4. Ліцензування експортно-імпортних операцій

У процесі здійснення експортно-імпортних операцій в Україні може запроваджуватись режим ліцензування, який буває автоматич­ним та неавтоматичним.

Автоматичне ліцензування — це комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визна­ченого періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлю­ються кількісні або інші обмеження.

Неавтоматичне ліцензування — це комплекс дій органу виконав­чої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встанов­люються кількісні або інші обмеження.

Він здійснюється в разі:

• різкого погіршення розрахункового балансу країни, якщо не­гативне сальдо його перевищує 25% від загальної суми валют­них вимог України;

• досягнення встановленого рівня зовнішньої заборгованості;

• значного порушення рівноваги за певними товарами на вну­трішньому ринку України. Це стосується насамперед сіль­ськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів народного спо­живання першої необхідності;

• необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві;

• необхідності здійснити заходи у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;

• порушення суб’єктом ЗЕД правових норм цієї діяльності (за­проваджується як санкція режиму ліцензування).

Запровадження режиму ліцензування приймається Верховною Радою України. Ліцензії видаються Міністерством економіки Укра­їни, а також відповідним підрозділом обласної чи міської (у м. Києві та м. Севастополі) державною адміністрацією на підставі заявок су­б’єктів ЗЕД.

Заявка на ліцензію має такі реквізити:

• номер заявки;

• офіційне найменування суб’єкта ЗЕД та номер свідоцтва учас­ника ЗЕД;

• найменування та код товару;

• шифр та назва країни, в яку товар експортується або з якої він імпортується;

• строк дії;

• кількість або вартість товару, одиниця виміру товару;

• митниця;

• повне найменування та адреса покупця і продавця;

• вид угоди;

• валюта платежу, ціна товару;

• погодження;

• ім’я керівника подавця, орган, який видає ліцензію;

• особливі умови ліцензії

Рішення щодо заявки на ліцензію реєструється в Державному реєстрі експортних та імпортних ліцензій. У разі відмови у видачі лі­цензії, рішення, яке має бути мотивованим, надсилається подавцю в письмовій формі.

За видачу ліцензії стягується державний збір. Його розмір вста­новлюється Кабінетом Міністрів України.

Щороку Кабінет Міністрів України встановлює перелік товарів, експорт чи імпорт яких підлягає ліцензуванню. У разі, якщо ліцензії не реалізуються суб’єктами підприємницької діяльності протягом установленого строку, їхня дія може бути продовжена.

5. Відповідальність підприємств за порушення у сфері зед

Підприємства несуть певну відповідальність за порушення в сфері ЗЕД. Порядок притягнення до відповідальності, здійснення та звільнен­ня від відповідальності визначається законами України [3, 9, 15, 18].

До українських підприємств та іноземних суб’єктів господарської діяльності застосовуються спеціальні санкції у випадку порушення валютного, митного, податкового, іншого законодавства, зв’язаного з їх зовнішньоекономічною діяльністю [29].

Види спеціальних санкцій такі:

• накладання штрафів (фінансові санкції);

• застосування режиму ліцензування;

• тимчасове зупинення ЗЕД.

Фінансові санкції (штрафи) накладаються у випадках несвоєчас­ного виконання або невиконання суб’єктом ЗЕД своїх обов’язків. Їхній розмір визначається відповідними положеннями законодавчих та нормативних актів України та/або рішеннями судових органів. Наприклад:

а) відповідальність за порушення митного законодавства перед­бачається у випадках:

• незупинки транспортного засобу, що переміщується через митний кордон України, у зоні митного контролю (до однієї мінімальної зарплати)^I;

• відправки транспортного засобу, який перебуває під мит­ним контролем, без дозволу митниці України (до однієї міні­мальної зарплати);

• причалювання до судна, яке перебуває під митним контролем, інших суден та плавучих засобів без дозволу митного органу України (до однієї мінімальної зарплати);

• неподання митному органу України необхідних для здійснення митного контролю документів на транспортні засоби (1-2,5 мі­німальних зарплат), а також документів на товари, валюту, цін­ності та інші предмети (2,5-10 мінімальних зарплат);

• неподання у митний орган України у визначений строк пред­метів, які перебувають під митним контролем і перевозяться з одного митного органу України в інший, а також документів на ці предмети (2,5-10 мінімальних зарплат);

• видавання без дозволу митного органу України або втрата предметів, які перебувають під митним контролем (2,5-10 мі­німальних зарплат з конфіскацією предметів, які є об’єктом правопорушення або без неї);

• переміщення предметів через митний кордон України з прихо­вуванням від митного контролю (300-1000 мінімальних зарп­лат з конфіскацією предметів або без неї);

• зберігання, перевезення або придбання предметів, які ввезені на митну територію України поза митним контролем чи з при­ховуванням від такого контролю, а також предметів, щодо яких надано митні пільги (2,5-10 мінімальних зарплат з кон­фіскацією таких предметів або без неї);

• недекларування предметів, які переміщуються через мит­ну територію України (2,5-10 мінімальних зарплат, з конфі­скацією чи без неї цих предметів);

• використання предметів, на які надано пільги щодо оподат­кування митом, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими були надані такі пільги, без дозволу митних органів (100-200 % су­ми мита, яка не сплачена у зв’язку з наданням пільг);

• несплата мита та митних зборів протягом установлених строків, а також інших дій, які спричинили несплату митних платежів (100-300 % суми несплати митних платежів);

б) відповідальність за порушення валютного законодавства пе­редбачається у випадках:

• дійснення операцій з валютними цінностями, які потребують ліцензування, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ. По­рушення порядку розрахунків (штраф у сумі, що еквівалентна сумі валютних цінностей, які були використані при розрахун­ках, перераховані у валюту України по обмінному курсу НБУ на день здійснення таких операцій);

• несвоєчасне надання, приховування, перекручення звітності про валютні операції, а також не виконання вимог щодо декла­рування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України (штраф у сумі, яку встановлює НБУ);

• порушення строків зарахування виручки на валютні рахунки резидентів (пеня у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки за кожен день прострочки, включаючи день сплати).

Індивідуальний режим ліцензування застосовується у випадках порушення суб’єктами ЗЕД положень Закону про ЗЕД, що встанов­люють певні заборони, обмеження або режим здійснення зовнішньо­економічних операцій з дозволу держави.

Тимчасове зупинення ЗЕД застосовується у випадках порушення Закону про ЗЕД, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам на­ціональної економічної безпеки чи привести до порушення міжнародних зобов’язань України, а також якщо суб’єкт ЗЕД, до якого раніше було застосовано санкцію, — індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не прийняв заходів щодо приведення своєї ді­яльності відповідно до вимог чинного законодавства у сфері ЗЕД.

Спеціальні санкції здійснюються центральним органом вико­навчої влади з питань економічної політики і поширюються на всі види зовнішньоекономічної діяльності. Вони діють до прийняття суб’єктами ЗЕД практичних заходів щодо усунення порушення чин­ного законодавства у сфері ЗЕД.

Семінар № 5. Умови реалізації зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Мета й завдання заняття: визначити базові організаційно-правові умови реалізації ЗЕД підприємства , особливості їхнього застосування.

План

1. Мотивація ЗЕД підприємства.

2. Критерії оцінювання підприємства для застосування режиму сприяння ЗЕД.

3. Організаційно-правова структура ЗЕД підприємства.

4. Запровадження режиму ліцензування зовнішньоторговельних операцій.

5. Спеціальні санкції за порушення у сфері ЗЕД.