
- •Передмова
- •Тематичний план
- •Тема № 1: центр ваги тіла.
- •1. Історія виникнення та становлення технічної механіки.
- •2. Загальні поняття статики.
- •2.1 Аксіоми статики
- •3. Момент сили.
- •4. Центр паралельних сил. Центр ваги тіла.
- •4.1 Рівнодіюча систем двох паралельних сил, які не утворюють пару
- •4.2 Центр паралельних сил
- •4.3 Центр ваги твердого тіла
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 2: закон гука. Випробування матеріалів.
- •1. Основні задачі опору матеріалів.
- •2. Поняття про деформацію. Основні допущення та гіпотези.
- •3. Види деформації.
- •3 .1 Деформація розтягання-стискання
- •3 .2 Деформація зсуву (зрізу)
- •3.3 Деформація кручення
- •3.4 Деформація згинання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 3. Згин.
- •1. Загальні поняття.
- •2. Внутрішні силові фактори при згині.
- •3. Нормальні напруження при згині.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 4. З’єднання деталей.
- •1. Основні поняття та визначення, класифікація машин.
- •2. Кінематичні пари та ланцюги.
- •1. Класифікація з’єднання деталей.
- •2. Рухомі з’єднання.
- •3. Нерухомі роз’ємні з’єднання.
- •3.1 Різьбові з’єднання.
- •3.2 Штифтове з’єднання
- •3.3 Шпонкове з’єднання
- •3.4 Шпільцове з’єднання
- •4. Нерухомі нероз’ємні з’єднання.
- •4.1 Заклепкове з’єднання
- •4.2 Зварювання деталей
- •4.4 Склеювання.
- •1. Підготовка поверхонь під склеювання.
- •2. Спосіб нанесення клею.
- •3. Твердіння клею.
- •4.5 Паяння
- •4.6 Пресове з’єднання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 5: передачі обертового руху.
- •1. Класифікація передач обертового руху.
- •2. Передаточне (передавальне) число.
- •3. Фрикційна передача.
- •1. Загальна характеристика зубчастих передач.
- •2. Матеріали для виготовлення зубчастих передач.
- •1. Загальна характеристика зубчастих колес.
- •2. Циліндричні зубчасті колеса.
- •3. Конічні зубчасті колеса.
- •4. Рейкова передача (Кремальера).
- •1. Загальна характеристика черв’ячної передачі.
- •Переваги:
- •Недоліки:
- •2. Матеріали для виготовлення черв’ячної передачі.
- •1. Загальна характеристика пасових передач.
- •2. Класифікація пасових передач.
- •3. Розрахунок пасових передач.
- •Геометричні характеристики
- •Кінематичні характеристики
- •Силові характеристики
- •1. Кулачковий механізм.
- •2. Мальтійський механізм.
- •3. Храповий механізм.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема № 6: вали, осі, підшипники та муфти.
- •1. Загальна характеристика осі.
- •2. Загальна характеристика валів.
- •3. Матеріали для виготовлення валів.
- •1. Загальна характеристика підшипників (вальниць).
- •2. Підшипник (вальниці) ковзання.
- •3. Підшипники (вальниці) кочення.
- •Приклади вальниць кочення подані у таблиці 13.1.
- •Вальниці кочення
- •4. Загальна характеристика муфт.
- •Питання для самоконтролю
- •Перелік питань до заліку
- •Рекомендована література
1. Класифікація з’єднання деталей.
З'єднання деталей — вид зв’язку між деталями у вузлах, складальних одиницях, механізмах. Класифікація типів з’єднання деталей подана на рис. 5.1.
Рисунок 5.1 – Класифікація типів з’єднання деталей
Рухомі з’єднання – це з'єднання, що допускає вільне взаємне зміщення з'єднувальних елементів без деформування і порушення цілісності зв'язків за певним числом ступені свободи. До рухомих з'єднань відносяться:
шарніри — з'єднання, що забезпечують взаємне обертання деталей навколо спільної осі або точки з одним, двома чи трьома ступенями свободи обертального руху;
гвинтова передача — з'єднання ходового гвинта і гайки, що перетворює обертовий рух у лінійний осьовий;
підшипникові вузли — з'єднання для забезпечення обертального руху валів та коліс;
з'єднання у направляючих для забезпечення руху у поступальних кінематичних парах (повзун та направляюча у механізмі голки швейної машини).
Нерухомі з’єднання – це з’єднання, у яких деталі не можуть рухатися одна відносно другої.
Нерухомі з’єднання деталей і вузлів поділяють на дві основні групи: роз’ємні і нероз’ємні.
Роз’ємними називають з'єднання, які можна неодноразово розбирати і знову збирати без руйнування або істотних ушкоджень з’єднуваних елементів. До таких з'єднань відносяться:
різьбові;
клинові;
штифтові;
шпонкові;
шлицьові (зубчасті).
Нероз’ємними називають такі з'єднання, розбирання яких неможливе без руйнування з‘єднуваних елементів. До них відносяться:
заклепкові;
зварні;
клейові;
паяні;
пресові (з'єднання з натягом).
Вони забезпечуються силами молекулярного зчеплення (зварні, паяні і клейові), механічними засобами (заклепкові, з натягом) або силами тертя.
2. Рухомі з’єднання.
Шарні́р (фр. charnière, нім. Scharnier) — рухоме з'єднання тіл (наприклад, деталей механізму) чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти або обертання їх, зазвичай на обмежені кути.
Класифікація шарнірів:
Циліндричний шарнір в теорії машин і механізмів називається обертовою кінематичною парою та виконується у вигляді цапфи, що обертається у підшипнику ковзання чи кочення.
Сферичний (кульовий) шарнір в теорії машин і механізмів називається сферичною кінематичною парою і виконується у вигляді кулі, що входить в кульову виточку, або у вигляді сферичного підшипника кочення.
Універсальний (карданний) шарнір (шарнір не рівних кутових швидкостей або асинхронний шарнір), що складається з двох чи трьох послідовно сполучених циліндричних шарнірів, осі обертання котрих перетинаються в одній точці і дозволяють передавати обертання між валами, що перетинаються під змінним кутом до 40-45°.
Шарнір рівних кутових швидкостей (синхронний шарнір) дозволяє обертовому валу передавати крутний момент під змінним у часі кутом, з постійною швидкістю обертання й без суттєвих варіацій тертя. До цього типу відносяться подвійний карданний шарнір (карданний вал), кульковий шарнір з радіальними ділильними рівцями («Бірфільд», «Рцеппа»), сухариковий шарнір та ін.
Шарніри дуже поширені в техніці, і бувають багатьох видів, починаючи від дверних і віконних завіс, і аж до розвідних мостів, які виконані на принципах шарніру. Шарніри використовуються не тільки в механізмах машин, але і в будівельних конструкціях (фермах) з метою розвантаження елементів від згинаючих зусиль і зменшення температурних напружень. Шарнір рівних кутових швидкостей використовується у приводах коліс автомобільної техніки.