурсних потоків, які повільно пристосовуються до нового інституційного середовища;

◊ встановлення динамічної рівноваги на споживчому ринку шляхом легалізації та розвитку приватного сектору;

◊ лібералізація цін зі збереженням державного контролю за ними;

◊ спад виробництва, зумовлений не зміною його технологічної та соціально-економічної структури, а політикою лібералізації;

◊ гіперінфляція як наслідок лібералізації;

◊ глибоке розшарування за доходами різних верств населення.

Головні риси концепції радикальних змін, або політики «шокової терапії»:

◊ швидкий перехід до досконалого ринкового середовища, заснованого на принципах рівноваги вільної ринкової економіки;

◊ проведення впродовж 1-2 років радикальних антиінфляційних стабілізаційних заходів;

◊ моментальна лібералізація цін;

◊ максимальне усунення держави від втручання в економічні процеси;

◊ ліквідація переважної кількості субсидій;

◊ здійснення протягом 10-15 років фундаментальних перетворень в економіці.

Головним завданням переходу до реальних ринкових відносин є формування ринкових форм господарювання та усунення деформацій, набутих в умовах адміністративно-командної системи. У цьому полягає лібералізація економіки.