10. Умови виконання зобов’язання

Відповідно до статті 526 ЦКУ зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичай­но ставляться. Умовами виконання зобов’язання є:

1. Дотримання принципів реального та належного виконання зобов’язання.

2. Дотримання умов, встановлених договором та законом;

3. Відповідність правилам про форму правочинів, оскільки виконання зобов’язань вважається правочином. Документи, що фіксують результати виконання договорів (накладні, акти прийому-передачі, звірки тощо), дедалі частіше стають предметом судово­го розгляду;

4. При виконанні зобов’язання можуть застосовуватися звичаї ділового обороту;

5. Виконання зобов’язання має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості. Не припускається одностороння відмова від виконання зобов’язання або його одностороння зміна, за винятком випадків, передбачених угодою сторін або вказаних безпосередньо в законі.

11. Підстави звільнення від виконання зобов’язання

Відповідно до статті 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за пору­шення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Ці обставини звільняють від виконання зобов’язань. Підставами звільнення від виконання зобов’язань є:

1. Випадок. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, від­сутність у боржника необхідних коштів. Порушення зобов'язання за відсутності вини називається випадком.

2. Непереборна сила – це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. У комерційному обороті непереборна сила часто називається форс-мажором. Ця подія характеризується, по-перше, як зовнішня до діяльності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру). По-друге, надзви­чайність події, що стає непереборною силою, означає, що це не рядова, ординарна, звичай­на обставина, яка також може спричинювати певні труднощі для сторін.

3. Банкрутство. (Відповідно до статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів).

4. Недостатність майна спадкоємців (Відповідно до статті 1282 ЦКУ спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину).

5. Збіг строку позовних вимог (Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу).

ЛЕКЦІЇ 3 та 4

ТЕМА: Забезпечення виконання зобов’язань у цивільному праві України

1. Види способів забезпечення зобов’язань. Види способів забезпечення зобов’язань, що не передбачені Цивільним кодексом України

2. Поняття та види неустойки.

3. Порука та підстави її застосування.

4. Загальні положення про гарантію. Відмінності поруки від гарантії

5. Поняття та види застави