
- •Хід заняття:
- •3.3. Забарвлення за методом Грама:
- •Алгоритм «Підготовка мікроскопа»:
- •Алгоритм «Мікроскопія препаратів»:
- •Алгоритм «Догляд за мікроскопом»:
- •Алгоритм «Дезінфекція рук»:
- •Інструкція до проведення практичного заняття №2
- •Хід заняття:
- •Інструкція по проведенню дезінфекції і стерилізації
- •Поживні середовища
- •Алгоритм «Посів на щільне поживне середовище бактеріологічною петлею»
- •Алгоритм «Посів петлею у рідке поживне середовище»:
- •Алгоритм «Посів тампоном на пластинчасті середовища»:
- •Алгоритм «Проведення посіву шпателем»:
- •Алгоритм «Взяття змивів з рук»:
- •Інструкція до проведення практичного заняття №3
- •Інструкція до проведення практичного заняття №09
- •Наказ моз України від 16.09.2011 р. №595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»
- •Календар щеплень
- •Інструкція до проведення практичного заняття №012
- •Інструкція до проведення практичного заняття №014
- •Організація роботи лабораторії особливо небезпечних інфекцій (оні)
- •Послідовність одягання і зняття протичумного костюму
- •Інструкція «Правила взяття матеріалу для дослідження при особливо небезпечних інфекціях»
- •Матеріал для дослідження
- •Лікування і профілактика особливо небезпечних інфекцій
- •Інструкція до проведення практичного заняття №016
- •Інструкція до проведення практичного заняття №018
- •Інструкція
- •Препарати для специфічної профілактики і терапії правцю, газової гангрени, ботулізму
- •Особливості взяття патологічного матеріалу, методи лабораторної діагностики сифілісу, лептоспірозу
- •Інструкція до проведення практичного заняття №020
- •Методи лабораторної діагностики
- •Інструкція до проведення практичного заняття №023
- •1. Інформація викладача:
- •Інструкція «Лабораторна діагностика вірусних інфекцій»
- •Методи культування вірусів:
- •Умови відбору матеріалу для дослідження і транспортування до вірусологічної лабораторії:
- •Взяття матеріалу та заходи безпеки під час роботи з матеріалом, що містить віруси
- •Алгоритм «Взяття назофарингіальних зразків при гострій респіраторній вірусній інфекції»
- •Підготовка матеріалу для транспортування до вірусологічної лабораторії:
Методи культування вірусів:
Запам'ятайте!
УВАГА! Віруси - є облігатними внутрішньоклітинними паразитами, тому вони можуть репродукуватись тільки в живій клітині. Виходячи з цього запропоновано три основні способи культивування вірусів:
1 - на лабораторних тваринах;
2 - курячих ембріонах;
3 - культурах клітин.
1 - лабораторних тварин
Використовують для виділення вірусів та їх ідентифікації з клінічного, секційного матеріалу в біологічних пробах та реакціях нейтралізації.
Для цього служать різноманітні види тварин: білі миші (дорослі та сосунки), гвінейські свинки, хом'яки, кролі, мавпи, яких можна заражати у мозок, парентерально, в очеревину, інтранозально, під шкіру, тощо. Залежно від виду збудника у піддослідних тварин розвиваються характерні ознаки ураження.
2 – курячі ембріони
Використовують для виділення вірусів та визначення їх виду, як правило, працюють з 5-12-14 даними ембріонами. Зараження проводять відкритим та закритим способами в алантоісну, інколи у сам ембріон або жовтковий мішок.
3 - культури клітини
Які використовують у вірусологічній діагностиці поділяють:
а) Первинні культури одержують з тканин людини або тварин при їх ферментативній обробці за допомогою трипсину. Вони чутливі до багатьох вірусів, їх можна одержувати в лабораторіях у будь-якій кількості. Найчастіше використовують культури нирок ембріона людини, нирок мавп, свиней, фібробласті курячих ембріонів.
б) Перещеплюванні культури - клітини, які набули здатності до необмеженого росту. Як правило вони є похідними пухлин людини або тварини. Їх вирощують у вигляді одношарових культур на поверхні скла у флаконах або суспензії. Використовують тканини культури (карцинома шийки матки), Нер-2 (карцинома гортані людини), КВ (карцинома ротової порожнини) та інші.
в) Диплодні культури - особлива група клітин одного типу, які витримують в лабораторних умовах до 100 пасажів, зберігаючи при цьому вихідний диплоїдний набір хромосом.
УВАГА! При розмноженні вірусів в тканинах культуру відбувають різноманітніші зміни. Усю сукупність їх називають цитопатичною дією (ЦПД) або цитопатичним ефектом. Одні віруси викликають повну деструкцію (руйнування) клітин - вірус поліомієліту, іншу - появу специфічних включень - вірус сказу, натуральної віспи.
