7. Вексельні розрахунки

Одним з найважливіших інструментів розрахунків (і кредиту­вання), які використовуються в міжнародній торгівлі та у вітчизняній практиці, служить вексель.

Вексель цінний папір, що містить безумовне абстрактне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Існують два основних види векселів:

• соло-вексель (простий) боргове зобов'язання однієї особи сплатити вказану суму іншій особі;

• тратта (переказний) (bill о/ exchange, draft) безумовна пропозиція однієї особи, адресована іншій особі, сплатити в приточений термін третій особі певну грошову суму. У міжнарод­них розрахунках найчастіше використовується переказний вексель (тратта).

Просту форму грошовою зобов'язання (простий вексель) при міжнародних розрахунках використовують значно рідше (див. додаток № 19) ніж переказний вексель Простий вексель виставляє не кредитор, а боржник (векселедавець), який бере на себе зобов'яза­ння сплатити кредитору певну суму грошей в обумовленому місці у визначений термін.

Форма векселя мас важливе значення, оскільки при її недотриманні вексель втрачає силу зобов'язання (див. зразок простого перс казною векселя в додатку № 20). Реквізитами векселя (тратти) є:

• вексельна позначка (мітка), тобто визначення документа як векселя (Bill of Exchange, Wechsel letter de change);

• сума векселя (безумовна вказівка виписати певну суму грошей),

• назва трасата (боржника);

• строк платежу;

• місце платежу;

• ремітент (отримувач);

• дата і місце складання векселя;

• підпис векселедавця (кредитора).

Вексель є абстрактною угодою, так як не вказується матеріальна основа боргу. Звідси випливає, що предметом вексельного зобов'я­зання завжди є гроші, а не товари і не цінні папери. Роблячи пропозицію платнику (трасату) здійснити платіж по векселю, векселедавець (трасант) також вступає в зобов'язуючі відносини ремітентом, оскільки у випадку відмови трасата викопати пропо­зицію трасанта останній сам повинен здійснити платіж по векселю. Згода трасата заплатити по векселю оформляється у вигляді акцепту. Платник може обмежити акцепт частиною суми, тоді за рештою суми вексель може бути не прийнятий.

Схема обігу переказного векселя виглядає так (див. рис. 5.6.):

Рис. 5.6. Схема обігу переказного векселя

фірма X постачає товар фірмі У, а та, в свою чергу, свій товар - фірмі 2. До здійснення розрахунків фірма У виявляється одночасно і дебітором (перед X), і кредитором (перед 2). Фірма У може пустити в обіг переказний вексель, де пропонує фірмі 2 у певний термін і в певному місці виплатити певну суму X. Фірма У відсилає тратту фірмі 2 для акцепту і акцептовану тратту (вексель) передає фірмі X Фірма X, реалізуючи вексель, отримує платіж. Ланцюжок передач векселя може бути і довшим і виявитися замкнутим.

Термін платежу за векселем повинен бути одним для всієї вексельної суми. Вексель без вказівки терміну платежу розгляда­ється як такий, що має сплачуватись при пред'явленні.

Кредитор має три шляхи використання векселя:

• тримати до настання терміну оплати;

• використати для погашення своїх боргових зобов'язань;

• продати комерційному банку (облікувати вексель).

Перший спосіб очевидний. Другий шлях представляє собою передачу прав за векселем. Він здійснюється шляхом нанесення передавального запису на звороті векселя (або алонж) - індосаменту. Особа, яка поступається правами, називається індосантом, а особа, яка їх отримує, - індосатом. Здійснення індосамента дорівнює по правовим основам видачі нового векселя, тому індосат отримує самостійне право вимоги.

Вексель може виписуватись у будь-якій валюті. Але, як правило, він виписується в валюті країни, в якій має здійснюватись платіж. Вексель може бути виданий і в валюті іншої країни з оплатою в валюті країни платежу.

Застосування векселів у зовнішньоторгових розрахунках підприємств може обмежуватися валютним законодавством.

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми національного і міжнародного права. Так, у 1930 р. у Женеві ряд країн прийняли "Однотипний вексельний закон". На його осіни держави - учасниці угоди, у т.ч. колишній СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство. Самостійну групу, утворюють країни чиє вексельне законодавство не належить до інших систем. Тому в міжнародних розрахунках враховують нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн. У зв'язку з орієнтацією України до ЄС в Україні ведеться робота по наближенню вексельного законодавства до європейських стандартів.

Для здійснення міжнародних розрахунків із своїми закордонними партнерами резидент мас право:

• здійснити переказ із свого валютного рахунку, відкрито, в банку;

• купити валютні кошти на міжбанківському валютному ринку;

• отримати в банку кредит в іноземній валюті для виконання зобов'язань за імпортним контрактом.

Вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу Він є лише представником справжніх грошей. Тому у міжнародній практиці прийнято, що боржник-трасат зобов'язаний письмові підтвердити свою згоду провести платіж за векселем в зазначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт здійснюється у вигляді надпису на лицевому боці векселя і підписують акцептом (зразок акцепту див. в додатку № 21). Печатку під акцептом не ставлять. Акцепт грати може бути загальним чи обмеженим.

Обмежений (частковий) акцепт - це письмове погодження боржника сплатити тільки частину суми, вказаної і тратті.

Необхідність акцепту тратти зумовлена тим, що обов'язок трасата сплатити її виникає тільки після акцепту. Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи у банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає де них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, повинні бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти.

За умови, що тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банкові з дорученням видати її експортеру тільки після отримання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.

Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський цент використовують для дострокової негоціації тратти.

Негоціація тратти - це продаж векселя векселедержателем банкові до настання строку платежу за векселем.

При ньому векселедержатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після вирахування відсотка за негоціацію та банківського збору. Після цього банк може у вказаний мін пред'явити трасату вексель до оплати.

Більш надійною гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими векселями, у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль виступає вексельним, поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем. Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми через аваль. Це забезпечення дається третьою особою або навіть однією з осіб, що підписали вексель.

Отже, аваль - вексельна порука, в силу якої особа (аваліст), яка здійснила її, переймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання будь-якою зобов’язаною за векселем особою акцептантом, векселедавцем, індосантом.

Аваль здійснюється:

• при видачі векселя або на будь-якому іншому етапі його обігу. Банк може здійснювати авалювання векселя па підставі договору з будь-якою зобов'язаною за векселем особою.

• лише після ґрунтовної перевірки його юридичної та економічної надійності. Аваль не втрачає своєї сили внаслідок недійсності зобов’язання, за яке вій був наданий (недійсності підпису юридичної особи, її фінансової неспроможності тощо).

Аваль дається на векселі або на додатковому аркуші; а може бути даний і на окремому аркуші, з зазначенням місця його видачі. Він виражається словами «вважати за аваль" або будь-якою іншою рівнозначною формулою. Підписується тим, хто дає аваль. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовій стороні переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки, він вважається виданим за векселедавця.

Юридична особа, яка бажає заручитись поручительством звертається в банк, де проводиться його розрахунково-касове обслуговування.

Документи, які подає клієнт для прийняття рішення про представлення авалю:

• заява;

• оригінали векселів, які надаються до авалю

• реєстр векселів

• копії засновницьких документів

• баланс та звіт про фінансові результати за останній звітний період

• довідку про стан розрахункового рахунку

• документ, що підтверджує товарний характер векселів

• картку із зразками підписів та печатки, якщо клієнт обслуговується в іншому банку

До прийняття рішення про можливість надання авалю вказані документи залишаються у розпорядженні відповідального праців­ника банку. В обмін на прийняті векселі банк видає розписку. Не пізніше робочого дня, слідуючого за днем звернення за вексельним поручительством, банк повинен повідомити клієнта про своє рішення.

Надається аваль тільки по векселям, що видаються (акцептуються) в оплату за продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Не рекомендується надавати аваль по векселям:

• недоміцильованим;

• строком платежу за пред'явленням, якщо не визначений строк його пред'явлення;

• строком більше шести місяців з моменту пред'явлення;

• юридичних осіб, векселі яких опротестовувались за останній рік.

Вексель вважається оборотним фінансовим документом. З передачею векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передачу векселя здійснюють простим врученням чи за допомогою передавального надпису (індосаменту). Такий надпис ставлять на зворотньому боці векселя, його підписує індосант.

Якщо індосамент здійснюють у вигляді передавального надпису з відмовою від відповідальності, що випливає з тратти роблять надпис "Без обороту на мене", а передавальний надпис називають безоборотним індосаментом.

Переказний вексель, виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо векселе­давець помістив у переказному векселі слова "не за наказом " або будь-який рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Основні вимоги до індосаменту:

• здійснюється на користь платника, незалежно від того, чи акцептував він вексель чи ні, або на користь векселедавця, або на користь будь-якої іншої зобов'язаної за векселем особи. Ці особи можуть у свою чергу індосувати вексель.

• має бути простим і нічим не обумовленим. Будь-яка обме­жуюча його умова вважається ненаписаною. Частковий індосамент с недійсним. Індосамент на пред’явника має силу бланкового індосаменту.

