
- •Передмова
- •Тематичний план
- •Тема № 1: центр ваги тіла.
- •1. Історія виникнення та становлення технічної механіки.
- •2. Загальні поняття статики.
- •2.1 Аксіоми статики
- •3. Момент сили.
- •4. Центр паралельних сил. Центр ваги тіла.
- •4.1 Рівнодіюча систем двох паралельних сил, які не утворюють пару
- •4.2 Центр паралельних сил
- •4.3 Центр ваги твердого тіла
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 2: закон гука. Випробування матеріалів.
- •1. Основні задачі опору матеріалів.
- •2. Поняття про деформацію. Основні допущення та гіпотези.
- •3. Види деформації.
- •3 .1 Деформація розтягання-стискання
- •3 .2 Деформація зсуву (зрізу)
- •3.3 Деформація кручення
- •3.4 Деформація згинання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 3. Згин.
- •1. Загальні поняття.
- •2. Внутрішні силові фактори при згині.
- •3. Нормальні напруження при згині.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 4. З’єднання деталей.
- •1. Основні поняття та визначення, класифікація машин.
- •2. Кінематичні пари та ланцюги.
- •1. Класифікація з’єднання деталей.
- •2. Рухомі з’єднання.
- •3. Нерухомі роз’ємні з’єднання.
- •3.1 Різьбові з’єднання.
- •3.2 Штифтове з’єднання
- •3.3 Шпонкове з’єднання
- •3.4 Шпільцове з’єднання
- •4. Нерухомі нероз’ємні з’єднання.
- •4.1 Заклепкове з’єднання
- •4.2 Зварювання деталей
- •4.4 Склеювання.
- •1. Підготовка поверхонь під склеювання.
- •2. Спосіб нанесення клею.
- •3. Твердіння клею.
- •4.5 Паяння
- •4.6 Пресове з’єднання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 5: передачі обертового руху.
- •1. Класифікація передач обертового руху.
- •2. Передаточне (передавальне) число.
- •3. Фрикційна передача.
- •1. Загальна характеристика зубчастих передач.
- •2. Матеріали для виготовлення зубчастих передач.
- •1. Загальна характеристика зубчастих колес.
- •2. Циліндричні зубчасті колеса.
- •3. Конічні зубчасті колеса.
- •4. Рейкова передача (Кремальера).
- •1. Загальна характеристика черв’ячної передачі.
- •Переваги:
- •Недоліки:
- •2. Матеріали для виготовлення черв’ячної передачі.
- •1. Загальна характеристика пасових передач.
- •2. Класифікація пасових передач.
- •3. Розрахунок пасових передач.
- •Геометричні характеристики
- •Кінематичні характеристики
- •Силові характеристики
- •1. Кулачковий механізм.
- •2. Мальтійський механізм.
- •3. Храповий механізм.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 6: вали, осі, підшипники та муфти.
- •1. Загальна характеристика осі.
- •2. Загальна характеристика валів.
- •3. Матеріали для виготовлення валів.
- •1. Загальна характеристика підшипників (вальниць).
- •2. Підшипник (вальниці) ковзання.
- •3. Підшипники (вальниці) кочення.
- •Приклади вальниць кочення подані у таблиці 13.1.
- •Вальниці кочення
- •4. Загальна характеристика муфт.
- •Питання для самоконтролю
- •Перелік питань до заліку
- •Рекомендована література
1. Підготовка поверхонь під склеювання.
Підготовка поверхонь полягає у видаленні із поверхонь склеювання забруднень та змін хімічної природи з метою досягнення максимальної змочуваності та адгезійної здатності. Ця операція є основним фактором, що визначає ресурс роботи клеєної конструкції.
Спосіб підготовки поверхонь під склеювання залежить від природи матеріалів, з яких виготовлені деталі, що склеюються, умов роботи виробу, конструктивних особливостей деталей для склеювання і типу клею, що застосовується. Способи підготовки поверхні можна поділити на фізичні та хімічні.
Фізична обробка поверхонь:
механічна обробка — абразивне шліфування, обробка металевою щіткою, піскоструменева обробка, обробка різанням (фрезерування, токарна обробка);
опромінення — γ-опромінення, обробка ультрафіолетовими чи інфрачервоними променями;
ультразвукова обробка;
обробка статичними чи високочастотним електричним розрядом;
газополуменева обробка.
Хімічна обробка поверхонь:
знежирення у парах розчинників, тампоном, в апараті Сокелетта, у ванні;
травлення;
фосфатування;
анодування;
ґрунтування адгезійними ґрунтами.
2. Спосіб нанесення клею.
Вибір способу нанесення клею визначається його фізико-хімічними властивостями, розмірами і формою склеюваних поверхонь. Використовуються наступні способи нанесення:
промазування рідкого клею шпателем, ракелем і т.д.;
занурення у рідкий клей деталей перед склеюванням;
накочування рідкого клею роликом або щіткою;
екструзія рідкого або твердого клею через сопло;
спікання попередньо занурених деталей у порошкоподібний клей;
розпилення твердих клеїв електростатичне, плазмове чи газове;
розплавлення твердих клейових заготівок;
накладання плівок чи таблеток твердого клею.
3. Твердіння клею.
Параметрами затвердіння клею є температура, час і тиск. Технологічний процес склеювання може також містити додатково операцію видалення із клею летких речовин розчинника.
Температура затвердіння клею може бути в умовах від кімнатної температури до 350°C. При затвердженні в умовах підвищеної температури важливим є, щоб нагрівання було рівномірним у межах всього з'єднання. Охолодження клейового з'єднання слід проводити плавно. Нагрівання може бути здійснене у печах електричного опору, індукційним методом, інфрачервоним опроміненням та ін.
Важливим технологічним параметром є тиск склеювання, що визначається типом клею, що використовується, видом і розміром склеюваних поверхонь та ступенем підгонки їх одна до одної. Тиск створюється для фіксації деталей склеювання під час затвердіння, забезпечення повнішого контакту поверхонь склеювання та змочування їх клеєм. Тиск регламентується технічною документацією на клей і не повинен перевищувати вказану величину. Для створення тиску при склеювання використовується наступне обладнання: гідравлічні преси, гідравлічні мішки, вантажі, струбцини, вакуумні мішки, автоклави.
4.5 Паяння
Паяння (лютування) – процес утвору з’єднання з міжатомними зв’язками шляхом нагрівання матеріалів, що лютуються нижче за температуру їхнього топлення, їхнього змочування припоєм, затікання припою в зазор між деталями з наступною його кристалізацією.
Переваги лютування:
дозволяє з'єднувати метали в будь-якому сполученні;
з’єднання можливо за будь-якої початкової температури металу, що його лютують;
можливе з'єднання металів із неметалами;
паяні з'єднання легко роз'ємні;
точніше витримується форма й розміри виробу, бо основний метал не топиться;
дозволяє одержувати з'єднання без значних внутрішніх напружень і без короблення виробу;
підвищена продуктивність процесу дозволяє лютувати за один прийом велику кількість виробів;
культура виробництва; можлива повна механізація та автоматизація.