2. Сучасний монтаж: класичні правила монтажу та виключення з них.

/Основна відповідь у білеті № 12/

Исключение – клиповый монтаж.

Первой характерной особенностью клипа является, разумеется, специфический "одноименный" "клиповый" монтаж, отступления от которого сегодня практически не встречаются и носят характер почти шокового для зрителя приема. Для клипового монтажа характерны быстрота (кадры длятся секунды или доли секунд), ритмичность (заданное соотнесение с ритмом звучащей музыки) и резкость (никакие правила классического монтажа, обеспечивающие зрителю единство пространства и времени - например, "правило 180 градусов", - здесь не соблюдаются). В любых размышлениях о видеоклипе этот тип неизбежно возводится к "монтажу аттракционов" Эйзенштейна и вообще к русской школе монтажа, к которой он ближе, чем к какой-либо другой. Действительно, монтаж в видеоклипе максимально "произволен" и повышенно метафоричен. Пестрота и контрастность кадров играют в нем наибольшую роль, также напоминая об эйзенштейновской необходимости "межкадрового конфликта"¹⁸. Мир видеоклипа полностью оказывается во власти режиссера, предметы лишаются статичности и включаются в разнообразные цепочки сравнений. Трансформации, которые претерпевает в результате этого пространство, позволяют говорить о переходе количества в качество: "визуальная ткань" видеоклипа, как правило, представляет собой густое плетение метафор, а "видимый мир" способен в три секунды вместить Эйфелеву башню, последние трущобы и кусочек открытого космоса. Показательно, что любимым способом монтажной склейки в сегодняшнем видеоклипе является затемнение. Никто не утруждает себя объяснением причин, по которым после солнечного дня мы без всяких переходов оказываемся в ночи: затемнение маркирует дозволенность любого разрыва.

Основным свойством, отличающим видеоклип от фильма, мы склонны считать соответствующее типу монтажа и музыкальному ритму присутствие ритмически повторяющихся элементов. Или, говоря другими словами, обязательное наличие визуальной рифмы. Это понятие включает в себя любые возникающие на протяжении клипа повторения, которые можно условно назвать "типами рифм": одинаковые движения камеры, параллельные движения объектов, цветовые соответствия и контрасты, полностью повторяющиеся визуальные фрагменты и т.д. Важно отметить разноуровневость этих повторений, дублирование способов выражения для достижения максимального эффекта "конденсации" смысла; как в любой поэзии, повторение здесь служит увеличению информации.

А основой клиповой образности внутри кадра становится визуальная фигура, для которой невозможно подобрать лучшего названия, чем "образ-движение"²⁰. Одна-две секунды времени и необходимость держать ритм породили правило, по которому "режутся" кадры и существуют фигуры внутри них. Чаще всего то, что предстает нашим глазам между двумя монтажными срезами, является фигурой, совершающей одно отчетливо выраженное движение: улыбку, произнесение фразы, поворот головы, несколько шагов, танцевальное движение; в случае с неподвижным предметом эту функцию берет на себя камера, которая также одним движением "наезжает" на дерево, дом, чемодан. Вероятность того, что за этим коротким движением последует аналогичное движение другого тела (другой части того же тела) так же высока, как вероятность появления "младости" после "сладости" в поэзии пушкинской поры. Эти серии параллельных повторяющихся движений максимально работают на эффект рифмы. Вне зависимости от типа видеоклипа, они формируют особый изобразительно-поэтический язык, который можно противопоставить линейному, практически необратимому прозаическому языку кинематографа.

Еще раз хотелось бы заметить, что и длина произведения (видеоклипа) в данном случае оказывается принципиальной характеристикой. Как любая короткая и жесткая форма, клип сжимает информацию: "...общий принцип стихотворной речи - повышенная активизация всех уровней текста, которая покупается ценой искусственных ограничений и делает текст особо информативно емким"²¹. Важно также то, что значительная часть визуальных элементов в любом клипе, будь то простенькие танцы Бритни Спирс или сложные загадки Антона Корбийна, рассчитана исключительно на неявное, подсознательное действие, аналогичное семантическому ореолу метра. Количество визуального содержания уравновешивается механизмами, облегчающими его восприятие.

Кліповий монтаж

Кліповий монтаж - це скоріше не прийом, а стиль, манера екранного викладу. Ця манера може бути застосована при використанні майже кожного з перерахованих вище прийомів.

У чому складається її суть?

Слово clip в англійській мові має кілька значень: "стрижка", "стригти; відтинати, обрізати", "швидка хода" і навіть "зухвале, нахабне дівчисько". Словом "кліп" у кінематографії позначають "короткий екранний твір, що відрізняється клоччастістю подачі матеріалу". Як правило, цей термін застосовується стосовно рекламних роликів і екранного оформлення виконання естрадних пісень, записаних на плівку (що вельми відповідає перекладові цього слова). На професійному жаргоні про погано зроблений монтаж навіть говорять: "настриг кадрів".