ОСНОВНІ МЕТОДИ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ:
- Мікроскопічний;
- Вірусологічний;
- Серологічний;
- Біологічний;
- Молекулярно-генетичний.
МЕТОДИ ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКИ
- Імунолюмінесцентний;
- Імунофлуоресцентний;
УВАГА! Вірусологічні дослідження проводять в вірусологічних лабораторіях, які є у складі великих санітарно-епідеміологічних станцій.
Вірусологічна лабораторія - спеціальна практична установа, в якій проводяться вірусологічні, імунологічні і серологічні дослідження.
Основна вимога до вірусологічної лабораторії - створити такі умови, які забезпечують проведення досліджень при дотриманні стерильності й гарантують персоналу та оточуючим безпеку від можливого зараження.
Умови відбору матеріалу для дослідження і транспортування до вірусологічної лабораторії:
Відбір матеріалу для дослідження:
Відбирають матеріал у найбільш ранні строки від початку захворювання або відразу після смерті хворого. Також беруть проби у осіб, які контактували з хворим.
Відбирають матеріал у стерильний посуд в умовах максимально наближених до стерильних. Для транспортування матеріалу його вміщують у спеціальний контейнер з термоізоляцією (мішечки з льодом або танучий лід у пластикових пакетах), або у сумки-холодильник.
Матеріал до початку дослідження охолоджують у холодильнику при температурі 4°С, зберігають замороженим при температурі -20°С, а ще краще при -70°С.
До матеріалу, що відправляється до лабораторії, додають етикетку із визначення прізвища хворого, типу матеріалу і дати його відбору.
Транспортовані проби обов'язково супроводжуються випискою з карти стаціонарного хворого.
Тип проби визначається характером захворювання, тропністю збудника щодо певних органів і систем та періодом перебігу інфекційного процесу.
Змив з носової частини глотки і мазок з глотки: Для одержання змиву з носової частини глотки використовують 15-20 мл вірусного транспортного середовища (ВТС). Хворому рекомендують старанно протягом 1 хвилини прополоскати горло і зібрати змив у стерильний флакон.
Мазок із глотки беруть стерильними ватним тампоном, торкаючись ним до задньої стінки глотки, притримуючи язик шпателем. Тампон вміщують у 2-3 мл ВТС, споліскують і віджимають.
СПИННОМОЗКОВА РІДИНА: За допомогою спинномозкової пункції відбирають 1-2 мл рідини у стерильну пробірку.
КАЛ І РЕКТАЛЬНІ МАЗКИ: Проби калу відбирають протягом 2-3 днів у стерильні флакони з-під пеніциліну, заповнюючи їх на 1/4 об'єму. Флакони щільно закупорюють гумовими пробками. З одержаного матеріалу готують 10% емульсії, центрифугують, деконтамінують і до початку дослідження зберігають замороженими. Якщо кал зібрати неможливо, його замінюють мазками: ректальні тампони змочують ВТС і вводять у пряму кишку, після чого вміщують у флакони з ВТС.
КРОВ: Беруть стерильно шляхом венепункції в об'ємі 5-10 мл, дотримуючись запобіжних заходів, особливо під час пропасниці невідомого типу (роботи здійснюють у гумових рукавичках, масках і захисних окулярах). Для запобігання зсідання кров дефібрінують, струшуючи зі скляними намистинами, або додають ІМО гепарину на 1 мл крові. Щоб одержати парні сироватки, кров беруть з інтервалом 12-14 днів.
СЕЧА: Збирають середню порцію сечі у стерильний посуд в об'ємі 10 мл.
РІДИНУ З СЕРОЗНИХ ПОРОЖНИН: Беруть у кількості 2 мл у стерильну пробірку.
МАЗОК З КОН'ЮКТИВИ: Беруть дуже обережно стерильним тампоном і вміщують у ВТС.
ВМІСТ ВЕЗИКУЛ: Поверхню везикул обробляють ефіром або ацетоном. Стерильним шприцом з голкою відсмоктують вміст везикули і переносять у ВТС. Матеріал треба відправити до лабораторії у запаяних стерильних скляних капілярах або ампулах, можна також у вигляді висушених мазків на предметному склі.
СЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ: Відбирають у більш ранні терміни із дотриманням правил асептики, щоб уникнути контамінації вмістом травного каналу. Спочатку беруть проби лімфатич-них вузлів, мозку, тканини грудної порожнини. Шматочки тканин масою 1-3 г вміщують в окремі стерильні флакони.
Матеріал для вірусологічного дослідження направляють до лабораторії у сумках-холодильниках (при відсутності останніх допускається використання пузиря з льодом і біксу).
2. Демонстрація викладачем зовнішнього виду пластикового контейнера для транспортування матеріалу, що містить віруси.
Самостійна робота студентів:
Завдання №1: 1. Ознайомтесь з методами взяття матеріалу при вірусних інфекціях.