Модель сукупного грошового обороту
Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (частину) процесу розширеного відтворення.
У наведеній схемі сукупного грошового обороту виділено такі окремі грошові потоки:
оплата фірмами необхідних їм ресурсів, які вони купують у сімейних господарств (земля, робоча сила, житло тощо);
оплата урядовими органами праці державних службовців;
доходи сімейних господарств від реалізації їхніх ресурсів, які становлять національний дохід;
витрати сімейних господарств на споживання;
сплата сімейними господарствами чистих податків;
заощадження, що спрямовуються на грошовий ринок;
позички фірм для здійснення інвестицій;
інвестиційні витрати фірм;
державні позики;
державні закупки;
оплата імпорту;
надходження грошей від експорту;
доходи фірм від реалізації товарів та послуг (національного продукту);
чистий приплив коштів з світового ринку на внутрішній;
чистий відплив коштів з внутрішнього ринку на світовий.
В кожній групі суб’єктів і в кожному секторі ринку є вхідні і вихідні грошові потоки, які повинні балансуватися, що забезпечує збалансованість (замкнутість) грошового обороту в цілому як важливу передумову сталості всієї економічної системи.
Замкнутість грошового обороту, перш за все, забезпечують рівність номінальних обсягів національного доходу (3) і національного продукту (13).
В ланці потоків сімейних господарств балансуючим виступає потік 6 - заощадження; урядових структур - запозичення (9), в групі фірм - 7 теж запозичення на грошовому ринку.
У відкритій економіці більш складним для балансування є ринок продуктів на що впливають сплата за імпорт та приплив грошей за експорт. При чистому імпорті балансування потоку національний продукт необхідні позички ззовні - від іноземних банків для оплати чистого імпорту (14) чи розмістити кошти, одержані від чистого експорту на іноземних ринках через механізм фінансових операцій (потік 15).
За напрямками руху грошей відносно національного доходу грошові потоки розділяються на дві групи: потоки втрат - чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту та потоки ін'єкцій - інвестиції, державні закупки, надходження від чистого експорту. Ці дві групи потоків повинні балансуватися.
13. Структура грошового обороту.
Відмінності у характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту дають підстави структурувати його на 3 сектори: грошового обігу, фінансовий, кредитний.
Сектор грошового обігу характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші у своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту.
Фінансовий сектор охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний та еквівалентний характер створення і використання грошових коштів.
Кредитним економічним грошовим відносинам відповідає кредитний сектор, в якому перерозподіл грошей між господарськими суб’єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній основі.
В залежності від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий та готівковий.
Готівковий здійснюється через оплату придбаного та боргових зобов’язань законними платіжними засобами - банківськими білетами та розмінною монетою.
Безготівковий здійснюється через оплату придбаного та погашення боргів шляхом перерахування грошових сум на рахунки, відкриті учасниками грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковій формі.
Безготівковий грошовий оборот має переваги порівняно з обігом готівки: економія грошових коштів; прискорення обороту грошей. Рух грошей по рахунках створює можливість контролювати його. При визначенні законодавчо прав та обов'язків банків щодо здійснення такого контролю держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже - на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим. Недоліком є можливість утворення дебіторської заборгованості у одержувача коштів.