1. Види способів забезпечення зобов’язань. Види способів забезпечення зобов’язань, що не передбачені Цивільним кодексом України

Цивільне законодавство передбачає певні правові важелі, які дозволяють впливати на несправного боржника, що не виконує своїх зобов’язань, і отримати задоволення, незважаючи на його заперечення. Ці важелі є способами забезпечення зобов’язань.

Види (способи) забезпечення виконання зобов’язань – це сукуп­ність заходів, за допомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання під загрозою вчинення певних дій, які зумовлять настання негативних наслід­ків майнового характеру для боржника незалежно від того, чи понесе кредитор збитки фактично.

Завдання, які покладаються на види забезпечення виконання зобов’язання:

1. попередити потенційного правопорушника про негативні наслідки, які можуть настати у разі невиконання чи неналеж­ного виконання договірного зобов’язання;

2. створити кредитору можливості для задоволення його ін­тересів у випадку невиконання зобов’язання;

3. усунути негативні наслідки, як можуть настати для кре­дитора у зв’язку з невиконанням зобов’язання.

ЦК передбачає такі види забезпечення виконання зобов’язань:

1. неустойка (штраф, пеня);

2. застава;

3. порука;

4. завдаток;

5. гарантія;

6. притримання.

Метою способів забезпечення є надати кредитору додаткову можливість отримати належне йому за зобов’язанням. Забезпечення зобов’язання зумовлює виникнення поряд з основним зобов’язанням нового зобов’язання, яке є додатковим до ос­новного, тобто має акцесорний характер.

Оскільки способи, які забезпечують виконання зобов’язань, вста­новлюються в інтересах кредитора, то в разі відступлення вимоги (заміна кредитора у зобов’язанні) до нового кредитора переходять також усі права, які забез­печують виконання зобов’язання.

У результаті переведення боргу діють лише ті способи забезпечення зобов’язань, які стосуються зобов’язань між кредитором і боржником (неустойка, завдаток), а не між ними і третіми особами (порука, гарантія, майнова порука).

Способи забезпечення виконання зобов’язань класифікуються за такими підставами:

1. за кількістю учасників:

   1. двосторонні (кредитор, боржник);

   2. багатосторонні (кредитор, боржник, третя особа - гарант, поручитель).

2. за підставами встановлення:

   1. встановлені як законом, так і договором (неустойка, застава, завдаток, притримання);

   2. встановлені виключно договором (порука, гарантія);

3. за формою:

   1. проста письмова (неустойка, порука, застава, гарантія);

   2. нотаріальна (застава нерухомості, транспортних засобів);

4. за процедурою задоволення інтересів кредитора:

   1. стягнення проводиться з майна боржника, яке перебуває у кредитора (застава, притримання);

   2. проводяться грошові стягнення (неустойка);

   3. до відповідальності притягаються треті особи (поручи­тель, гарант).

Вибір способу забезпечення виконання в багатьох випадках залежить від суті зобов’язання або може передбачатися імпера­тивною нормою закону.

Наприклад, для зобов’язань, які виникають з договору позики чи кредитного договору, характерними спосо­бами забезпечення є застава, гарантія, порука. Зобов’язання щодо виконання робіт чи надання послуг зазвичай забезпечу­ються неустойкою, зобов’язання за участю громадян, що вини­кають із договорів відчуження майна – завдатком.

Перелік видів забезпечення зобов’язань, що міститься у першій частині статті 546 ЦКУ, не є вичерпним. Відповідно до частини другої цієї статті договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 199 ГКУ зобов’язання суб’єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом. А статтею 201 ГКУ передбачено загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов’язань, які реалізуються шляхом зобов’язання суб’єктами господарювання, які залучають кошти або цінні папери громадян і юридичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави.

Відповідно до ст. 31 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми.

Платіж за векселем забезпечується наданням держателю векселя права регресу. Відповідно до ст.47 УВЗ всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов’язаними перед держателем. Відповідно до ст. 7 УВЗ якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов’язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов’язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов’язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

До способів забезпечення зобов’язань відносяться також:

• акредитив – це умовне грошове зобов’язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями особи - наказодавця акредитива (та від його імені) або від власного імені, здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної ним особи бенефіціара або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива. (Постанова НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» від 03.12.2003 № 514). Відносини акредитива регламентуються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (редакція 1993 р., публікація Міжнародної Торговельної Палати № 500);

• інкасування (інкасо) – це здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах (Постанова НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22). Також Уніфіковані правила по інкасо Міжнародної торговельної палати № 322 від 01.01.79, у редакції 1995 року.

Деякі автори до способів забезпечення зобов’язань відносять укладання договорів під відкладальною, або скасувальною обставиною (ст.212 ЦКУ).

До договірних способів забезпечення зобов’язань відносять Escrow- угоди, тобто угоди за посередництва escrow-гаранта, який отримує кошти від однієї сторони угоди та передає їх іншій стороні лише за умови виконання тою своїх зобов’язань за основною угодою.