1. Соціокультурна зумовленість філософії.

Філософська галузь знань з’являється з одного боку, як нагальна потреба окремо взятої людини (бо вона хоче бути щасливою), так і суспільства в цілому. Це озн, що виникнення ф-ї має соціокультурну зумовленість. Соціокультурна зумовленість філ-ії привела до того, що філософський тип мислення з’являється насамперед, як необхідність масштабного бачення дійсності. Масштабне бачення дійсності означає, що філософський тип мислення-це визначення місця, ролі і значення людини у світі або прояв співвідношення між людьми і світом, це погляд на те, на своєму чи чужому місці у світі вона знаходиться.

Філософія як особливий тип знання має свою соціокультурну зумовленість(тобто філософія виникає як відгук на виклики, які створює людина, суспільство і взагалі історія людства). Філософія виникає тоді і там, де з’являється потреба в масштабному осмисленні дійсності. Це означає, що філософія як знання з’являється тоді, коли людина починає ставити себе у відношення до світу, виконуючи наступні умови: людина розглядається як головна, центральна, особлива, неповторна істота, а до світу вона ставиться із позиції такого відношення, коли вона з одного боку, осмислюючи себе, починає говорити, в якому відношенні до неї знаходиться предмет. Людина як найбільш досконала істота починає шукати оптимальний варіант свого життя. Філософія – почуття усвідомлення, теор.-практ. визначеність сутності, сенсу і цінностей всього сущого.

2. Філософське мислення та його специфіка.

Якщо людина намагається осягнути все на світі, масштабно побачити дійсність, зявляється ф-ський тип мислен. Коли Л здійснює ціннісне віднош до дійсності, зявл ф-я. Ф-ське мислення виникає коли людина починає масштабно мислити і шукати оптимальний варіант свого життя.

Філософський тип мислення є не тільки любов’ю до мудрості. Філософія дозволяє людині вирішити одне з найголовніших питань свого існування, а саме зайняти ту чи іншу життєву позицію(визначення осн. ідеї свого життя і обрання найбільш загальних шляхів її реалізації). Такі вибори людина може робити на 3-ьох осн. рівнях: - звичайний/буденний(почуття); - теоретичний(мислення); -практичний(на осн. почуття і мислення – визначеність і ідея). Філософія – почуття усвідомлення, теор.-практ. Визначеність сутності, сенсу і цінностей всього сущого.

Соціокультур зумовленість ф-ї привела до того, що ф-ський тип мислення з’являється насамперед, як необхідність масштабного бачення дійсності. Масштабне бачення дійсності означає, що ф-ський тип мисл-це визначення місця, ролі і значення людини у світі або прояв співвідношення між людьми і світом, це погляд на те, на своєму чи чужому місці у світі вона знаходиться.

3. Своєрідність предмету філософії.

Коли Л здійснює ціннісне віднош до дійсності, зявл ф-я. Ф-я – це почуття, усвідомлення, теоретична-практична означеність, сутності, сенсу і цінностей всього сущого. Сутність – це основне визначальне, те, поза чим предмета не існує. Сенс – це бачення того, для чого щось існує. Цінність – міра значеності одного по відношенні до іншого. Ф-я може виступати у якості науки, світогляду, методології(наука про методи), духовної культури. Ф-я – це наука про загальне(світ, простір, час, матерія). Наука – це сфера людської діяльності, функція якої є вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність; одна із форм суспільної свідомості. Спільне ф-ї з наукою: форма суспільної свідомості; здобуті знання представляють у теоретичній формі; структурні елементи наукового світогляду; типи світогляду. Відмінності: понятійний апарат і закони мають всезагальний характер, розповсюджується на всі сфери діяльності; ф-я намагається дати загальну цілісну картину дійсності; ф-я включається в теоретичне обґрунтування будь-якого світогляду; ф-ю можна назвати наукою, коли за останнє приймають знання, основані на розумі. Ф-я- це теоретичносформований світогляд, система загальних поглядів на світ, на місце Л в ньому. Ф-я – це особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та дійсності. Об’єкт ф-ї – це все те, на що спрямована увага людини, пізнавальна та інші види діяльності людини. Об’єкт ф-ї – відношення людина-світ. Предмет ф-ї – сутність, сенс, цінності, які існують в системі взаємовідношення людина-світ. Осі ф-ські пит: 1) пізнай самого себе; 2) про шляхи досягнення людьми щастя; 3) що я можу знати, що повинен робити, на що сподіватися – що таке людина(Кант); 4) Маркситська – відношення мислення до буття, духу до природи, свідомості до матерії.Онтологія – вчення про буття. Гносеологія – вчення про пізнання. Класич Питання: 1. про першооснову буття(матеріальне чи ідеальне); 2) Питання про можливість пізнання світу. 3) В якому стані перебуває світ? Чи розвивається він і людська особистість.

4. Історичні форми постановки основного питання філософії.

Філософія виступаючи у якості науки, світогляду, методології і духовності має осн питання. Осн питаннями в найбільш загальному розумінні є постановка і розв’язання проблеми, від якої залежить доля існування предмету. Стосовно осн предмету ф-ї існують наступні точки зору: 1.основним питанням філософії будь-яких періодів(етапів, шкіл, напрямків) є проблема відношення мислення і буття, матерії і свідомості, матеріальною і ідеальною з боку їх первинності чи вторинності. В той же час, осн пит ф-ї - це також проблема, яка розв’язує наступне питання: пізнавальний чи непізнавальний світ; 2.суть основного питання філософії: як співвідноситься у житті людини і сусп. такі явища як мораль, моральність, аморальність, тобто ця філософія стверджує, що в реальному житті людина живе і діє відповідно до моральності;3.у всі періоди на всіх етапах розвитку філософії ця проблема існувала і існує і постає як проблема людської свободи.

Точки зору розуміння питання філософії:

1) Проблема визначення матерії і свідомості, мислення і буття, істини і пізнаваності світу.

2) Кожна філософська система чи в залежності від історії, чи в залежності від специфіки школи має своє основне питання:

a) Екзистенціалізм – філософія існування: - вибір; - свобода існування; -ситуація.

b) Неотомістська – співвідношення між людиною і богом, вірою і розумом.

c) Феноменологічна(етична феноменологія) – проблема відношення людської моралі і її конкретної діяльності.

3) Основне питання філософії – свобода. Проблема свободи у відношенні до того життєвого світу, в якому вони реалізуються. Має сенс при наступному розумінні свободи: свобода – це почуття, усвідомлення, теор.-практ. означеність людиною(сусп.-ом) саме свого, а не чужого місця в світі.