15. Економічна суть і структура грошового ринку.

Грошовий ринок – особливий сектор економіки, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар. Гроші купуються з метою використання їх як загальноліквідного товару, тому вони не купуються, а позичаються; ціна на гроші-позичку залежить від терміну, обсягів, забезпечення, рівня ризику дії торгової угоди.

Суб’єктами грошового ринку виступають покупці та продавці в особі населення, установ різної форми власності та галузевої приналежності, суспільні та державні. На ринку працюють посередники, якими являються банки, держава, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

Залежно від характеру операцій, що проводять посередники, грошові кошти можуть рухатися каналами прямого фінансування (ціни узгоджуються безпосередньо між власниками та позичальниками коштів(, посередники виконують технічні операції в реалізації торгової угоди, працюють на комісійній умові.

Канали непрямого фінансування забезпечують рух коштів від власників заощаджень до позичальників через посередників, які при цьому виступають покупцями (у власників) і продавцями (для позичальників).

Канали непрямого фінансування забезпечують приорітетність уникнення ризику більш економічній вигоді.

Головними учасниками грошового ринку виступають комерційні банки, які постійно, або час від часу, можуть бути продавцями, покупцями або посередниками. Комерційні банки мобілізують тимчасово вільні кошти клієнтів, частину з яких повинні тримати, як обов’язкові резерви, на рахунках центрального банку, а решту можуть використовувати для проведення операцій на відкритому чи міжбанківському ринку.Держава через центральний банк розміщує облігації (боргові зобов’язання) виступаючи позичальником грошей.Центральний банк виступає продавцем грошей комерційним банкам, які в свою чергу позичають їх іншим економічним суб’єктам.На ринку функціонують і інші посередники, як організації, біржі, позабіржові маклери, дилерські контори, фінансові та страхові компанії, пенсійні фонди.

Об’єктами купівлі-продажу на грошовому ринку виступають гроші, інструментами – позичкові угоди, цінні папери, валютні цінності.

Структуризацію грошового ринку можна здійснити за кількома критеріями:

• за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей: ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок. В організаційно-правовому аспекті вони функціонують самостійно, але між ними існує внутрішній зв’язок;

• за інституційними ознаками виокремлюють сектори: фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ;

• за економічним призначенням коштів, що купуються грошовий ринок поділяють на сектори: ринок грошей, де реалізуються короткострокові угоди (до одного року), він є дуже чутливим до змін в економіці та й фінансовій сфері; ринок капіталів, де купуються гроші на довгостроковий період, ризиковість проведення на ньому слід врахувати продавцям.

Попит і пропозиція на ринку капіталів менш рухливі і рівень процентної ставки залишається більш стабільним. Розмежування грошового ринку на ринок грошей і ринок капіталів має досить умовний характер.Таким чином, грошовий ринок забезпечує безперервний рух грошових коштів, інструментами проведення операцій можуть бути гроші, цінні папери, угоди; терміни, специфіка операцій розділяє грошової одиниці, а й структурну перебудову діючої системи грошово — валютних та кредитних відносин. Такі реформи були характерними при здійсненні в окремих країнах переходу від біметалізму до монометалізму і далі до паперово - грошового обігу. Вище означені грошові реформи дуже тривалі у часі. Головною функцією ринку є балансування попиту та пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента як ціни грошей. Особливе значення набуває вивчення механізму формування попиту та пропозиції грошей.