2. Поняття та особливості ренти

Рента – це інститут цивільного права, пов’язаний з відчуженням певного майна за плату (чи безоплатно) з метою отримання стабільного постійного доходу у вигляді рентних платежів. На відміну від договорів купівлі-продажу та міни, де сторони одразу отримують належне від контрагента, договір ренти є довгостроковим договором.

Особливості (специфічні ознаки) ренти:

1. зміст ренти полягає в обов’язку однієї сторони надати утримання іншій стороні, яке для останньої часто є єдиним джерелом одержання засобів існування;

2. відносини ренти мають триваючий, стабільний характер;

3. характерна ознака ренти – алеаторність (ризик, від лат. alea – гральна кістка, випадок), тобто існує ризик, що розмір рентних платежів буде більшим або, навпаки меншим за вартість відчуженого під виплату ренти майна;

4. у разі відчуження майна, що є предметом ренти, до набувача переходять обов’язки платника ренти.

ЦКУ виділяє два різновиди ренти: безстрокову (постійну) та строкову.

Особливості безстрокової ренти:

1. обов’язок виплачувати ренту не обмежується будь-яким строком, зокрема й строком життя або існування одержувача. Право одержання ренти може переходити у спадщину, а бо в порядку правонаступництва;

2. ризик випадкового знищення, або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно, несе платник ренти, а у разі передання за плату – платник має право вимагати припинення зобов’язання щодо виплати ренти або зміни умов виплати.

Особливості строкової ренти:

1. є підставою виникнення строкових зобов’язань під виплату рентних платежів протягом певного строку;

2. зобов’язання можуть припинятися лише платником ренти на загальних підставах;

3. випадкове знищення або випадкове пошкодження предмета ренти не звільняє платника ренти від обов’язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором.

3. Права та обов’язки одержувача ренти та платника ренти

Одержувач ренти зобов’язаний:

1. передати другій стороні (платникові ренти) у власність предмет ренти;

Одержувач ренти має право:

1. вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

   1. платник безстрокової ренти прострочив її виплату більше ніж на 1 рік;

   2. платник порушив свої зобов’язання щодо забезпечення виплати ренти;

   3. платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором;

   4. в інших випадках, встановлених договором ренти.

2. передати майно у власність платника ренти за плату або безоплатно;

3. вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти у разі розірвання договору ренти, якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно;

4. вимагати виплати річної суми ренти та вартості переданого майна у разі розірвання договору ренти, якщо майно було передано у власність платника ренти за плату.

Платник ренти зобов’язаний:

1. періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі;

2. застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором ренти, відповідно до умов договору;

3. сплатити одержувачеві ренти проценти, у випадку прострочення виплати ренти;

4. нести ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти.

Платник ренти має право:

1. відмовитися від договору безстрокової ренти;

2. відчужувати земельну ділянку чи нерухоме майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти;

3. вимагати припинення зобов’язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти.