4. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин;

• верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платнику про сплату визначеної суми коштів;

• нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися всіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів і передається безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірниках, разом із товарно-транспортними документами, передбаченими угодою.

Доставлення вимоги - доручення до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами і подає до банку, що його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачеві та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частиш вимоги-доручення.

Вимога-доручення подається платником до установи банку в двох примірниках. Перший примірник платіжної вимоги-доручення служить меморіальним ордером і вміщується в документи дня банку платника, другий - видається платникові з відмітками банку про одержання документа.

Під час оплати платіжних вимог-доручень в обліку здійснюються такі записи;

за умови, що платник і одержувач є клієнтами одного банку:^!

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т Поточний рахунок одержувача коштів;

• за умови обслуговування платника і одержувача коштів в різних банках:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів від дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму на рахунку платника.

Причини незгоди платника оплатити вимогу-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

5. Розрахунки платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів, облік і контроль цих операцій

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувана здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги не менше ніж у трьох примірниках. Примусове списання (стягнення) коштів із рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України. Його ініціюють:

• державні виконавці, які отримали відповідне право лише на підставі визначених законом виконавчих документів;

• банки на підставі своїх наказів про примусову сплату боргового зобов'язання з рахунків клієнтів-боржників, якщо це передбачено кредитними договорами.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів від дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів від дати їх складання.

Банк стягувача, приймаючи від стягувача платіжні вимоги та реєстри платіжних вимог, перевіряє наявність і відповідність назви, коду, підписів і відбитка печатки стягувача тим, що зазначені в картці із зразками підписів та відбитком печатки.

Якщо платник і стягувач обслуговуються однією установою банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий видається платникові, третій - стягувачеві коштів. Перший примірник реєстру залишається в документах дня банку, а другий, як розписка, видається стягувачеві коштів.

Списання коштів з рахунка платника супроводжується відповідним записом:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т Поточний рахунок одержувача коштів або 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Якщо стягувач і платник обслуговуються в різних банках, то надсилання банкові платника платіжної вимоги може здійснюватися банком стягувача або самим стягувачем.

Якщо платіжну вимогу до банку платника надсилає банк етягувача, то в цьому випадку до банку платника надсилається не менше ніж два

примірники платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів. Стягувачеві повертається один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог при цьому

залишається в банку стягувана.

Якщо платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів до банку платника надсилає сам стягувач, то всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру повертаються банком стягувана цьому стягувачеві. Перший примірник реєстру платіжних вимог із написом про одержання платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувана, залишається в банку, що обслуговує його.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком платника до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. Банк не пізніше наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з його рахунку, якщо умову про таке повідомлення передбачено договором про розрахунково-касове обслуговування цього платника.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах наявного залишку коштів (здійснює часткову оплату), а в невиконаній сумі повертає її не пізніше наступного робочого дня із зазначенням причин повернення:

• якщо платіжна вимога надійшла від банку стягувана, то вона повертається стягувачеві через його банк;

• якщо платіжна вимога надійшла безпосередньо від стягувана (посильним, рекомендованим або цінним листом),то банк повертає її чи безпосередньо посильному, чи рекомендованим або цінним листом. Якщо адресу стягувана в платіжній вимозі не зазначено, то вона повертається стягувачеві через банк, який його обслуговує. Напис про причину повернення без виконання платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів засвідчують підписами керівник і головний бухгалтер установи банку.

Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, який засвідчується підписом відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку. Перший примірник платіжної вимоги, за якою проведено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

У бухгалтерському обліку виконуються такі записи: банком платника:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»; банком одержувача:

• Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»

• К-т Поточний рахунок одержувача коштів.

Якщо платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час їх надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо для виконання платіжних вимог, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження).

Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу, то вони виконуються частково та після закінчення операційного часу повертаються стягувачеві.

Платіжні вимоги, що надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх Надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково, а в неоплаченій сумі повертаються стягувачеві.

Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то в їх виконанні витримується такий пріоритет: спершу виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім - платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів. Усі Інші документи виконуються у порядку їх надходження до установи банку.

Порядок виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів із платників, рахунки яким відкриті в органах Державного казначейства, визначається і регулюється нормативно-правовими актами Державного казначейства України. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів із цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органові державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейства, або повертаються стягувачеві без виконання.