4. Договір перевезення пасажира

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити вста­новлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення (ч. 1 ст. 910 ЦК).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний (перевезення пасажира) або реальний (перевезення багажу), відплатний. Має публічний характер.

Форма договору: усна – у разі попереднього продажу квитка, або шляхом вчинення конклюдентних дій – посадка пасажира при подачі транспортного засобу.

Сторони договору: пасажир – фізична особа (як при перевезенні пасажира, так і його багажу) та перевізник (транспортна організація, яка належить, як правило, до транспорту загального користування).

Предмет договору: надання послуг, пов’язаних із перевезенням.

Пасажир має право:

1. одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

2. провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;

3. купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;

4. перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах, встановлених транспортними кодексами (статутами) тощо.

Пасажир зобов’язаний:

1. сплатити за проїзд;

2. дотримуватися громадського порядку, правил користування транспортними засобами;

3. дбайливо ставитися до майна транспортної організації.

ЛЕКЦІЯ 15

Тема : Кредитно-розрахункові відносини. Договір позики

1. Поняття кредитно-розрахункових правовідносин та види розрахунків

2. Форми безготівкових розрахунків

3. Договір позики: поняття та елементи

4. Форма договору позики

5. Права та обов’язки сторін в договорі позики

1. Поняття кредитно-розрахункових правовідносин та види розрахунків

Кредитно-розрахункові правовідносини – це відносини, що виникають в процесі здійснення розрахунків як за рахунок власних, так і за рахунок запозичених коштів, у безготівковому порядку через кредитні установи. Підставою їх правового регулювання є Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III.

Основний зміст розрахункових правовідносин розкривається в принципах, на яких ґрунтується організація безготівкових розрахунків, а саме:

1. усі підприємства та організації зобов’язані зберігати свої кошти – як власні, так і позикові – на рахунках в установах банку, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком ліміту;

2. розрахунки між підприємствами й організаціями здійснюються, як правило, безготівковим способом через банки;

3. безготівкові розрахунки проводяться за діючими формами розрахунків;

4. суб’єкти господарювання мають право вільного вибору умов про попередню оплату товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, закріплених у законодавстві;

5. платежі проводяться за рахунок коштів платника або за рахунок банківського кредиту;

6. списання коштів з рахунків клієнтів здійснюється тільки за їх розпорядженням, або за їх згодою (акцепту);

7. при проведенні розрахункових операцій банки контролюють додержання підприємствами, організаціями розрахункової та договірної дисципліни. До господарюючих суб’єктів, які порушують правила розрахунків, банки застосовують відповідні санкції.

У відносинах, що виникають між установами банків і власниками рахунків під час розрахунків, беруть участь, як правило, три суб’єкти (продавець, покупець-платник і банк). Сторони (банк і суб’єкти господарської діяльності) зобов’язані додержуватись закону і договірних умов.

Кредитно-розрахункові правовідносини регулюються як цивільно-правовими, так і фінансово-правовими нормами:

• договірні відносини і відносини між продавцем і покупцем, які укладають договори про продаж продукції, надання послуг або виконання робіт, при проведенні розрахункових операцій, а також відносини з приводу відкриття рахунків у кредитній установі, які регулюються цивільно-правовими нормами;

• відносини, що виникають внаслідок діяльності кредитних установ, регламентація прав і обов’язків власника рахунка і банку регулюються фінансово-правовими нормами і мають імперативний характер, що не дає змоги сторонам чинити за своїм волевиявленням.

Види розрахунків в залежності від уречевленності грошових коштів:

1. Готівкові розрахунки – це платежі грошовими знаками, що здійснюються підприємствами, підприємцями та фізичними особами за реалізовану продукцію і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією про­дукції та іншого майна.

2. Безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді⁶.