При звичайному монтажі сцен ігрових фільмів режисери прагнуть створити ілюзію нормального перебігу подій на екрані. Щоб ця ілюзія в глядачів виникала, переходи від кадру до кадру робляться при використанні 10 принципів монтажу кадрів. Розглянемо таку сцену, відразу розбивши її на шматки:

1. Герой вирішив вийти з будинку. Надяг пальто. Підійшов до вішалки. Узяв парасоль і валізу. Підійшов до дверей. Відкрив неї.

2. Вийшов на сходову площадку. Замкнув двері. Поговорив із сусідкою.

3. Спустився по сходам на кілька маршів. Зустрів приятеля. Віддав йому ключ від квартири.

4. Вийшов з під'їзду. Пройшов кілька десятків кроків по тротуарі. Зіткнувся з перехожим, що читає на ходу газету.

5. Підійшов до машини. Відкрив дверцята. Закидав у машину валізу. Сів за кермо. Завів мотор. Поїхав.

Якщо всі ці дії відіграють істотну роль для розкриття змісту і стану героя, то можна вважати, що ми зняли п'ять кадрів. Для забезпечення плавності переходів від кадру до кадру монтажери, як правило, лише підрізають на декілька кадриків кінець дії, яка міститься в попередньому кадрі, не даючи йому закінчитися, і підхоплюють продовження дії в наступному кадрі. У такий спосіб опущеним, вирізаним виявляється лише крихітний шматочок, якого глядач не помічає.

Монтаж тієї ж сцени в кліповій манері буде виглядати зовсім інакше. По-перше, режисер попросить актора виконувати всі дії дуже швидко й енергійно. Кадри стануть значно коротше або дуже короткими. Режисерові буде потрібно знімати кадри крупніше, тобто з такою крупністю, щоб значна частина екрана була зайнята активним рухом. Переходи від однієї дії до іншого, котрі в першому варіанті займали якийсь екранний час, тут будуть узагалі виключені. А сам монтаж буде виглядати так:

Швидко надяг пальто, повернувся (підхід до вішалки вирізаний). Схопив валізу і парасольку, ринувся до дверей (відкривання дверей і вихід на площадку вирізані). Захлопує двері квартири, повертається до сусідки, говорить "Привіт", відвертається, робить крок (як підійшов до сходів і частина пробігу по сходинках вирізує). Три кроки по сходам - показати ноги з панорамою на руку, що перекладає ключі в іншу руку (весь пробіг по ступінях і підхід до дверей під'їзду вирізують). Вискакує з під'їзду. Натикається на перехожого (як йде до машини, відкриває дверцята і закидає валіза вирізує). Сідає в машину і зникає в ній (як сідає за кермо і заводить машину вирізує). Машина зривається з місця.

При кліповому монтажі необхідне виконання тільки двох принципів: збереження напрямку рухів у кадрі і дотримання кількості мас, що рухаються на екрані, ділянок кадрів, зайнятих рухом об'єктів на їхніх стиках. Важливо показати глядачеві логіку розвитку подій, а за допомогою музики можна згладити шорсткості міжкадрових переходів.

Отже, ми розглянули перший варіант кліпового монтажу. Власне кажучи він являє собою каскад пластичних способів дії, як у цирку, зв'язку кульбітів. Він застосовується й у рекламі, і в пісенних кліпах, і в ігрових фільмах. Власне кажучи, і для ігрового кіно ця манера не є чимось новим. Окремі сцени, змонтовані таким чином, можна було зустріти навіть у німому кіно.

Літературний аналог кліпового екранного монтажу - це новели Михайла Жванецького. І відома фраза Олександра Македонського: "Прийшов. Побачив. Переміг!" - теж кліповий монтаж.

Однак лихі "екранні капітани", претендуючи на супермодність своїх творів, іноді прагнуть зняти і змонтувати в такій манері цілі фільми. З цього приводу ще 70 років тому Н. Д. Анощенко в "Загальному курсі кінематографії" писав: "Не можна захоплюватися, як наші деякі "сверхлевые" художники кіно, монтажем заради монтажу, що звичайно виливається в "монтажне деренчання" дрібно нарізану мішанину з окремих кадриків! Нічого, крім роздратування і почуття одуру подібний "надмонтаж" у рядового глядача викликати не може" (1930. Т. 3, с. 547).

Другий варіант кліпової манери монтажу побудований на зміні в кожному наступному кадрі або головному об'єкті зйомки, або костюмів і перук виконавців, або тла й обстановки, або крупності кадрів і ракурсу зйомки. Такий монтаж ніякі правила не забороняють, тому що об'єкти зйомки сусідніх кадрів різні. Монтуй як хочеш і що хочеш, тільки від авторів у цьому випадку потрібно як найвищий смак і художнє чуття, так і особлива майстерність в образотворчій побудові кадрів, а цього, на жаль, немає в більшості наших кліпмейкерів.