• має бути написаний на векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонж). Він повинен бути підписаний індосантом,

• може не вміщувати зазначення особи, на користь якої він зроблений, або він може складатися з одного підпис індосанта (бланковий індосамент). У цьому останньому випадку індосамент для того, щоб мати силу, мас бути написаний на звороті векселя або на додатковому аркуші.

У разі використання додаткового аркушу, індосамент новина бути приєднаний до векселя клеєним способом. При цьому, індосамент, що розміщується першим на додатковому аркуші, повинен починатись на векселі і закінчуватись на додатковому аркуші, а печатка мас розміщуватись на з єднанні векселя та додаткового аркуша.

Індосамент переносить усі права, що випливають з переказного векселя. При бланковому індосаменті, то векселедержатель може:

• заповнити бланк або на своє ім'я або на ім'я якої-небудь іншої особи;

• індосувати в свою чергу вексель через бланк або на ім’я якої-небудь іншої особи;

• передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не здійснюючи індосаменту.

Коли індосамент містить застереження "валюта до отримання", "'на інкасо", "як довіреному'' або будь-яке інше застереження, яке мас на увазі просте доручення, векселедержатель може, здійснювати всі права, що випливають з переказного векселя, але індосувати його він може лише шляхом передоручення. Зобов'язані особи можуть у такому разі заявляти проти векселедержателя лише такі заперечення, які могли б бути протиставлені індосату. Доручення, яке вміщується в передорученому індосаменті, не припиняється у зв'язку зі смертю передоручителя або настанням його недієздатності.

Коли індосамент вміщує застереження "валюта в забезпечення" "валюта під заставу" або інше якесь застереження, що мас на увазі заставу, векселедержатель може здійснювати всі права, що випли­вають з переказного векселя, але поставлений ним індосамент маг силу лише як передоручений індосамент. Зобов'язані особи не можуть заявляти проти векселедержателя заперечень, ґрунтуються на їх особистих ставленнях до індосанта, якщо тільки векселедержатель, одержуючи вексель, не чинив свідомо на шкоду божнику.

Якщо індосамент здійснений після строку платежу, то він має ті мі наслідки, що і попередній індосамент. Однак індосамент, здійснений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для здійснення опротестування, має наслідки лише звичайної цесії. Оскільки протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається здійсненим до закінчення строку, встановле­но для здійснення опротестувати.

Векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть бути тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства України.

Видаються векселі лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України. Видача та індосамент векселів за межі України не допускається.

У векселі, який підлягає оплаті строком за пред'явленням або у значений час від пред'явлення, векселедавець може обумовити, що на вексельну суму будуть нараховуватись відсотки. У будь-якому іншому векселі така умова вважається ненаписаною.

У векселі має бути вказана відсоткова ставка. При відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нарахову­ються від дня його складання. Якщо на векселі не вказана дата, то відсотки нараховуються від дня його складання.

Правила, що застосовуються до векселя:

• якщо сума векселя позначена і прописом, і цифрами, то у випадку розбіжності між цими позначеннями вексель має силу на суму, поточену прописом

• якщо у векселі сума позначена кілька разів (або прописом або цифрами), то у випадку розбіжності між цими позначеннями вексель має силу лише на меншу суму

• кожний держатель векселя мас право знімати з нього копи Копія мас точно відтворювати оригінал з індосаментами і усіма іншими позначками, які на ньому є. Вона повинна вказувати, до якого місця вона доведена. Копія може бути індосована та авальована у тому самому порядку і з тими самими наслідками, що й оригінал. У копії повинна бути вказана особа, в руках якої знаходиться оригінал документ) Остання зобов'язана вручити зазначений документ законному держателю копії. Якщо на оригіналі після останнього індосаменту, зробленого до зняття копії, є застереження "починаючи звідси індосування дійсне лише па копії" або будь-яка інша рівнозначна формула, то індосамент, поставленій після цього на оригіналі, є недійсним

• векселі подаються в банк з реєстром, форма якого встановлюється головним банком. Розташовуються векселі реєст­рах у порядку строків їх оплати, починаючи з найближчого. Групують векселі у різні реєстри: в одні вносять векселі, які мають бути оплачені у місці здійснення операції, а в інший іноземні векселі

• держатель векселя при внесенні векселя до реєстру робить іменний індосамент на користь банку

• на лицьовій стороні векселя ставиться штамп "прийняти до врахування ", "іногородній "

• вексель повинен містити усі реквізити .які встановлені пунктами 1 і 75 "Положення про переказ ний і простий вексель", розробленого на основі "Однакового вексельного закону "

• якщо вексель написаний іноземною мовою, то приймаючи його до врахування або в заставу банк повинен вимагати завірений нотаріусом переклад векселя тощо