1. Підготовка поверхонь під склеювання.

Підготовка поверхонь полягає у видаленні із поверхонь склеювання забруднень та змін хімічної природи з метою досягнення максимальної змочуваності та адгезійної здатності. Ця операція є основним фактором, що визначає ресурс роботи клеєної конструкції.

Спосіб підготовки поверхонь під склеювання залежить від природи матеріалів, з яких виготовлені деталі, що склеюються, умов роботи виробу, конструктивних особливостей деталей для склеювання і типу клею, що застосовується. Способи підготовки поверхні можна поділити на фізичні та хімічні.

Фізична обробка поверхонь:

• механічна обробка — абразивне шліфування, обробка металевою щіткою, піскоструменева обробка, обробка різанням (фрезерування, токарна обробка);

• опромінення — γ-опромінення, обробка ультрафіолетовими чи інфрачервоними променями;

• ультразвукова обробка;

• обробка статичними чи високочастотним електричним розрядом;

• газополуменева обробка.

Хімічна обробка поверхонь:

• знежирення у парах розчинників, тампоном, в апараті Сокелетта, у ванні;

• травлення;

• фосфатування;

• анодування;

• ґрунтування адгезійними ґрунтами.

2. Спосіб нанесення клею.

Вибір способу нанесення клею визначається його фізико-хімічними властивостями, розмірами і формою склеюваних поверхонь. Використовуються наступні способи нанесення:

• промазування рідкого клею шпателем, ракелем і т.д.;

• занурення у рідкий клей деталей перед склеюванням;

• накочування рідкого клею роликом або щіткою;

• екструзія рідкого або твердого клею через сопло;

• спікання попередньо занурених деталей у порошкоподібний клей;

• розпилення твердих клеїв електростатичне, плазмове чи газове;

• розплавлення твердих клейових заготівок;

• накладання плівок чи таблеток твердого клею.

3. Твердіння клею.

Параметрами затвердіння клею є температура, час і тиск. Технологічний процес склеювання може також містити додатково операцію видалення із клею летких речовин розчинника.

Температура затвердіння клею може бути в умовах від кімнатної температури до 350°C. При затвердженні в умовах підвищеної температури важливим є, щоб нагрівання було рівномірним у межах всього з'єднання. Охолодження клейового з'єднання слід проводити плавно. Нагрівання може бути здійснене у печах електричного опору, індукційним методом, інфрачервоним опроміненням та ін.

Важливим технологічним параметром є тиск склеювання, що визначається типом клею, що використовується, видом і розміром склеюваних поверхонь та ступенем підгонки їх одна до одної. Тиск створюється для фіксації деталей склеювання під час затвердіння, забезпечення повнішого контакту поверхонь склеювання та змочування їх клеєм. Тиск регламентується технічною документацією на клей і не повинен перевищувати вказану величину. Для створення тиску при склеювання використовується наступне обладнання: гідравлічні преси, гідравлічні мішки, вантажі, струбцини, вакуумні мішки, автоклави.

4.5 Паяння

Паяння (лютування) – процес утвору з’єднання з міжатомними зв’язками шляхом нагрівання матеріалів, що лютуються нижче за температуру їхнього топлення, їхнього змочування припоєм, затікання припою в зазор між деталями з наступною його кристалізацією.

Переваги лютування:

• дозволяє з'єднувати метали в будь-якому сполученні;

• з’єднання можливо за будь-якої початкової температури металу, що його лютують;

• можливе з'єднання металів із неметалами;

• паяні з'єднання легко роз'ємні;

• точніше витримується форма й розміри виробу, бо основний метал не топиться;

• дозволяє одержувати з'єднання без значних внутрішніх напружень і без короблення виробу;

• підвищена продуктивність процесу дозволяє лютувати за один прийом велику кількість виробів;

• культура виробництва; можлива повна механізація та автоматизація.