2. Оптимізація соціально – психологічного клімату в колективі.

включає в себе виконання наступних дій:

• управління процесом формування головних соціально – психологічних компонентів клімату ( норм, цінностей, традицій, групової думки та настрою );

• оптимальний підбір, розміщення , навчання і періодична атестація керуючих кадрів;

• комплектування первинних колективів з урахуванням психологічної сумісності кадрів;

• психопрофілактика та вирішення конфліктів в організації.

72. Види роботи з учнями та вчителями для оптимізації педагогічної взаємодії.

Взаємна активність вихователів і вихованців у педагогіці позначається термінами педагогічна взаємодія, педагогічне співробітництво, педагогічне партнерство. Взаємодія -- це своєрідне втілення зв'язків, взаємин між людьми, котрі, вирішуючи спільні завдання, взаємовпливають, доповнюють один одного і досягають успіху в розв'язанні поставлених завдань. Природно, що змін зазнають і суб'єкти, і ті об'єкти, на які спрямована взаємодія. Разом -- означає не сумарно, а взаємодоповнюючи.

Форми роботи можуть бути різними — індивідуальною, груповою і фронтальною. Вибір конкретної форми зумовлюється різними чинниками: завданням виховання, рівнем розвитку первинного колективу, індивідуальними особливостями школярів, об'єктивними обставинами, конкретними педагогічними ситуаціями та ін.

За критерієм використання джерел і засобів виховного впливу на особистість форми роботи поділяють на: словесні (збори, доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі та ін.); практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси тощо); наочні (діяльність шкільних музеїв, виставок, тематичні стенди та ін.). Усі вони взаємопов'язані, доповнюють і збагачують одна одну. Є види роботи, в яких одночасно використовують словесні, практичні, наочні форми. Наприклад, колективні творчі справи (КТС).

Методами групової психологічної роботи з учнями та вчителями використовують - психологічне навчання, психогімнастичні вправи, елементи групової психокорекції (психодрама, ділова гра, аналіз конкретних ситуацій, проективний малюнок), окремі психодіагностичні процедури, виконання і аналіз домашніх завдань, ведення "щоденника рефлексії", релаксаційні вправи, складання програм індивідуального самовдосконалення тощо. Широке використання методичних прийомів обумовлене прагненням активного засвоєння учнями досвіду взаємодії, зокрема, у конфліктних ситуаціях.

73. Скласти короткий план - конспект виступу на батьківських зборах на тему: «Роль сімейних конфліктів у виникненні агресивності у дітей підліткового віку».

План-конспект

1. Сутність конфлікту.

2. Психологічні особливості підлітків.

3. Вплив конфліктів на дітей-підлітків.

4. Стратегії запобігання конфліктних ситуацій.

Конфлікт – це явище двостороннього протистояння, яке проявляє себе в активності сторін, направленої на подолання протиріч, сторони представлені активним субʼєктом (субʼєктами). Конфлікт – це розповсюджена риса соціальних систем, йог не можна уникнути чи попередити,а тому він має розглядатися як природній фрагмент людського життя. Він не завжди і не скрізь приводить до руйнування, це один з головних процесів, який служить збереженню цілого.

Підлітковий вік є досить істотним та важливим періодом в житті кожної людини. Оскільки це період на межі дорослості та дитинства, відбувається формування світогляду, життєвих пріоритетів та поглядів на стосунки між людьми. Підлітки вже відчувають себе дорослими, але мало на що здатні, вони намагаються самоствердитися через конфлікти з дорослими та батьками. Батьки мають зважати на те, що це період підліткової кризи і потрібно бути до цього готовим та відноситися з розумінням.

Титаренко В. Я., досліджуючи дану проблему дає наступну інформацію: “Постійні сварки та конфлікти між батьками стають зазвичай причиною дитячої злочинності. Згідно деяких даних, до 70-75% малолітніх злочинців – із конфліктних сімей. Справа в тому, що ні матеріальні умови, ні культура, ні навіть педагогічні знання батьків зазвичай не здатні компенсувати виховну неповноцінність стресової, напруженої атмосфери сімʼї.

Сімʼя є головним середовищем перебування для дитини, тому батьки мають зважати на те як спілкуватися, як налагоджувати власні комунікативні стосунки. Потрібно розуміти один одного, не намагатися показати власне Я, а прагнути до досягнення компромісу у вирішенні будь-якої проблемної ситуації. Не потрібно принижувати один одного і, ні в якому разі не застосовувати фізичну силу.