2.4. Громадська думка і політика

В. Здоровега визначає головну специфічну функцію публіцистики — формувати громадську думку, і робить висновок, що публіцистика і громадська думка повинні бути подібні за своєю структурою.

ЗМІ – основний чинник, який формує громадську думку. Вона формується на мітингах, страйках, чутках. Російський професор Фарукшин підкреслив, що жодне політичне рішення не може розраховувати на успіх, якшо про його напрацюванні не була врахована громадська думка. Існує тісний зв'язок між гром.думкою і політ. культурою суспільства. А політична культура формується в певний момент певним політичним середовищем. Політична культура у перехідні моменти виступає гальмуючим фактором. Тому якщо у суспільстві назріли реформи, а суспільство не сприймає, бо неготове, то є підстави стверджувати, що ЗМІ не справляються із завданням. Громадська думка фіксує насамперед сприйняття дійсності через призму масової свідомості. В ній віддзеркалюються як спільні, так і специфічні інтереси класів, національних, професійних, духовних та інших спільностей, у цілому суб'єктів політичного процесу. Основними каналами вияву громадської думки є референдум, опитування населення, збори, маніфестації, всена¬родні обговорення. Особливе значення мають засоби масової інформації. В сучасній політології вони розглядаються як один із найважливіших інструментів завоювання і здійснення влади.

2.5. Портрет політичного лідера в журналістиці.

«Щасливий той народ, який народжує героїв» - Б. Брехт

Якщо народ не має політ. лідерів, то ними стають поети та письменники. Політичні трупи – люди, які не мають впливу. Портрет політика – різновид нарису, який має ревізіоністський характер та велику частку суб’єктивізму.

Дженінгтон ділить всіх політиків на 3 категорії:

• Супермени – як політ.діяч велика людина, яка ламає старі порядки сміливо йде на реформаторські заходи, яка здатна провокувати нові цінності і впроваджувати їх в нове суспільство – реформатори.

• Герої – лідери, які скеровують діяльність на те, щоб якнайбільше значних і шляхетних справ втілити в життя.

• Принци – політ.лідери, які ідуже задоволені своїм статусом, гордяться що займають цю посаду в суспільстві але не переймають результат діяльності, головне, щоб втриматись на цій посаді.

М. Вебер. 5 критеріїв, в яких формується політ.лідер.:

1) наявність кризової ситуації, у якій лідер зявляється як рятівник (месія нації)

2) наявність соратників, послідовників певної організованої сили, на яку лідер міг би зробити опору в критичний момент.

3) особисті якості лідера – харизматична особа.

4) революційний характер способу мислення лідера.

5) має пам’ятати, що не завжди

Юрій Луканов «Третій президент. Політ.портрет Л.Кучми»

Тема 3. Змі і держава

3.1. Вплив змі на формування функцій політичної влади в Україні.

Політична влада – це державна влада (законодавча, виконавча, судова) і влада політичних партій та організацій. Здійснюється на трьох рівнях: державою, політ.партіями і гром.об’єдн. і місцевим самоврядув.

ЗМІ забезпечують зв’язок між ними та громадськістю. Крім того, завдання ЗМІ – конструктивна критика політичного процесу та формування громадської думки. Остання може суттєво вплинути на затвердження в країні певної форми політичної влади. Форми політичної влади: парламентська, президентська, президентсько – парламентська і парламентсько-президентська;

Ознаки парламентської: (Італія, Швейцарія, Німеччина, Австрія)

-дуалізм виконавчої гілки влади;

-наявність засобів взаємного впливу між урядом та парламентом;

-президента обирає парламент;

-участь президента у формуванні уряду – мінімальна;

-акти, що видає президент чинні лише після схвалення їх певною кількістю міністрів;

Ознаки президентської:

- президент обирається прямим, рівним, таємним голосуванням;

-президент має право вето

-президент виконує функції глави держави та уряду;

-президент не володіє законодавчою ініціативою;